Новини

 

Тарас Компаніченко навчив студентів КНУ чути музику сфер

11.10.2017

9 жовтня у мистецькій залі Інституту філології відбулося чергове засідання літературної студії, на яку завітав керівник колективу «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко.

Тарас Компаніченко – колишній студент Університету. Нині він сам провів практично спрямовану лекцію для студентів про музику у слові.

Велика мета «Хореї Козацької» – відкрити для широкого загалу давні тексти, зацікавити ними, навчити правильно їх читати. Через музику це зробити простіше. «Говорити про слово як пісню можна без кінця», – каже Компаніченко. Багато залежить і від декламування. Цим прийомом Тарас користується перед тим, як покласти слова на музику.

Як діє давня українська мова на сучасного слухача, Тарас показав разом із своїм товаришем із «Хореї» Михайлом Качалом. Вони зіграли на лютні, бандурі та фідлі кілька пісень різних періодів. Лунали середньовічний різдвяний гімн «З нами Бог», весела пісня про страшний суд «А горе мні, грішнику», обробка «De libertate» Григорія Сковороди (додали епіграф з Радивиловського та «силу»), 2 тексти Стуса, а на завершення – власний текст «Дума про Савур-могилу», від якої у слухачів на очі наверталися сльози, а по шкірі бігли мурашки. Дехто упродовж міні-концерту підспівував виконавцям.

Не оминули теми війни. Звучали історії про волонтерів, бійців АТО, лунали пісні на цю тему. Запрошений гість зауважив, що іноді в народній пісні – історія окремого воїна чи цілої війни.

Філологам цікаво було поглянути на давні друковані видання – джерела для музики «Хореї Козацької». Тарас приніс із собою чималу бібліотеку. Словники Памва Беринди, Павла Білецького-Носенка, факсимільні видання збірників пісень та багато іншого. Важливим для Тараса є збірник Івана Величковсього, що він його колись знайшов у батька і з того моменту зачитав буквально до дір. Окрім цього, деякі слова Тарас розкодував із принесених словників просто на майстер-класі. Цікаво, що рос. «солянка» – це калька з українського «шарий борщ» чи що «бити баклуші» – питомо український фразеологізм. Чи що означають слова «сливе», «літость», «шушун». Або що слово «возбранник» – не «обраний», а «непереможний у битві воїн» (за Бериндою). Тож цікаво було і літтворцям, і україністам, які теж відвідали лекцію.

Насамкінець зустрічі Тарас Компаніченко порадив студентам більше пізнати українських та зарубіжних композиторів. Тарас прагнув донести поезію через музику та навчити майбутніх творців найважливішому: поет – це той, хто може передати в слові своє враження.

За неймовірну енергетику та мудрість гостю подякував директор Центру літературної творчості Михайло Кузьмович Наєнко, який презентував Тарасові Компаніченку символічну шаблю.

«Чуйте музику сфер!» – закликав Тарас.

 

Текст – Юлії Кузьменко

Фото – Валерія Попова

 

Центр комунікацій

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024