Левік Рувім Самійлович

Левік Рувім Самійлович

9 (21) лютого 1889 - 9 березня 1937 р.
Філософ, віце-президент Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН),
директор Інституту філософії ВУАМЛІНу (1930-1933),
ректор Київського державного університету (серпень-жовтень 1934)

Народився в містечку Ходорів Канівського повіту Київської губернії (тепер Миронівський р-н Київської обл.) у сім’ї службовця. 1907 р. закінчив Київське комерційне училище й того ж року вступив на інженерно-будівельний факультет Київського полі-технічного інституту (КПІ). Наступного року перевівся на механічний факультет. 1911 р. вступив до РСДРП (фракція меншовиків).

Продовжив навчання в Київському політехнічному інституті (1918 – 1922). Водночас працював інструктором Київської губпрофради. У липні 1919 р. став членом КП(б)У. 1922 р. зарахований аспірантом кафедри технічної механіки КПІ. Протягом 1923–1924 рр. – декан механічного факультету. Працював у обкомі профспілки завідувачем агітпропу, з 1929 р. – заступник завідувача агітпропу ЦК КП(б)У. Керував кафедрою марксизму-ленінізму при Всеукраїнській Академії наук (1926–1927). З 1928 р. був членом кафедри марксизму-ленінізму Київської філії Українського товариства працівників науки і техніки для сприяння соціалістичному будівництву СРСР.

У зв’язку з призначенням заступником директора Українського інституту марксизму-ленінізму (1930) переїхав до Харкова. 1 вересня 1931 р. призначений віце-президентом Всеукраїнської асоціації марк¬систсько-ленінських науково-дослідних інститутів (ВУАМЛІН) і директором Інституту філософії. Працював багато й плідно, розробляв основи діалектичного матеріалізму, видав підручник із цього предмета, підготував збірник "Філософія і політика" (1931). 1933 р. виконував обов’язки головного редактора журналу "Прапор марксизму". У зв’язку з "чисткою" наукових кадрів наприкінці 1933 р. звільнився з ВУАМЛІНу й працював на одному з харківських заводів заступником парторга.

У серпні 1934 р. P. C. Левіка було призначено ректором Київського державного університету. При ньому активізувалася наукова робота викладачів, було організовано Університет культури для поширення наукових знань серед населення міста, де лекції читали провідні вчені університету.

У зв’язку з розпочатим у жовтні 1934 р. політичним процесом над "Всеукраїнським троцькістським центром", до якого притягли 25 осіб, в основному керівників ВУАМЛІНу, 3 листопада 1934 р. на партзборах університету Р. С Левіка було виключено з лав КП(б)У й через два дні заарештовано. Спочатку його засудили на п’ять років виправно-трудових таборів, але в січні 1937 р. через дослідування справи повернули до київської в’язниці. За вироком військової колегії Верховного Суду СРСР від 9 березня 1937 р. його було засуджено до вищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано того самого дня. Реабілітований військовою колегією Верховного Суду СРСР 30 квітня 1957 р. у зв’язку з відсутністю в діях складу злочину.

Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 199.

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017