Цитович Микола Мартиніанович

Цитович Микола Мартиніанович

17 (29) квітня 1861 – 31 жовтня 1919 р.
Правознавець, економіст, доктор політичної економії та статистики (від 1899),
заслужений ординарний професор (від 1911),
декан юридичного факультету (1902-1905),
ректор (1905-1917) Університету Св. Володимира

Народився в Миколаєві у дворянській родині. Середню освіту здобув у Першій Київській гімназії (1879). Продовжив навчання на юридичному факультеті університету Св. Володимира, який закінчив 1883 р. зі ступенем кандидата, одержавши золоту медаль за дипломну роботу "Кустарная промышленность в России". Був залишений в університеті сти¬пендіатом на кафедрі політичної економії та статистики для підготовки до професорського звання. З 1886 р. працював приват-доцентом цієї кафедри.

31 травня 1889 р. захистив дисертацію "Обзор учений о предпринима¬тельской прибыли" та отримав ступінь магістра політичної економії.

Після повернення влітку 1891 р. з-за кордону читав лекції зі статисти¬ки й поліційного права на кафедрі поліційного права. 25 жовтня 1893 р. призначений екстраординарним професором зазначеної кафедри. 16 трав¬ня 1899 р. захистив дисертацію "Местные расходы Пруссии в связи с тео¬рией местных английских расходов", здобувши ступінь доктора політичної економії та статистики. 21 липня 1899 р. призначений ординарним професором ка¬федри поліційного права, а 28 травня 1911 р. затверджений заслуженим ор¬динарним професором.

В університеті викладав політекономію, поліційне право, мав вагомі наукові праці з економіки, серед яких "Политическая реформа и социаль¬ный переворот" (1906), "Принудительное отчуждение и аграрный воп¬рос" (1907), а також статті в періодичних виданнях. Його працю "Сельс¬кое общество как орган местного управления" (1911) відзначено подякою імператора Миколи II.

Поряд із науково-педагогічною діяльністю проводив велику адміністративну роботу: спочатку – секретар (з 1896), упродовж 1902–1905 рр. – декан юридичного факультету, а з вересня 1905 р. – рек¬тор університету (затверджений на цій посаді міністром народної освіти 6 вересня 1905 р.). Переобирався ректором чотири рази поспіль на трирічні терміни. 9 травня 1917 р., згідно з проханням, указом Тимчасового уряду був звільнений із посади ректора. Але нового ректора обрано не було, і він фактично залишався виконуючим обов’язки до початку нового нав¬чального року. Революційно налаштовані студенти та молодші викладачі на своєму зібранні постановили не дозволяти М. М. Цитовичу приступи¬ти до ректорських обов’язків у зв’язку з тим, що він не був обраний більшістю голосів, і 11 вересня 1917 р. його взагалі не пустили до універси¬тету. М. М. Цитович продовжував свою лекційну діяльність як професор поліційного права, а обов’язки ректора тимчасово виконували декани фа¬культетів М. М. Бубнов, Г. Г. Де-Метц, О. А. Садовень, аж поки 6 квітня 1918 р. ректором було призначено декана юридичного факультету Є. В. Спекторського.

Період ректорства М. М. Цитовича припав на складний час, пов’яза¬ний із революційними подіями (1905–1907, 1917) та Першою світовою війною. 22 травня 1906 р. в Раду історико-філологічного факультету надійшла "Записка об учреждении украинских кафедр в Университете Св. Владимира", складена професором В. М. Перетцем і підписана Г. Г. Павлуцьким. Лише 1907 р. під впливом вимог студентської громади, яка організувала тритисячний мітинг, на згаданому факультеті почали створюватися кафедри української мови, літератури та історії. Лекційні курси з цих дисциплін читали професори А. М. Лобода та В. М. Перетц, але невдовзі їх було відмінено. Під тиском громадського руху за ук¬раїнізацію Тимчасовий уряд 19 вересня 1917 р. змушений був прийняти пос-танову про заснування в університеті Св. Володимира чотирьох кафедр: трьох – на історико-філологічному факультеті (української мови, ук¬раїнської літератури та української історії) та одну – на юридичному (історії західноруського права). Було навіть оголошено конкурс на ва¬кантні кафедри, але й цього разу вони не з’явилися.

30 травня 1919 р. М. М. Цитовича було заарешто¬вано Київською губернською надзвичайною комісією за звинуваченням "у націоналізмі" з конфіскацією частини майна. Лише після втручання керівництва університету того ж дня він був звільнений.

Мав чин дійсного статського радника (з 1909). Нагороджений ор¬денами Св. Станіслава III (1896), II (1902) та І (1914) ступенів, Св. Анни II ступеня (1906), Св. Володимира III ступеня (1913).

Помер М. М. Цитович 31 жовтня 1919 р. у Києві.

Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 159-161.

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017