Новини

Під час війни з Україною росія використовує злочинну радянську практику депортації населення з метою його асиміляції. На цьому наголосив ректор КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Бугров під час зустрічі зі студентами-кримцями «Історія мого роду», що відбулася напередодні Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу. До зустрічі долучилися студенти та викладачі ННІ філології, студенти ННІ міжнародних відносин та Історичного факультету.

 

«Примусові переселення, намагання відірвати людину від її землі, позбавити коріння, освіти рідною мовою, розмивання національної ідентичності – ці інструменти масово застосовувала радянська влада, – нагадав Володимир Бугров. – Нині історія повторюється. Так сьогодні чинять російські загарбники на тимчасово окупованих українських територіях і щодо кримських татар, і щодо українців».

Пам’ять про події 18 травня 1944 року живе у кожній кримськотатарській родині, яка зазнала депортації і змогла вижити, її передають з покоління в покоління. Серед депортованих було багато жінок з дітьми та людей похилого віку, бо чоловіки в цей час воювали на фронті. Про це пригадує студентка-другокурсниця Наджіє Аметова. Дівчина студіює кримськотатарську мову й літературу в КНУ імені Тараса Шевченка. В її родині розповідають, як за 2 дні до депортації отримали «похоронку» на одного з дідусів, але справляти поминки його згорьованій матері доводилося вже в дорозі – у товарному потязі, куди кримських татар зігнали багнетами НКВСники.

«Мій дідусь повернувся до Криму вже у 90-річному віці, – пригадує асистент кафедри тюркології Навчально-наукового Інституту філології КНУ Сеїт-Джеліль Абібулла. – Вони разом з бабусею допомагали виховувати 40 онуків і правнуків… Ще коли жили в Узбекистані, мама робила все щоб я щоліта міг бачити Крим, попри відстань у 4 тисячі кілометрів. Я бачив усю його красу». Проте сьогодні, за словами Сеїт-Джеліля, загарбники руйнують екологію Криму та перетворюють колись квітучий край на військову базу.

Учасники зустрічі відзначили, що окупанти сприяють переселенню до Криму росіян та злочинним шляхом змінюють етнічний склад населення. Російська пропаганда впливає і на місцеву молодь, частина якої втрачає ідентичність.

«Людина перш за все має розмовляти рідною мовою, знати власну історію і мати національну самосвідомість», – переконаний студент-першокурсник Історичного факультету КНУ, сходознавець Аййуб Мамутов. На жаль, після анексії Криму, в кримській освіті все дуже змінилося. Кримськотатарську вивчають як факультатив, за бажанням. На жаль, сьогодні її маже ніхто не обирає.

Викладачка кримськотатарської мови Сабріє Сластьон, яка теж була змушена виїхати з окупованого Криму, і з 2015 року працює на кафедрі тюркології в ННІ філології КНУ, переконана, що історію депортації кримських татар, трагедії інших народів мають вивчати ще у школі. Так формується історична пам’ять, емпатія і правильна система координат, яка не дає людині стати манкуртом.

Володимир Бугров також поділився історіями своєї родини, розповів, як народ України зазнавав утисків з боку російської імперії, Радянського Союзу та росії.

Зустріч «Історія мого роду» засвідчила: біль українського й кримськотатарського народів має одне джерело, ми маємо спільного ворога, а також спільну мрію – вільну й незалежну Україну та український Крим.

Центр комунікацій