Білий Михайло Ульянович

Білий Михайло Ульянович

12 листопада 1922 — 5 серпня 2001 р.
Вчений у галузі спектроскопії, доктор фізико-математичних наук (від 1965),
заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (від 1999),
завідувач кафедри експериментальної фізики, оптики твердого тіла, оптики (1963 - 1993),
декан фізичного факультету (1962 - 1970),
ректор (1970-1985) Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка,
член-кореспондент АН УРСР (від 1969),
депутат Верховної Ради УРСР (восьмого-десятого скликань),
Голова Верховної Ради УРСР (1972 — 1980), заслужений діяч науки УРСР (від 1972),
заслужений діяч науки і техніки Каракалпацької АРСР (від 1982)

Народився в с. Москалі на Чернігівщині в селянській родині. Після закінчення школи служив у Червоній Армії. Учасник Ве¬ликої Вітчизняної війни, воював у Закавказькому військовому окрузі. У травні 1943 був поранений, лікувався в евакогоспіталі № 1544 в м. Баку. 1944 р. вступив до Азербайджанського університету на фізико-математичний факультет. Після першого курсу перевівся на фізико-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (КДУ), закінчивши який 1948, навчався в аспірантурі.

1951 року захистив дисертацію "Спектры поглощения растворов солей свинца" на ступінь кандидата фізико-математичних наук і був залишений в університеті на викладацькій роботі. З 1956 – доцент. 1964 року після захисту докторської дисертації "Люминесценция и поглощение растворов электролитов" його удостоєно звання професора. Протягом 30 років (1963–1993) очолював кафедру експериментальної фізики, оптики твердого тіла, опти¬ки. Водночас (1962–1970) був деканом фізичного факультету. З груд¬ня 1970 по грудень 1985 – ректор Київського державного університету.

За час ректорства М. У. Білого яскраво виявився його талант енергійного організатора, який ініціював будівництво університетського містечка. Було споруджено 7 навчальних корпусів, 8 гуртожитків для студентів та аспірантів, 4 багатоповерхових житлових будинки для вик¬ладачів і співробітників університету, розбудовано оранжерею в Бо-танічному саду ім. академіка О. В. Фоміна.

М. У. Білий – автор понад 350 праць, серед яких монографії, підруч¬ники, навчальні посібники, авторські винаходи, наукові статті. Основним напрямком наукових досліджень ученого стала люмінесценція розчинів не¬органічних речовин. Ним було створено наукову школу з дослідження спектральних та люмінесцентних властивостей розчинів і кристалів, акти¬вованих важкими металами.

Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради УРСР (восьмого – десятого скликань). 1971 – 1972 рр. – заступник, а протягом 1972 – 1980 – Голова Верховної Ради УРСР. Був почесним членом Оптичного товарист¬ва ім. Д. Рождественського, почесним доктором Дебреценського (Угорщина, 1976) та Лейпцизького університетів, членом наукової ради АН СРСР із проблем люмінесценції та її застосування в народному господарстві, членом комітету і секції фізики з присудження вчених ступенів доктора наук за спеціальністю "Оптика та фізика твердого тіла".

1999 р. удостоєний звання заслуженого професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Нагороджений орденами Леніна (1971), Вітчизняної війни II (1972) та І ступенів, Трудового Червоного Прапора (1976), Дружби народів (1982), князя Ярослава Мудрого V ступеня (1997), "Знак пошани", ме¬далями. Заслужений діяч науки УРСР (з 1972), заслужений діяч нау¬ки і техніки Каракалпацької АССР (з 1982).

Помер М. У. Білий 5 серпня 2001 в Києві й похований на Байково¬му цвинтарі.

Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 269.

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017