Швець Іван Трохимович

Швець Іван Трохимович

25 травня (7 червня) 1901 — 5 вересня 1983 р.
Вчений у галузі енергетики й теплотехніки, доктор технічних наук (від 1947),
професор (від 1931), завідувач кафедри аерогідромеханіки й теплообміну (від 1957),
ректор (1955-1969) Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка,
академік Академії наук УРСР (від 1950),
академік-секретар відділення фізико-технічних проблем енергетики Академії наук УРСР (1970 - 1978),
депутат (1967), заступник Голови Верховної Ради УРСР сьомого скликання (1967),
заслужений діяч науки і техніки УРСР (від 1959)

Народився на Хуторі Михайлівському Чернігівської губернії (тепер м. Дружба Сумської обл.) у селянській родині. Після закінчення 1919 р. Сумського реального училища працював на залізниці: спочатку робітником, згодом завідуючим мобілізаційним відділом станції Хутір Михайлівський. У січні 1921 пішов добровольцем до Червоної Армії. У вересні того ж року Губкомом Київщини відряджений для навчання до Київського політехнічного інституту (КПІ). Після закінчення 1927 р. механічного факультету був залишений в аспірантурі КПІ. Водночас працював викладачем. Протягом листопада 1928 – червня 1929 перебував у закордонному науковому відрядженні: на заводах Німеччини та Швейцарії вивчав виробництво парових турбін та іншого енергетичного обладнання.

Наприкінці 1929, захистивши кандидатську дисертацію, присвячену підвищенню коефіцієнта корисної дії двигунів внутрішнього згоряння, удостоєний звання старшого наукового співробітника й призначений доцентом кафедри теплотехніки КПІ. У званні професора затверджений Наркоматом освіти УСРР 1931 р. Під час реорганізацій і поділу Київського політехнічного інституту на галузеві інститути (1930) був деканом теплотехнічного факультету Індустріального інституту (Київ), енергетичного факультету Київського енергетичного інституту.

1939 року став одним з ініціаторів створення в Києві філіалу Харківського інституту енергетики АН УРСР (пізніше – Інститут теплоенергетики АН УРСР) і був його директором по 1955. Під час Великої Вітчизняної війни інститут евакуювався до м. Копейськ (Челябінська обл., Росія), де одним із напрямів діяльності було надання наукової і технічної допомоги оборонним підприємствам, електростанціям і шахтам Уралу.

Після війни, одночасно з роботою в Інституті теплоенергетики, працював професором і завідувачем кафедри парових двигунів і газових турбін КПІ. 1947 року захистив дисертацію "Исследование тепловых процессов реактивных двигателей и эффективности применения газовых инжекторов" на ступінь доктора технічних наук.

1950 року обраний академіком АН УРСР і призначений головним ученим секретарем Президії Академії наук (1950–1952). Наприкінці серпня 1955 призначений ректором КПІ, однак на цій посаді перебував недовго. Вже 3 грудня 1955 обраний ректором Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1957 одночасно завідував кафедрою аерогідромеханіки й теплообміну КДУ і здійснював наукове керівництво лабораторією теплових двигунів Інституту теплоенергетики АН УРСР.

І. Т. Швець очолював Київський університет протягом 14 років (1955–1969). Під час його ректорства розпочалося будівництво нових навчальних корпусів і гур¬тожитків університету в Голосіївському районі, завер¬шено зведення нової п’ятиповерхової будівлі хімічного факультету. 1956 року створено Обчислювальний центр, 6 трав¬ня 1969 у Міністерстві на¬родної освіти УРСР підписано наказ про створення факультету кібернетики.

Упродовж 1970 – 1978 І. Т. Швець обирався академіком-секретарем відділення фізико-технічних проблем енергетики АН УРСР. В ос¬танні роки життя очолював відділ теплових процесів енергетичних пристроїв Інсти¬туту технічної теплофізики АН УРСР. Учений зробив великий внесок у розвиток фундаментальних досліджень у галузі загальної енергетики, турбобудування, комплекс¬ного використання енергетич¬них ресурсів. Виховав наукову школу теплоенергетиків.

1967 року обирався депутатом Верховної Ради УРСР від Дніпровського округу Києва. На сесії Верховної Ради сьомого скликання у квітні 1967 був заступником Голови Верховної Ради УРСР. Почесний доктор Братиславського (Чехословаччина, 1965), Дебреценського (Угорщина, 1967), Майсорського (Індія, 1968) університетів і член багатьох наукових това¬риств. Був одним із заснов¬ників Київського міського товариства "Знання", членом правління республіканського товариства "Знання", Українсь¬кого товариства охорони пам’яток історії і культури.

Нагороджений двома орденами "Знак пошани" (1944, 1948), двома орденами Тру¬дового Червоного Прапора (1961, 1981), орденами Ле¬ніна (1967), Жовтневої Рево-люції, медалями. Заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1959).

Помер І. Т. Швець 5 ве¬ресня 1983 в Києві й по¬хований на Байковому цвинтарі.

Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 255-256.

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017