Інформаційно-обчислювальний центр університету
© Всі права захищені 1995-2024
| УКРАЇНСЬКА МОВА |
|---|
|
Вступник повинен показати теоретичні знання української літературної мови – її словникового складу, звукової будови, морфології, синтаксису, стилістики і правил пунктуації, обов’язково наводячи при усній відповіді приклади. Йому також потрібно виявити належний рівень практичного володіння усним і письмовим мовленням, викладаючи думки логічно, послідовно, з використанням усього мовного багатства і дотриманням орфоепічних норм. 1. ЛЕКСИКА Лексикологія як вчення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні та однозначні слова. Пряме і переносне значення слова. Види переносних значень: метафора, метонімія, синекдоха. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Суспільно-політична й офіційно-ділова лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного і пасивного вживання. Історизми, архаїзми. Неологізми. Нейтральна та емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі словосполучення і вирази. Типи словників. Лексико-фразеологічний розбір слова: 1. Записати слово. 2. Лексичне значення (пряме чи переносне). 3. Якщо значення переносне, то визначити вид перенесення. 4. Дібрати словосполучення з цим словом. 5. Дібрати синоніми до слова і довести доречність (чи недоречність) заміни аналізованого слова цим синонімом. 6. Встановити походження слова. 7. Вказати, яким є слово: загальновживаним, діалектним, професійним, термінологічним чи образним. 8. Визначити, чи належить до активного словника чи до пасивного (застаріле слово або неологізм). 2. ФОНЕТИКА Звуки мови. Склад голосних української мови. Склад приголосних української мови. Дзвінкі й глухі приголосні. Тверді й м’які приголосні. Чергування голосних української мови, зокрема чергування О, Е з І. Чергування приголосних української мови: Г - Ж - З’ К - Ч - Ц’ Х - Ш - С’ Подвоєння й подовження приголосних. Вимова голосних (наголошених і ненаголошених). Вимова приголосних: а) звукосполучення ДЗ, ДЖ; б) вимова груп приголосних (уподібнення, спрощення), в) вимова м’яких приголосних; г) вимова подовжених і подвоєних приголосних. Правила вимови слів з апострофом. Ритміко-інтонаційне членування мовлення. Склад. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв Я, Ю, Є, Ї, Щ та їх звукове значення. Букви Г, Ґ та їх звукове значення. Правопис ненаголошених голосних Е, И, О в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Позначення м’якості приголосних на письмі буквами Ь, Я, Ю, Є, І. Сполучення ЙО, ЬО. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Правопис власних та загальних назв. Написання великої букви. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу. Примітка. Вступник повинен вміти: визначати звуковий склад слова, розбивати слово на склади, ставити наголос відповідно до літературної норми. 3. МОРФОЛОГІЯ Будова слова. Основа слова і закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безафіксний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні О, Е у складних словах. Написання складних слів разом і через дефіс. Творення і правопис складноскорочених слів. Зміни приголосних при творенні відносних прикметників за допомогою суфікса –СЬК–; вищого ступеня прикметників і прислівників за допомогою суфікса – Ш–; іменників за допомогою суфікса –СТВ–; іменників із суфіксом –ИН– від прикметників на –СЬК–, –ЦЬК–. Словотвірний аналіз слова. Іменник як частина мови. Значення іменника, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Назви власні та загальні, конкретні та абстрактні, назви істот і неістот. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох формах числа. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Кількість і значення відмінків в українській мові (питання до конкретних відмінків). Типи відмін іменників. Перша відміна. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Друга відміна. Особливості відмінювання іменників ІІ відміни. Відмінкові закінчення родового, давального, орудного відмінків однини. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду з основою на -Р. Третя відміна іменників. Особливості відмінювання. Четверта відміна іменників. Особливості відмінювання. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ та імен по батькові. Морфологічний аналіз іменників за схемою: початкова форма, власна чи загальна назва, конкретна чи абстрактна, істота чи неістота, рід, число, відмінок, група, синтаксична роль. Прикметник як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста і складена форми). Повні й короткі форми якісних прикметників. Зміни приголосних при творенні вищого ступеня прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м’яка група). Правопис: одна і дві букви -Н- у прикметниках. Правопис складних прикметників разом і через дефіс. Правопис українських прізвищ прикметникового типу. Морфологічний аналіз прикметників: початкова форма, розряд за значенням, ступінь порівняння (для якісних), рід, число, відмінок, група, синтаксична роль. Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (власне кількісні, дробові, збірні, неозначено-кількісні) і порядкові. Групи числівників за будовою: прості, складні, складені. Типи відмінювання кількісних числівників: 1) один, одна, одне, одні; 2) два, три, чотири; 3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят, ... вісімдесят; 4) сорок, дев’яносто, сто; 5) двісті – дев’ятсот; 6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд; 7) збірні; 8) дробові. Порядкові числівники, особливості їх відмінювання та написання. Морфологічний аналіз числівників: початкова форма, розряд за значенням, група за будовою, рід (для порядкових), відмінок, синтаксична роль. Займенник як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками і числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Неозначені і заперечні займенники, їх утворення. Написання разом і через дефіс. Написання займенників з прийменником. Морфологічний аналіз займенників: початкова форма, з якою частиною мови співвідносний, розряд за значенням, рід, число, відмінок, синтаксична роль. Дієслово як частина мови. Значення дієслова. Його морфологічні ознаки і синтаксична роль. Форми дієслова. Безособові дієслова. Вид дієслова: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Час дієслова: теперішній, майбутній, минулий. Утворення форм майбутнього часу недоконаного виду. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способу дієслів. Словозміна дієслів. І і II дієвідміни. Особові форми майбутнього складеного і складного часів дієслів недоконаного виду. Особові форми дієслів наказового способу. Родові і числові форми дієслів минулого часу. Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та простого майбутнього часу. Морфологічний аналіз дієслів: початкова форма, вид, час, спосіб, особа, рід, число, дієвідміна, синтаксична роль. Дієприкметник як особлива форма дієслова. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу. Суфікси пасивних дієприкметників. Відмінювання дієприкметників. Безособові форми на -НО / -ТО. Правопис НЕ з дієприкметниками. Правопис -Н- у дієприкметниках та -НН- у прикметниках дієприкметникового походження. Дієприкметниковий зворот. Розділові знаки при дієприкметникових зворотах. Морфологічний аналіз: початкова форма, активний чи пасивний, від якого дієслова утворений, за допомогою якого суфікса утворений, вид, час, рід, число, відмінок, синтаксична роль. Дієприслівник як особлива форма дієслова. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот. Розділові знаки при звороті й одиничному дієприслівникові. Написання -И в кінці дієприслівників. НЕ з дієприслівниками. Морфологічний аналіз дієприслівників: вид, від якої основи дієслова утворений, за допомогою якого суфікса, синтаксична роль. Прислівник. Прислівник як частина мови. Значення, морфологічні особливості, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням: означальні (якісно-означальні, кількісно-означальні і способу дії) та обставинні (місця, часу, причини, мети). Ступені порівняння якісно-означальних прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні вищого ступеня прислівників. Написання прислівників разом і через дефіс. Правопис прислівникових сполучень. -Н- і -НН- у прислівниках. НЕ і НІ з прислівниками. Морфологічний аналіз: розряд за значенням, ступінь порівняння (для якісно-означальних прислівників), синтаксична роль. Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) і похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні і складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Написання похідних прийменників разом, окремо, через дефіс. Морфологічний аналіз прийменника: група за походженням, група за будовою, з якою відмінковою формою іменника вживається. Сполучник як частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, розділові, протиставні) і підрядні (місця, часу, причини, умови, способу дії). Сполучні слова. Групи за вживанням: одиничні, парні, повторювані. Групи за будовою: прості, складні, складені. Написання сполучників разом і окремо. Розділові знаки при сполучниках. Морфологічний аналіз: сполучник, розряд за значенням і синтаксичною роллю, група за будовою. Синтаксична роль. Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, фразові. Написання часток разом, окремо, через дефіс. Морфологічний аналіз: частка, група за значенням і вживанням. Вигук. Вигук як частина мови. Групи за походженням: первинні і похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова. Розділові знаки при вигуках. 4. СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ Завдання синтаксису та пунктуації. Словосполучення. Підрядний і сурядний зв’язок між словами. Головне і залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за способами вираження головного слова. Способи підрядного зв’язку слів у словосполученні: узгодження, керування, прилягання. Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Типи речень у сучасній українській мові. Типи речень за метою висловлювання: розповідні, питальні та спонукальні. Типи речень за емоційним забарвленням: окличні і неокличні. Типи речень за складом граматичної основи: двоскладні й односкладні. Типи речень за наявністю чи відсутністю другорядних членів: непоширені й поширені. Типи речень за наявністю необхідних членів речення: повні й неповні. Типи речень за будовою: прості й складні. Розділові знаки в кінці речення. Типи речень за наявністю чи відсутністю ускладнюючих засобів: неускладнені й ускладнені. Просте двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Зв’язок присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи вираження присудка. Основні функції компонентів складеного присудка: вираження граматичного значення присудка (функція допоміжної частини) та вираження основного лексичного значення присудка (функція основної частини – неозначеної форми дієслова чи іменної частини). Тире між підметом і присудком. Односкладні речення. Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Другорядні члени речення в двоскладному й односкладному реченні. Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Способи вираження означень. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Додаток прямий і непрямий. Способи вираження додатків. Типи обставин за значенням і способи їхнього вираження. Зв’язки другорядних членів речення як залежних слів з головними словами у словосполученні. Просте ускладнене речення: з однорідними членами речення; із звертанням; зі вставними словами, словосполученнями та реченнями; з відокремленими членами речення. Речення з однорідними членами. Способи поєднання однорідних членів речення між собою: а) сурядний сполучник; б) інтонація. Кома між однорідними членами. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнювальних словах в реченнях з однорідними членами. Речення із звертанням. Форми вираження звертання. Звертання непоширені й поширені. Розділові знаки при звертанні. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями. Значення вставних слів, словосполучень та речень. Розділові знаки при них. Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення другорядних членів речення. Відокремлені означення – непоширені й поширені. Зв’язок відокремлених означень з пояснювальними словами; означення узгоджені й неузгоджені. Відокремлені прикладки – непоширені й поширені. Відокремлені додатки. Зв’язок відокремлених додатків з іншими членами речення. Відокремлені обставини. Способи їхнього вираження. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах речення. Складне речення. Ознаки складного речення. Способи зв’язку простих речень у складному: 1) інтонація і сполучники або сполучні слова; 2) інтонація. Типи складних речень за способом зв’язку їхніх частин: сполучникові і безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення. Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між простими реченнями в складносурядному. Розділові знаки у складносурядних реченнях. Складнопідрядне речення. Головне і підрядне речення. Способи вираження залежності підрядних речень. Підрядні сполучники і сполучні слова. Розділові знаки між головним і підрядним реченнями. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії і ступеня, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Підрядні речення, що стосуються окремих членів у головному реченні; підрядні речення, що стосуються головного речення в цілому. Складнопідрядні речення з кількома підрядними. Їхні типи за характером зв’язку між частинами: а) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; б) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; в) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю; г) складнопідрядні речення з мішаною підрядністю. Поняття послідовної підрядності, однорідної підрядності та неоднорідної підрядності. Розділові знаки в складнопідрядному реченні з кількома підрядними. Безсполучникове складне речення. Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між простими реченнями: 1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними); 2) з неоднорідними реченнями. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні. Складні речення з різними видами зв’язку. Складні речення з сурядним і підрядним зв’язком. Складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком. Способи передачі чужого мовлення. Пряма і непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Інтонація й розділові знаки при прямій мові. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Розділові знаки при цитаті. Діалог. Розділові знаки при діалозі. Синтаксичний розбір простого речення: 1. Тип речення за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне. 2. Тип речення за емоційним забарвленням: окличне, неокличне. 3. Тип речення за складом граматичної основи: двоскладне, односкладне (означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, називне). 4. Тип речення за наявністю чи відсутністю другорядних членів: непоширене, поширене. 5. Тип речення за наявністю необхідних членів речення: повне, неповне. 6. Тип речення за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів: неускладнені, ускладнені (однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами). 7. Аналіз членів речення. 8. Розділові знаки в реченні. Синтаксичний розбір складного речення: 1. Тип речення за характером синтаксичних відношень і зв'язків між його частинами (складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове, складне із сурядним і підрядним зв’язком, складне із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком). 2. Кількість частин-речень і характер відношень (смислових зв’язків) між ними. 3. Способи вираження зв’язку між частинами: інтонація, сполучники чи сполучні слова. 4. Аналіз кожної частини як простого речення. 5. Розділові знаки в реченні. 6. Графічна схема речення (за шкільним підручником). 5. СТИЛІСТИКА Поняття про стиль і стилістичну норму. Стилі української мови: а) науковий стиль; б) офіційно-діловий стиль; в) художній стиль; г) публіцистичний стиль; д) розмовний стиль. |
| УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА |
|
Метою іспиту є з’ясування рівня знань вступником історико-літературного, теоретичного матеріалу, передбачених програмами для середньої загальноосвітньої школи (К.: Рад. школа, 1990; К.: Перун,1998), на основі яких укладено цю програму. Вступник повинен продемонструвати своє розуміння літературної епохи та її особливостей, знання художніх творів, навиків їх аналізу, вміння самостійно мислити. На іспит виносяться твори, виділені в тексті програми жирним шрифтом. Окрім того, особливістю екзамену для вступників до Київського університету імені Тараса Шевченка є оглядове залучення матеріалу, що в школах вивчається шляхом обов’язкового самостійного читання (це теж передбачено програмами). УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Поняття про основні жанри фольклору – думи, балади, історичні пісні, обрядові, родинно-побутові ліричні пісні, казки, загадки, прислів’я, приказки – їх роль і місце в духовному житті українського народу, характерні особливості художньої мови, своєрідність віршування. Подібне й відмінне в баладі, думі та історичній пісні. Афористичні жанри – прислів’я, приказки, загадки. Тематика. КАЗКИ Казки про тварин (“Котик і півник”, “Коза-дереза”). Художні особливості. “Названий батько”. Моральні критерії казки. Національна специфіка тексту. “Мудра дівчина”. Художня специфіка. Особливість функції загадок у казці. Роль гротеску. “Про правду і кривду”. Моральний та соціальний конфлікти у казці. Засоби протиставлення персонажів. БИЛИНИ Найдавніший героїчний епос слов’ян, зокрема Київської Русі. Билини (старини) про Іллю Муромця, Добриню Никитича й Альошу Поповича. Поняття про синкретичне мистецтво. ДУМИ Теми й герої, творці та виконавці дум. Особливості виконання. “Дума про козака Голоту”. Образ, ідея, тема волі, поетична специфіка, композиція, художня мова. “Дума про Марусю Богуславку”. Легендарний образ полонянки, героїзм її вчинку. Особливості ідеї патріотизму у творі. “Дума про Самійла Кішку”. Художня трансформація історичного факту. Особливості композиції, характеротворення, художньої мови. Мотиви героїзації персонажів у думі. “Хмельницький і Барабаш”. Історична основа, художня ідея. Особливості композиції, характеротворення. Роль антитези в поетичній структурі думи. ІСТОРИЧНІ ПІСНІ “Зажурилась Україна, бо нічим прожити…”. Історична основа, художня ідея. Особливості композиції, образності, віршування. “Ой був в Січі старий козак...”. Історична основа, художня ідея. Особливості композиції, характеротворення, художньої мови, віршування. БАЛАДИ Історичні балади “Пісня про Байду”. Історична основа і художній домисел, ідея. Особливості композиції, художньої мови. Тема патріотизму у баладі та засоби її втілення. “Ой Морозе, Морозенку...”. Історична основа, художня ідея. Особливості композиції. Засоби героїзму та патріотизму. Ліричні балади “У неділю рано зілля копала...”. Характер конфлікту у пісні-баладі. Специфіка композиції, національний характер символів та мотивів. Мотиви балади в українській літературі. “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси...”. Відгомін первісних вірувань. Засоби відтворення гостроти конфлікту, вираження народної моралі. Мотиви пісні в поезії Тараса Шевченка. Колядки, щедрівки “Як ще не було початку світа”. Дохристиянські уявлення наших предків про створення неба і землі. Образ міфічного дерева як осі Всесвіту. Трикратність. Особливості віршування. “Ой рано, рано кури запіли”. Відтворення дохристиянських вірувань. Архаїчні форми як свідчення давності української мови. Трикратність. Особливості віршування. “Ой пане господару, на твоїм двору” – християнізована колядка. Уславлення сільськогосподарської праці як богоугодної. Символічне значення образу дерева. “За сіньми, сіньми та за новими”. Величання селянської родини. Символіка образу жита. Особливості синтаксичних конструкцій. “Ой у нашого господарика”. Поєднання дохристиянських та християнських уявлень. Форми доброзичення господареві та вшанування гостей. Особливості побудови речень, роль пестливих слів. Неримований вірш. “Щедрик” в обробці М.Леонтовича. Художні особливості. Популярність твору у світі. Теорія літератури. Роди та жанри, мотиви у фольклорі. Визначення жанру обрядового фольклору – колядок, щедрівок, веснянок, весільної поезії. Дума, історична пісня, лірична пісня, балада. ЛІТЕРАТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Література Київської Русі Запровадження 988 р. християнства і засвоєння релігійної та світської літератури у перекладах старослов’янською мовою: біблійних книг, апокрифів, житійних повістей та оповідань, патериків, повістей про Троянську війну, Александра Македонського (“Александрія”), Варлаама і Іоасафа, афоризмів (“Бджола”). Оригінальна література. Літописи як історико-художні тексти, їх зміст і форма. Лаврентіївський літописний звід (1377) і південноруський Іпатіївський (до 1425), що містять “Повість минулих літ”. Елементи художності в “Повісті минулих літ” – оповіді про засновників Києва, про смерть Олега, про помсту Ольги древлянам, про білгородський кисіль, про Кожум’яку. Моралізаторсько-повчальна література: “Слово про закон і благодать” Іларіона Київського, “Поучення” Володимира Мономаха. “Слово о полку Ігоревім”. Історичне підґрунтя твору. Поема і літописне оповідання про похід Ігоря на половців. Проблема авторства; декларування нової манери письма порівняно з “віщим Бояном” і водночас – використання дохристиянських міфопоетичних та фольклорних традицій. Природа в поемі. Образи Руської землі та “землі незнаємої”. Образи воїнів, Ігоря, Святослава Київського та інших князів. Образ Ярославни, його композиційна та ідейно-естетична роль. Давня українська література Занепад української культури в період панування монголо-татар. Загарбання українських земель сусідніми державами. Усна народна творчість – оберіг духовних скарбів, неперервності художнього досвіду. Піднесення культури, літератури, науки, освіти в епоху Відродження. Поширення освіти, створення широкої мережі шкіл. Книговидавнича справа. Острозька Біблія – найвидатніша пам’ятка книгодрукування XVI ст. Розвиток полемічної літератури у зв’язку з Берестейською унією 1596 р. Іван ВИШЕНСЬКИЙ. “Послання до єпископів”. Біографічні відомості. Огляд творчості. “Послання до єпископів”. Жанр, зміст, ідейна спрямованість, засоби творення сатиричного та комічного. І.Франко про І.Вишенського. Теорія літератури. Жанр послання. Для самостійного читання. “Писання до всіх, спільно в Лядській землі живущих”. ПРОЗА. ЛІТОПИСИ XIII – XVIІІ ст. “Галицько-Волинський літопис”. Загальна характеристика. Запис під 1250 роком – “Поїздка князя Данила Романовича до хана Батия”. Стійкість і мужність князя Данила в обставинах смертельної небезпеки. Роль описів та діалогу. Оповідання про євшан-зілля. КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ “Літопис Самовидця”. Запис під 1663 роком – “Чорна рада у Ніжині” (скорочено). Два ворожі табори – Сомка та Брюховецького. Згадка про полковника-попа Івана Шрама. Жорстока розправа Брюховецького і царського уряду над Сомком та його прихильниками. “Історія Русів” – своєрідний трактат про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII ст. Обстоювання думки про те, що історія південно-східних слов’ян починається від Яфета (сина біблійного Ноя), родоначальника цих племен, а Київська Русь – першодержава українського народу. Центральні події літопису. Фрагмент “Хмельницький, Барабаш і рескрипт короля”. Оповідь про утиски й пограбування українського народу польською шляхтою та військом. Фрагмент “Прокламація гетьмана Мазепи”. Нехтування договорів між Україною та Московським царством. Натяк на безглузді мрії царя про підкорення світу. ДРАМАТУРГІЯ Становлення й розвиток драматургії в давній українській літературі. Основні жанри. Історична драма (“Милість Божа...” невідомого автора, “Володимир” Ф. Прокоповича). Інтермедії соціального та побутового характеру. Вертепна драма (“Цар Ірод”). Теорія літератури. Поняття про історичну драму, інтермедію та вертепну драму. Класицизм. ПОЕЗІЯ Виникнення і розвиток віршованої літератури. Найвидатніші представники. Художня спадщина Климентія Зіновієва та Івана Некрашевича. Історичні вірші (Касіян Сакович “Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного…”, анонімний “Висипався хміль із міха…”). Мандровані дяки. Значення їх творчості для становлення силабо-тоніки та літературної мови на народній основі. Теорія літератури. Поняття про силабічне віршування, бурлеск і травестію. Григорій СКОВОРОДА. “Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу” (уривок), “Всякому місту – звичай і права…”, “Ой пташино жовтобока…”, “Чистий можеш буть собою…”, “De libertate”, “Бджола і Шершень”, “Зозуля і Дрізд”, “Вдячний Еродій”. Огляд життя і творчості. Загальна характеристика філософських поглядів та естетичних засад. Ідея спорідненої праці у філософському трактаті “Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу”. Лірика. Збірка “Сад божественних пісень”. Тема та художні ідеї пісні 10-ї (“Всякому місту – звичай і права…”), її ритмічна своєрідність, засоби сатири, особливості мови. Алегорична і пряма мова пісні 18-ї (“Ой пташино жовтобока…”), її ритмічна своєрідність, фольклорна закоріненість. Тема та художні ідеї пісні 20-ї (“Чистий можеш буть собою…”), трансформація біблійних образів у дусі проповіді самопізнання та очищення від скверн. Роль риторичних вигуків і звертань. Мотиви вольності та свободи у “De libertate”. “Байки Харківські”. Теоретичні погляди на байки та притчі в передмові до збірки. Художня трансформація філософських ідей у байках “Бджола і Шершень”, “Зозуля і Дрізд”. Притча “Вдячний Еродій”. Педагогічні погляди Г.Сковороди. Теми та художні ідеї притч. Теорія літератури. Бароко. Трактат, діалог, притча, байка. НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. ЛІТЕРАТУРА XIX – ПОЧАТКУ XX ст. Становлення нової української літератури, її гуманістичний та демократичний характер. Зв’язок із фольклором та давньою літературою, з розвитком освіти, журналістики, фольклористики, театру. І.Котляревський як зачинатель нової української літератури. Роль “Енеїди”, “Наталки Полтавки” в її становленні. Мова нової української літератури. Діяльність “Руської трійці”. Творчість М.Шашкевича, І.Вагилевича, Я.Головацького. “Русалка Дністровая”. Творчість Г.Квітки-Основ’яненка, П.Гулака-Артемовського, Є.Гребінки. Т. Шевченко – основоположник нової української літератури. Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ. “Пан та Собака”, “Дві пташки в клітці”. Огляд життя і творчості П. Гулака-Артемовського. “Пан та Собака” – перша літературна віршована байка в новій українській літературі. Алегоричний зміст, сатиричне спрямування, художня досконалість байки. “Дві пташки в клітці”. Майстерність алегоричних образів у творі. Теорія літератури. Байка як жанр. Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. “Енеїда”, “Наталка Полтавка”. Огляд життя і творчості письменника. “Енеїда”. Жанровий різновид. Проекція сюжету Вергілія на українську історію та сучасність. Розвиток давньоукраїнської бурлескової традиції. Неоднозначність персонажів. Елементи сатири. “Наталка Полтавка”. Зв’язок драматургії І. Котляревського з давньою українською драмою і новаторський характер п’єси. Особливості жанру “малоросійської опери”, провідні художні ідеї. Принцип групування персонажів, засоби характеротворення. Для самостійного читання. “Москаль-чарівник”. Перший водевіль нової української літератури. Національні характери у творі. Сценічна історія водевілю. Теорія літератури. Силабо-тонічне віршування. Травестія. Бурлеск. Алюзія. Вульгаризми. Мелодрама. Просвітницький реалізм. Водевіль. Євген ГРЕБІНКА. “Човен”, “Ведмежий суд”, “Ячмінь”, “Пшениця”, “Лебідь і Гуси”. Біографічні відомості. “Човен” – одна з перших романтичних балад в українській літературі. Алегоричний зміст. Романтична поетика. Вплив фольклору. “Ведмежий суд”. Алегоричність і афористичність назви. Фабула і мораль. Національне і загальнолюдське в байці. “Ячмінь”. Гуманістичний пафос, художня досконалість твору. “Пшениця”. Народне прислів’я про зерно і полову як основа моралі байки. Особливості фабули та композиції. “Лебідь і Гуси”. Викривальний пафос твору. Актуалізація принципів народної моралі. Для самостійного читання. “Горобці да Вишня”, “Будяк да Коноплиночка”, “Рибалка”, “Українська мелодія”. Теорія літератури. Романтизм. Григорій КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. “Маруся”, “Конотопська відьма”, “Сватання на Гончарівці”. Перший прозаїк нової української літератури. Вплив філософських ідей та літературної спадщини Г. Сковороди, І. Котляревського. Орієнтація на народне світобачення і принципи фольклорної поетики й водночас – на стилістику сентименталізму та реалістичну художню типізацію. “Маруся” – найпопулярніший із творів сентиментально-реалістичного характеру. Тема. Оцінка поведінки героїв з морально-етичного погляду. Гуманне ставлення до селянства: ідеалізація щирості родинних стосунків, християнської терплячості. Багатство етнографічного матеріалу, мови. Ліризм і драматизм. Художня трансформація просвітницьких ідей. Бурлесковий твір “Конотопська відьма”. Образи сотника Забрьохи, писаря Пістряка, поміщика Халявського. Поєднання реального й фантастичного в повісті. “Сватання на Гончарівці”. Художні особливості драматургії Г.Квітки-Основ”яненка. Ознаки комічної опери, сатиричної комедії, водевілю у творі. Побутовість теми, любовний сюжет, соціальний конфлікт твору. Для самостійного читання: “Сердешна Оксана”, “Салдацький патрет”. Теорія літератури. Сентименталізм. Тарас ШЕВЧЕНКО. “Причинна”, “Катерина”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Гамалія”, “Гайдамаки”, “Назар Стодоля”, “Розрита могила”, “Сон” (“У всякого своя доля...”), “Єретик”, “Великий льох”, “Наймичка”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим…”, “Мені однаково, чи буду...”, “Садок вишневий коло хати…”, “Полякам”, “Іржавець”, “Варнак”, “У Бога за дверми лежала сокира...”, “І виріс я на чужині...”, “Не тополю високую...”, “І широкую долину...”, “Зацвіла в долині...”, “Художник”, “Неофіти”, “Доля”, “Муза”, Слава”, “Юродивий”, “Я не нездужаю, нівроку...”, “Ісаія. Глава 35”, “Молитва”, “Марія”. Життєвий шлях. Ранній період творчості (1838 – 1843 рр.). “Причинна”. Фольклорна основа балади. Ознаки романтизму. Ліричні відступи, їх види. “Катерина”. Жанр, проблематика, персонажі. Образ оповідача, стиль, ліричні відступи. “До Основ’яненка”. Жанр послання, ідейний зміст, роль риторичних фігур. “Іван Підкова”, “Гамалія”. Історична основа, жанр, сюжет і композиція, ідейний зміст. Романтичні образи козацьких ватажків. “Гайдамаки”. Історична основа, жанр, сюжет і композиція, героїко-трагічний пафос. Образи Яреми, Залізняка і Гонти. “Назар Стодоля”. Жанр. Природа конфлікту. Особливості сюжету та композиції. Характеристика персонажів. Ліризм і гумор у зображенні людських почуттів та стосунків. Другий період творчості (1843 – 1847 рр.). “Розрита могила”. Осуд колоніальної політики царизму в Україні. Авторська характеристика образу Б.Хмельницького. “Заповіт” як ідейно-естетичне кредо, передчуття майбутньої долі. “Сон” (“У всякого своя доля...”) – жанр, проблематика, ідейний зміст, засоби сатири, прийом сну, гротеск, роль умовності й фантастики. “Єретик”. Жанр, історична основа, персонажі, ідейний зміст, інакомовність. “Великий льох”. Жанр. Поєднання реального і містичного як засіб романтичного осягнення трагічних епізодів української історії. Оцінки державної діяльності Хмельницького та Мазепи. Своєрідність композиції. Роль епіграфа. “Наймичка”. Сюжет і композиція, проблематика, ідейний зміст. Гуманістичне звучання твору. Картини селянського побуту, обряди та звичаї, близькість до фольклору. Поема “Кавказ”, її ідейна спрямованість. Образ Прометея. Міф і дійсність. Роль іронії і сарказму. “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...”. Жанр, проблематика, ідейний зміст, особливості віршування, багатство емоційних інтонацій: саркастична інвектива, глузування, жаль і сум, картання, пересторога, благання обняти “найменшого брата”. Твір як заповіт нащадкам. Творчість періоду ув’язнення та заслання (1847 – 1857 рр.). Обставини створення циклу “В казематі”. Структура циклу. Тематична поліфонія, романтична символіка, фольклорні образи, посвята. Провідні мотиви віршів “Згадайте, братія моя…”, “Н. Костомарову”, “Чи ми ще зійдемося знову?”. Розпач і біль ліричного героя, пророча кінцівка твору “Мені однаково, чи буду...”. Тема самотності, розлуки з рідною землею (“Рано-вранці новобранці…”, “Ой одна я, одна…”). Фольклорна традиція (“Косар”). Туга за рідним краєм (“Садок вишневий коло хати…”, “В неволі тяжко, хоча й волі…”). Тема відступництва, зради. (“Не кидай матері!” – казали…”). “Іржавець”. Жанр. Художня трансформація трагічних подій історії. Образ Матері Божої, заступниці козацтва перед Всевишнім, сльози іржавецької ікони “в Криму за Украйну”, Божа кара Петрові й повернення запорожців – ідейний зміст такого розгортання сюжету. “Полякам” (“Ще як були ми козаками…”). Жанр, художні функції ідилічного зачину, контрасту, повторення фрази “іменем Христа” у протилежних значеннях, ідейний зміст, роль риторичних фігур. Заклик до єднання слов’янських народів. “Варнак”. Образ жертви й протестуючого месника. Монологічність оповіді як засіб відтворення психології бунтівника. Обставини написання вірша “У Бога за дверми лежала сокира…”, його притчевий зміст. “І виріс я на чужині...”. Жанр, тема та ідейно-художній зміст твору. Інтимна лірика: “Не тополю високую”, “І широкую долину...”, “Зацвіла в долині...”. Роль пейзажу, фольклорної стилізації. Автобіографічність повісті “Художник”. Персонажі, композиція, форми оповіді. Повість “Музикант”. Поезія періоду після заслання (1857 – 1861 рр.). Творче піднесення у зв’язку зі звільненням. Написання у Нижньому Новгороді поеми “Неофіти”, фрагмента “Юродивий”, триптиха “Доля”, “Муза”, “Слава”; переосмислення біблійних мотивів та сюжетів. “Неофіти” – історична основа і художня фантазія, причини звернення до образів першохристиян, особливості сюжету і композиції, жанр, ідейний зміст. Триптих “Доля”, “Муза”, “Слава”. Вияв естетичних поглядів поета. Використання іронії. Роль і місце поетичного слова в житті автора. “Юродивий” як фрагмент незакінченого твору, його тема, реалії часу і алегоричний сенс, гіркі й справедливі докори та їх адресати. Роль риторичних звертань, стверджень, запитань і вигуків. “Я не нездужаю, нівроку...”. Жанр, тема, обставини написання, художня ідея. Оригінальність і фольклорна закоріненість порівняння, персоніфікації, епітетів та інших тропів. “Ісаія. Глава 35”. Вільний переспів (“подражаніє”) як засіб актуалізації біблійних текстів. Тема, ідейний зміст. Використання релігійної лексики, архаїзмів. “Молитва”. Тема, характерне поєднання протилежних мотивів, ідейний зміст. Своєрідність композиції, роль контрасту, риторичні звертання і повтори, засоби евфонії, церковнослов’янізми, афористичність. “Марія”. Жанр соціально-філософської поеми. Євангельські та апокрифічні сюжети. Трактування Шевченком релігійних легенд. Зв’язок поеми з фольклором, багатство мови. Т. Шевченко – видатний художник, цінність його малярської спадщини. Теорія літератури. Послання, стилізація, медитація, псалми, молитва, балада, пісня, ідилія, ліричний монолог як жанри лірики. Триптих. Містерія. Пантелеймон КУЛІШ. “До кобзи”, “Рідне слово”, “Чорна рада”. Огляд життя і творчості. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Стосунки з Т.Шевченком. Літературна, наукова, видавнича, культурницька діяльність. Поетична творчість, її романтичний характер, вплив фольклору (збірки “Досвітки”, “Дзвін”, “Хуторна поезія”). Застосування П.Кулішем трискладових силабо-тонічних розмірів. “До кобзи” (збірка “Хуторна поезія”). Стан української культури. Роль поета. Алегоричність образу кобзи. Своєрідність строфічної та ритмічної будови вірша. “Рідне слово”. В чому сенс виразу “судити Україну рідне слово буде”? Засоби сатири, її адресати. Погляд у майбутнє. Роль риторичних звертань. “Чорна рада” – жанр і жанровий різновид твору, його джерела, тема, особливості сюжету і композиції, мови. Використання досвіду вітчизняних та зарубіжних авторів. Взаємопроникнення реалістичної та романтичної оповіді, поєднання персонажів, що мають історичних прототипів, і вигаданих. Оцінка роману сучасниками та наступниками (Т.Шевченко, І.Франко). Теорія літератури. Поняття про роман-хроніку. Марко ВОВЧОК. “Козачка”, “Інститутка”. Огляд життя і творчості. “Народні оповідання” та повість “Кармелюк”, їх зв’язок із фольклором, антикріпосницька й гуманістична спрямованість. “Козачка”. Особливості композиції, багатство мови та образних засобів твору. Образ головної героїні. “Інститутка”. Жанр, тема, проблематика та її життєве підґрунтя. Художня майстерність у створенні образів-персонажів, їхні характеристики. Оповідна манера Марка Вовчка. Автор у творі. Роль пейзажів. Багатство мови, близькість її до народної. Засоби сатири. Для самостійного читання. Романтична повість-казка “Кармелюк”. Теорія літератури. Поняття про характер, єдність типового та індивідуального в ньому. Оповідання і повість як жанри епічного роду. Юрій ФЕДЬКОВИЧ. “Нива”, “Пречиста діво, радуйся, Маріє!”, “Три як рідні брати”. Огляд життя і творчості. Захоплення фольклором, творчістю Т. Шевченка. “Нива”. Алегоричний зміст, віршувальні особливості, своєрідність мови. Присвята Т.Шевченку. “Пречиста діво, радуйся, Маріє!” – релігійна основа твору. Сатирично-викривальний зміст. Панорама народного горя. Повісті та оповідання. “Три як рідні брати”. Тема, сюжет, композиція , художня ідея, оповідна манера. І. Франко, Леся Українка про творчість письменника. Іван НЕЧУЙ–ЛЕВИЦЬКИЙ. “Кайдашева сім’я”. Огляд життєвого і творчого шляху. Визначальні ознаки художнього стилю І. Нечуя-Левицького. Тематика і проблематика ранніх творів (“Дві московки”), повісті “Микола Джеря”. “Кайдашева сім’я” – жанр, тема, ідейний зміст. Конкретно-історичне та загальнолюдське у творі. Своєрідність розгортання сюжету, композиція. Центральні персонажі. Типізація та індивідуалізація характерів персонажів. Картини побуту, їх значення для розуміння характерів героїв та вираження ідеї твору. Гумор і сатира. Майстерність описів, діалогів, багатство мови, змістова та мистецька виразність художніх деталей. Теорія літератури. Реалізм. Поняття про соціально-побутову повість, художню деталь. Леонід ГЛІБОВ. “Мірошник”, “Вовк та Ягня”, “Шелестуни”, “Мальований Стовп”, “Журба”. Життєвий і творчий шлях Л. Глібова. Громадська, педагогічна та видавнича діяльність. Продовження байкарських традицій Г.Сковороди, П.Гулака-Артемовського, Є.Гребінки. Творче використання сюжетів байкарів світу (Езоп, Лафонтен, І. Крилов). Головна тема байок дореформеного періоду. “Мірошник”. Фабула, мораль. Засоби гумору та сатири, мовна майстерність. Майстерність іронії, алегоричності в байці “Вовк та Ягня”. Фабула. Мораль. Роль діалогу, його особливості. Фабула, мораль, алегоричний зміст байок пореформеного періоду “Шелестуни”, “Мальований Стовп”. Новаторство Глібова-байкаря. Елегія “Журба” – тема, особливості її розкриття, роль пейзажу, реальне і символічне наповнення образу річки, тональність. Теорія літератури. Жанрові особливості байки, елегії. Панас МИРНИЙ та Іван БІЛИК. “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Життєвий і творчий шлях П.Рудченка (Панаса Мирного). Тематична і жанрова різноманітність творчості. Психологізм. Ранні твори письменника (“Лихий попутав”, “П’яниця”, “Лихі люди”). Роман Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Історія створення, джерела, проблематика. Своєрідність композиції. Багатство деталей побуту, різноманітність характерів, проникнення в суперечності доби, психологізм. Образ Чіпки. Формування його характеру під впливом обставин. Фольклорне підґрунтя жіночих образів – Мотрі, Галі, Христі. Засоби типізації та індивідуалізації. Максим Гудзь, Грицько Чупруненко, пани Польські, земські діячі, простолюд. Роль художньої деталі (на конкретних прикладах). Нова ідейно-естетична функція картин природи. Алегоричний сенс назви. Теорія літератури. Епос як рід літератури. Роман як жанр епічного роду. Соціально-психологічний роман як жанровий різновид роману. Михайло СТАРИЦЬКИЙ. “До молоді”, “До України”, “Виклик”, “Не судилось” або “Талан”. Життєвий і творчий шлях, внесок в українське мистецтво і культуру. “Виклик”. Жанр, особливості віршування, роль пестливих слів, зв’язок із фольклором. Тематика, жанрові особливості та художні ідеї віршів “До України”, “До молоді”, “Поклик до братів-слов’ян”. Особливості художньої форми. “Не судилось”. Жанр, тема, сюжет, композиція, персонажі, особливості характеротворення, художня ідея. “Талан”. Драма з життя української інтелігенції. Система образів. Прототип головної героїні. Тип конфлікту, провідні проблеми, життєва основа сюжету. І. Франко про творчість М. Старицького. Теорія літератури. Драма як рід літератури і драма як жанр. Соціально-психологічна драма – тематичний різновид жанру драми. Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ. “Хазяїн”, “Сава Чалий”. Огляд життя і творчості. Перші драми і комедії, зумовленість їх конфлікту соціально-економічними відносинами часу (“Розумний і дурень”, “Сто тисяч”). “Хазяїн” – жанр, засоби сатири, центральний персонаж, психологічне вмотивування його вчинків, трагікомізм. Представники народницької інтелігенції. Мовні характеристики. Своєрідність монологів та діалогів. Значення ремарок. Трагедія на історичну тему “Сава Чалий”. Сюжет, композиція, ідейний зміст. Трагізм образу центрального персонажа. Образи гайдамаків. І.Франко про п’єсу. Теорія літератури. Комедія як жанр. Засоби зображення характеру в драматичному творі. Конфлікт. Трагедія. Іван ФРАНКО. “Гімн”, “Гримить!”, “Гріє сонечко!”, “Земле, моя всеплодющая мати…”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “Чого являєшся мені у сні?..”, “Червона калино, чого в лузі гнешся?”, “Мойсей” (пролог), “Захар Беркут”, “Перехресні стежки”, “Украдене щастя”. Життєвий і творчий шлях. Поезія. Багатство тематики, ідейно-естетична глибина, різноманітність форм. “З вершин і низин” – структура збірки, багатство тем, різноманітність жанрових форм. “Гімн”. Символічність образу духу. Роль риторичних вигуків, повторів. Особливості віршування. Популярність пісні (музика М. Лисенка). Цикл “Веснянки”. Зв’язок з фольклором. Алегоричний образ весни. Особливості віршування. “Гримить!”, “Гріє сонечко!”, “Земле, моя всеплодющая мати…”. Збірка “Зів’яле листя”. Художня вмотивованість підзаголовка “Лірична драма”. Аналіз взірців інтимної лірики – “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “Чого являєшся мені у сні?..”, “Червона калино, чого в лузі гнешся?”. Пролог до поеми “Мойсей”, його ідейна і композиційна роль, строфічна будова (терцини). Стислий виклад біблійного сюжету та його художньої трансформації в поемі. Тематична і жанрова багатоаспектність прози І. Франка. “Захар Беркут” – жанр, тема, сюжет, композиція, персонажі, художня ідея. “Перехресні стежки” – жанр, тема, сюжет, композиція, головні дійові особи, особливості характеротворення, оповідної манери, ідейно-художній зміст. Драма “Украдене щастя”. Фольклорні джерела. Психологічна майстерність автора. Театральна доля п’єси, її екранізація. Теорія літератури. Традиції і новаторство в художній літературі. Терцини. Борис ГРІНЧЕНКО. “Батько та дочка”, “Екзамен”, “Дзвоник”, “Без хліба”. Життєвий шлях. Багатогранність творчості. Особливості “малої прози” письменника: сюжети, описи, мова, адресація. Реалістичний показ життя і побуту донецьких шахтарів у оповіданні “Батько та дочка”. Перехід від етнографічно-побутового до психологічного оповідання, в якому розкривається душевна драма людини (“Дзвоник”, “Без хліба”). “Екзамен” – оповідання про стару школу. Сатиричний образ “члена учіліщного совєта”. Просвітницька діяльність Б.Грінченка. “Словарь української мови”. Теорія літератури. Поняття про великі, середні й малі епічні форми. Характеристика малих епічних форм (оповідання, нарис, новела). Павло ГРАБОВСЬКИЙ. “До українців”, “До Русі-України”, “Я не співець чудовної природи”, “Швачка”, “Трудівниця”, цикл “Веснянки”, “До Н.К.С.”, “До матері”. Життєвий подвиг поета. Своєрідність стилю. “До українців”, “До Русі-України”. Жанр, тема, художні ідеї. Роль риторичних фігур. “Я не співець чудовної природи”. Естетичне кредо письменника. Принципи ідейності та народності мистецтва. Майстерне використання тропів. Прийом антитези. “Швачка”, “Трудівниця”. Центральні образи творів, особливості композиції та емоційної тональності віршів (сюжетність, поєднання ліричного і трагічного). Цикл “Веснянки”. Спорідненість із поетичним циклом І.Франка. Алегоричні та реалістичні образи в циклі. Діалог та антитеза у творах. Афористичність мови. “До Н.К.С.”. Інтимна лірика поета. Прийоми вираження почуттів ліричного героя. Автобіографізм поезії. “До матері”. Жанр ліричної сповіді. Вершина поетичної майстерності П.Грабовського. Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ. “Fata morgana”, “Intermezzo”, “Тіні забутих предків”. Життєвий і творчий шлях письменника. “Intermezzo” – жанр, символіка заголовка, особливості сюжету, композиції, роль пейзажу та внутрішнього монологу. Новела “Цвіт яблуні” – класика українського імпресіонізму. “Fata morgana”. Провідна ідея твору. Символіка назви. Своєрідність композиції. Роль художньої деталі. Поєднання реалістичних та імпресіоністичних способів відображення дійсності. Місце твору в контексті розвитку літературного процесу доби. “Тіні забутих предків”. Тема, сюжет, композиція, персонажі, особливості характеротворення. Романтичне забарвлення оповіді. Роль фольклорно-етнографічного матеріалу, діалектизмів. Особливості жанру твору. Для самостійного читання. “Для загального добра”, “Коні не винні”, “Подарунок на іменини”, “Він іде!”, “Під мінаретами” (на вибір). Теорія літератури. Індивідуальний стиль письменника. Поняття про імпресіонізм, ліричного героя та власне автора. Леся УКРАЇНКА. “Contra spem spero”, “І все-таки до тебе думка лине...”, “І ти колись боролась, мов Ізраїль...”, “Стояла я і слухала весну...”, “Як я люблю оці години праці...”, “Дим”, “Напис в руїні”, “Лісова пісня”, “Одержима”, “Бояриня”, “Оргія”. Життєвий і творчий шлях. Багатогранність таланту. “Contra spem spero”. Тема, художня ідея, алегоричні деталі. Афористичність мови. Роль риторичних запитань і вигуків. “І все-таки до тебе думка лине...”. Своєрідність композиції. Афористичні вислови. Особливості віршування (різнорозмірний ямб). Риторичні звертання, засоби звукопису, їх зображувально-виражальна роль. “І ти колись боролась, мов Ізраїль...” – біблійні мотиви та образи у творі. Актуальність поезії. Особливості строфіки, ритміки. Доля твору. “Стояла я і слухала весну...”. Мотив пробудження природи і людських сподівань. Роль звукових та зорових художніх деталей. Поняття про персоніфікацію. “Як я люблю оці години праці...”. Поетизація творчого процесу. Роль натхнення. Алегоричний образ перелесника. Особливості організації ритмічної мови (білий вірш). “Дим”. Патріотичні мотиви. Сюжетна основа поезії. Використання гіперболи. “Напис в руїні”. Художня ідея. Особливості віршування. Інтонаційне багатство. Особливості поетичного стилю і мови лірики Лесі Українки. Новаторство ритміки. “Давня казка”. Жанр, тема, ідея, особливості оповіді, віршування. “Лісова пісня”. Жанр і його різновид, сюжет і композиція, персонажі, оповідна манера, єдність реалій доби і міфопоетики. Драматургічна й віршувальна майстерність. “Одержима”. Специфіка жанру. Біблійна основа твору. Проблематика, центральні персонажі. Поняття про “драму ідей”. “Бояриня”. Тема, сюжет, час і місце дії, проблематика, центральні персонажі, художні ідеї. “Оргія”. Образ Антея. Мотив національної неволі. Гострота психологічного конфлікту. Високий патріотичний пафос твору. Теорія літератури. Драматична поема, драма-феєрія, неоромантизм. Василь СТЕФАНИК. “Новина”, “Камінний хрест”, “Марія”, “Сини”. Огляд життя і творчості. “Новина” – шедевр світової новелістики. Сюжет і композиція, засоби розкриття психічного стану персонажа, роль пейзажу та художніх деталей, мова. “Камінний хрест”. Життєва основа, єдність типового та індивідуального в образі Івана Дідуха. Камінний хрест як художня деталь і як символ. Психологічна майстерність, лаконізм і виразність мови, мистецтво деталі. “Марія”. Майстерність зображення внутрішнього світу героїні. Образ рідної землі у творі. Біблійні мотиви. “Сини”. Сюжет і композиція, персонажі, ідейний зміст, художня мова. Особливості стилю письменника. Теорія літератури. Поняття про експресіонізм. Володимир САМІЙЛЕНКО. “Україні”, “Українська мова”, “Патріоти”, “Вечірня пісня”. Життя і творчість. “Україні”. Патріотичні мотиви. Жанр, провідні ідеї, художня мова. “Українська мова (Пам’яті Т.Шевченка)”. Тема, ідея. Розгорнуте порівняння, риторично-заклична кінцівка твору, її адресати. “Патріоти”. Жанр, тема, ідея, засоби сатири. Роль протиставлення. “Вечірня пісня”. Особливості інтимної лірики поета. Пейзажні малюнки у творі. Ритмомелодика. Теорія літератури: сатира і гумор, іронія, порівняння просте і розгорнуте, антитеза. Ольга КОБИЛЯНСЬКА. “Людина”, “Земля”. Життєвий і творчий шлях. Основні теми та мотиви. Особливості індивідуального стилю. Участь у феміністичному русі та його відлуння у художній творчості. “Людина”. Жанр, тема, сюжет, особливості композиції, роль публіцистичних матеріалів, мови. “Земля”. Жанр, одвічна загальнолюдська тема та її конкретизація. Прототипи і типи. Особливості сюжету, композиції, характеротворення, художньої мови. Значення творчості О. Кобилянської для розвитку української художньої прози кінця ХІХ – початку XX ст. Архип ТЕСЛЕНКО. “Страчене життя”. Життєвий і творчий шлях. Тематика і проблематика творчості. Індивідуальний стиль. Трагізм життєвої долі. Мала проза письменника: “Школяр”, “Немає матусі”, “Поганяй до ями”. “Страчене життя”. Жанр твору. Життєва основа. Гострота соціального конфлікту. Тема, сюжетні колізії, система образів. Особливості характеротворення, художньої мови. Степан ВАСИЛЬЧЕНКО. “Мужицька арихметика”, “Чайка” (“Мати”), “Талант”. Життєвий і творчий шлях письменника. Педагогічна діяльність. Особливості індивідуального стилю. Жанрове розмаїття творчості. “Мужицька арихметика”. Провідні проблеми та художні ідеї. Засоби вираження комічного. Роль художньої деталі. “Чайка” (“Мати”). Трагічний образ матері та її синів у творі. Особливості об’єктивно-епічної розповіді. Специфіка пейзажних малюнків. Роль образу Шевченка в поетиці новели, в композиційній структурі. “Талант”. Жанрова специфіка. Тема, ідея, характери. Роль описів у творі (пейзажі, портрети, інтер’єр). Микола ВОРОНИЙ. “Іванові Франкові”, “До моря”, “За Україну!”, “Євшан-зілля”, “Ти не моя!”, “Легенда”. Життєвий і творчий шлях. “Іванові Франкові (Відповідь на його Посланіє)”. Твір як своєрідна естетична декларація. Її художнє втілення у вірші “До моря” за допомогою психологічного паралелізму. “За Україну!” – жанр, мотив, художня мова. “Євшан-зілля”. Літописне джерело, жанрові особливості, центральний образ-символ. Інтимна лірика. Наспівність (“Зорі-очі”), взаємопереплетення з громадянськими мотивами (“Ти не моя!”, “Чи зумієш?”). “Легенда” – жанр, мотив, художня ідея, стиль. Теорія літератури. Поняття про модернізм. Олександр ОЛЕСЬ. “З журбою радість обнялась…”, “Чари ночі”, “Замовкніть всі: великий час прийшов...”, “Айстри”, “О слово рідне! Орле скутий!”, “Моїй матері”. Життєвий і творчий шлях. Особливості стилю Лірика роздуму та почуттів (“З журбою радість обнялась…”, “Чари ночі”). Роль протиставлень, психологічного паралелізму, риторичних звертань, стверджень і вигуків. Мелодійність. Громадянська лірика (“Замовкніть всі: великий час прийшов...”), її алегоричність (“Айстри”, “Лебідь”). Роль антитези, символічного образу сонця. Риторико-публіцистичні вірші (“О слово рідне! Орле скутий!”, “Рідна мова в рідній школі!”). Мотиви лірики еміграційного періоду (“Моїй матері”, “Коли я вмер – забув, не знаю…”, “О принесіть як не надію…”). Версифікаційна майстерність, багатство риторичних фігур, музичність. Теорія літератури. Риторичні вигуки, запитання, звертання, ствердження. Володимир ВИННИЧЕНКО. “Студент”, “Федько-халамидник”, “Кумедія з Костем”, “Між двох сил” або “Чорна Пантера і Білий Медвідь” (на вибір). Життєвий і творчий шлях. Діапазон літературної творчості. “Студент”. Тема, сюжет, ідейний зміст. Центральний образ: засоби психологізму, мовна характеристика. “Федько-халамидник”, “Кумедія з Костем”. Сюжет, художні ідеї, особливості розкриття дитячої психології. Підтекст, художні деталі в оповіданнях. Експресіоністська манера письма. Драматургія В.Винниченка. Інтелектуально-психологічна драма “Чорна Пантера і Білий Медвідь”, її світова слава. Психологічний конфлікт твору. Індивідуалізація характерів. Колізії мистецтва і життя у п’єсі. “Між двох сил”. Жанр, сюжет, композиційні особливості. Мікро- і макроконфлікти у творі. Трагізм образу головної героїні. Науково-фантастичний роман-утопія “Сонячна машина”. Загальна характеристика. Павло ТИЧИНА. “Ви знаєте, як липа шелестить...”, “Коли в твої очі дивлюся...”,”Я сказав тобі лиш слово...”, “Арфами, арфами...”, “Гей, вдарте в струни, кобзарі...”, “Золотий гомін”, “Пам’яті тридцяти”, “Скорбна мати”, “Хто ж це так із тебе насміяться смів?”, “До кого говорить?”, “Похорон друга”. Життєвий і творчий шлях. Аналіз творів інтимної лірики (“Ви знаєте, як липа шелестить...”, “Коли в твої очі дивлюся...”, “Я сказав тобі лиш слово...”). Збірка “Сонячні кларнети”. Пориви юного духу, відчуття єдності з природою, її гармонією (“Гаї шумлять...”, “Ой не крийся, природо, не крийся...”, “Світає…”). “Арфами, арфами...” – гімн весняному оновленню. Образ ліричного героя, музичні, пісенні образи. Метафоризм. Процеси національного відродження в Україні (1917 – 1920) та їх відгомін у віршах (“Гей, вдарте в струни, кобзарі...”, “Ой що в Софійському заграли дзвони, затремтіли...”). “Золотий гомін” – жанр, тема, ідея, особливості віршування. “Пам’яті тридцяти”. Осмислення національної трагедії. Доля твору в історії літератури. Аналіз творів “Скорбна мати”, “Хто ж це так із тебе насміяться смів?”, “До кого говорить?”. Засоби символізму та імпресіонізму. Афористичність, застосування риторичних фігур. “Похорон друга” – жанр, тема, поєднання реального з уявним, оригінальність зорових і слухових деталей. Своєрідність строфічної будови. Трагічні та оптимістичні мотиви. Поетика й мова, особливості стилю П. Тичини, значення його творчості для розвитку української поезії. Теорія літератури. Системи віршування. Поняття про тонічне віршування. Звукове інструментування вірша. Символізм. Микола ЗЕРОВ. “Навсікая”, “Аргонавти”, “Pro domo”. Життєвий і творчий шлях. М.Зеров і “неокласики” (М.Рильський, М.Драй-Хмара, П.Филипович, Ю.Клен). “Навсікая” – уславлення краси як духовної гармонії. “Аргонавти” – культурологічна насиченість творів, яскравість візуальних образів. “Pro domo” – шляхетні та вічні орієнтири поета. М.Зеров – перекладач (“Антологія римської поезії”). Теорія літератури. Сонет. Художній переклад. Європейський неокласицизм та українські “неокласики”. Максим РИЛЬСЬКИЙ. “Яблука доспіли, яблука червоні!..”, “Ластівки літають, бо літається…”, “Шопен”, “Слово про рідну матір”, “Мова”, “Троянди й виноград”, “Діалог”. Життєвий і творчий шлях. Збірка “На білих островах” (1910). Зовнішнє наслідування символістів та його переборення в наступних творах. Вірш “Яблука доспіли...”. Тема, художня ідея, засоби втілення, наспівність. Ліричний шедевр “Ластівки літають, бо літається…”. Роль риторичних вигуків і стверджень. “Шопен” (збірка “Літо”). Тема, художня ідея, засоби втілення. “Слово про рідну матір” (з однойменної збірки). Тема, художня ідея, особливості жанру (вірш-ораторія), трансформація образів фольклору та “Слова о полку Ігоревім”. “Мова” – тема, ідея, риторичні фігури. “Троянди й виноград” – тема, образи, декларативно-афористична кінцівка. “Діалог”. Полемічність, дидактичність, діалогічна форма, ідейний зміст. Володимир СОСЮРА. “Білі акації будуть цвісти...”, “Так ніхто не кохав…”, “Коли потяг у даль загуркоче…”, “Любіть Україну”, “До брата”, “Мазепа”, “Я знаю силу слова”. Огляд життя і творчості. Риси індивідуального стилю. Вплив символізму та імпресіонізму. Інтимна лірика В. Сосюри (“Білі акації будуть цвісти...”, “Так ніхто не кохав... ”, “Коли потяг у даль загуркоче…”). “Любіть Україну” – жанр, тема, ідея, риторичні фігури. Доля твору. “До брата” – жанр, тема, ідея, риторичні фігури. “Мазепа”. Жанр, історична основа, сюжет, композиція, ідейний зміст. Сучасне прочитання твору. Емоційна тональність викладу, роль риторичних фігур, вульгаризмів; риси романтизму. “Я знаю силу слова”. Призначення поета і поезії. Афористичність мови, особливості ритмомелодики. Богдан-Ігор АНТОНИЧ. “Автобіографія”, “Три перстені”, “Зелена Євангелія”, “Село”, “Вишні”, “Пісня про незнищенність матерії”, “Ротації”. Життєвий і творчий шлях. Оригінальне сприйняття ліричним героєм природи, захоплення вічною красою світу (“Зелена Євангелія”, “Село”, “Вишні”). Поетичне осмислення гармонійної єдності людини й природи, сонцепоклонські мотиви, трансформація фольклорних образів (“Автобіографія”, “Три перстені”,“Пісня про незнищенність матерії”). Урбаністичні мотиви, апокаліптичні візії (“Ротації”, “Балада провулка”). Особливості індивідуального стилю Антонича, його новаторство, місце серед найвизначніших поетів світу. Теорія літератури. Сюрреалізм. Григорій КОСИНКА. “На золотих богів”, “За земельку”, “Змовини”, “Мати”, “В житах”. Життя і творчість. “На золотих богів”, – жанр, тема, сюжет, манера оповіді, художня ідея. “За земельку”, “Змовини” – спільність теми та відмінність її стильового опрацювання. “Мати”. Психологізм твору. Особливості змалювання образів. Провідна ідея. “В житах”. Лаконізм і психологічна насиченість оповіді. Неореалістичні та імпресіоністичні засоби зображення дійсності. Характерні ознаки індивідуального стилю новеліста. Остап ВИШНЯ. “Моя автобіографія”, “Чукрен”, “Чухраїнці”, “Мисливські усмішки”. Огляд життя і творчості. Тематика і проблематика, жанрова різноманітність творів періоду до заслання. “Моя автобіографія” – оригінальність жанру гумористичної оповіді письменника про своє життя. Гуморески “Чукрен”, “Чухраїнці”. Висміювання вад українського характеру та менталітету. Комедійність ситуацій, народний гумор, дотепність вислову, глибина думки. Популярність Остапа Вишні, масові тиражі його творів. Арешт і заслання. Повернення до літературної діяльності в роки Другої світової війни. “Зенітка”. “Ярмарок” – жанрова своєрідність, оповідна манера, засоби комічного, мова. Своєрідність гумору “Мисливських усмішок” (на конкретному прикладі). Роздуми про літературу і мистецтво (щоденник “Думи мої, думи мої…”). Микола ХВИЛЬОВИЙ. “Солонський Яр”, “Кіт у чоботях”, “Я (Романтика)”, “Мати”. Життєвий і творчий шлях. Збірка новел “Сині етюди”. “Солонський Яр” – жанр, тема, сюжет, композиція, оповідна манера. “Кіт у чоботях” – жанр, тема, сюжет, композиція, центральний персонаж, ідейний зміст. “Я (Романтика)”. Поєднання реалістичних, романтичних та імпресіоністичних засобів. Чому твір присвячено “Цвітові яблуні” М.Коцюбинського? “Мати” – жанр, тематика, особливості сюжету, композиції, головні персонажі, ідейний зміст. Валер’ян ПІДМОГИЛЬНИЙ. “Місто”. Трагізм життєвої долі письменника. Особливості індивідуального стилю. “Місто”. Зразок високохудожньої урбаністичної прози. Провідні проблеми, художні ідеї. Складність і неоднозначність образу головного героя. Теорія літератури. Екзистенціалізм. Юрій ЯНОВСЬКИЙ. “Майстер корабля” або “Чотири шаблі”, “Вершники” (окремі розділи). Огляд життя і творчості. “Майстер корабля”. Новаторський характер твору. Сюжетна інтрига, символічність образів, умовність зображення. Романтичний характер творчості. Художнє новаторство роману “Чотири шаблі”. “Вершники”. Жанрова своєрідність, особливості сюжету, композиції, центральні персонажі, ідейний зміст, художня мова. Теорія літератури. Різноманітність стилів і жанрів літератури. Роман у новелах. Микола КУЛІШ. “Мина Мазайло”, “Патетична соната”. Життєвий і творчий шлях. “Мина Мазайло” – жанр, тема, проблематика, сюжет, композиція, персонажі, ідейний зміст. Засоби творення комічного. Сценічна доля твору. “Патетична соната” – жанр, тема, проблематика, сюжет, композиція, персонажі, ідейний зміст. Теорія літератури. Жанрові різновиди драми: трагедія, комедія, власне драма, трагікомедія. Іван КОЧЕРГА. “Свіччине весілля”, “Ярослав Мудрий” Огляд життя і творчості. “Свіччине весілля”. Жанр, тема. Історична основа і художній домисел. Групування персонажів, засоби створення історичного колориту. Особливості композиції. “Ярослав Мудрий”. Жанр, тема, сюжет, образ Ярослава, його роль у композиції та ідейно-художньому змісті твору. Образи інших героїв. Теорія літератури. Драматична поема як жанр ліро-драми. Олександр ДОВЖЕНКО. “Україна в огні”, “Зачарована Десна”, “Щоденник”. Огляд життя і творчості. О.Довженко – видатний кінематографіст світу (фільми “Арсенал”, “Земля”, “Аероград” та інші). Поєднання реалістичних і романтичних засад, конкретно-історичного та вічного, національного й загальнолюдського у творчості. “Україна в огні” – жанр, тема, особливості сюжетно-композиційних вирішень, ідейно-художній зміст. Політичні звинувачення автора. Доля твору. “Зачарована Десна”. Жанр, сюжет, образ оповідача. Автобіографічність. Джерела становлення особистості митця та його таланту. Романтизм оповіді та реалізм побутових деталей. “Щоденник” – характер записів, їх роль як матеріалу для творів і як документа доби. Теорія літератури. Поняття про кінодраму та її жанри (кіноповість, кіноепопея, кінопоема). Юрій КЛЕН. “Сковорода”, “Беатріче”, “Терцини” Життя і творчість. Звернення до класичних образів та форм віршування. “Сковорода” – жанр, образ мандрівного поета і філософа, художня ідея, мова. Велич кохання, духовної краси та чистоти (“Беатріче”). Осуд злочинств тоталітарного режиму в Україні – “Терцини”. Євген МАЛАНЮК. “Біографія”, “Шевченко”, “Невичерпальність”. Життя і творчість. Образи України і “малоросійства”, трагізм обставин і віра в непереможність народного духу (“Ісход”, “Голоси”). “Біографія”. Формування характеру і переконань митця-патріота. Своєрідне бачення центрального образу у вірші “Шевченко”. Роль антитези. “Невичерпальність”. Оптимістичний характер поезії. Особливості віршування. Провідний мотив твору. Улас САМЧУК. “Марія”. Життєвий і творчий шлях. “Марія” – жанр, тематика, проблематика, сюжет і композиція, центральні персонажі та їх характеристика. Біблійні образи і мотиви, їх роль. Індивідуальне й типове, національне, конкретно-історичне та загальнолюдське у творі Найвизначніший твір У. Самчука – роман-трилогія “Волинь” – епопея життя українського народу XX ст. Риси роману-хроніки. Теорія літератури. Роман-епопея. Микола БАЖАН. “Політ крізь бурю”. Життєвий і творчий шлях письменника, перекладача. Особливості ранньої творчості. Збірки “Різьблена тінь”, “Будівлі”. Жанрове багатство поезії. “Політ крізь бурю”. Ідеї патріотизму та засудження “культу особи” в поемі. Образ головної героїні. Морально-етичні колізії. Для самостійного читання. “Данило Галицький”. Теорія літератури. Необароко. Іван БАГРЯНИЙ. “Тигролови” ,“Сад Гетсиманський”. Життєвий шлях письменника. “Тигролови” – своєрідність романної форми. Жанрові особливості, тематика і проблематика твору, характеристика образів. “Сад Гетсиманський” – жанр, тематика і проблематика, автобіографічна основа, центральні персонажі, засоби психологізму, індивідуалізації і типізації, ідейний зміст. Інші твори І. Багряного. Роман “Людина біжить над прірвою” – доля людини в антисвіті війни. Теорія літератури. Пригодницький роман. Василь БАРКА. “Жовтий князь”. Життєвий шлях письменника. Початок поетичної творчості. Збірки віршів “Шляхи” та “Цехи”, що зазнали критики за “ідеалістичний світогляд”. Роман “Жовтий князь”. Відтворення картин голодомору 1933 р., геноциду щодо українців. Життєва основа (особистий досвід автора, його рідних і земляків). Сюжет, центральні персонажі, їх групування, засоби психологізму, контрастування, типізації та індивідуалізації, роль художніх деталей, ідейний зміст. Олег ОЛЬЖИЧ. Збірка “Рінь”, “Триптих ”, “Галли”. Життєвий шлях і загибель у фашистському концтаборі. Поетичні збірки “Рінь”, “Вежі”, “Підзамчя”. “Триптих ”, “Галли”. Образ ліричного героя. Висока культура та самобутність образного мислення. Олена ТЕЛІГА. “Літо”, “Мужчинам”, “Вечірня пісня”, “Чоловікові”. Життєвий шлях, героїчна смерть. Романтичне звучання поезії. Продовження традицій Лесі Українки. Сплав ліричної ніжності й твердості переконань у віршах: “Чоловікові”, “Літо”, “Мужчинам”, “Вечірня пісня”. Синтез трагедійного звучання і оптимістичної віри в майбутнє. Андрій МАЛИШКО. “Україно моя”, “Лист до гречки”, “Важкі вітри не випили роси…”, “Пісня про рушник”, “Пісня про вчительку”, “Стежина”. Огляд життя і творчості. “Україно моя” – яскраві народні символи, неповторний образ Вітчизни. “Лист до гречки” – жанр, тема, сюжет, ідейно-художній зміст, роль риторичних звертань, оригінальність художніх деталей, несподівані словосполуки. Версифікаційні особливості. “Важкі вітри не випили роси…” – утвердження єдності поезії і людської праці. Пісенна творчість А. Малишка (“Пісня про рушник”, “Пісня про вчительку”, “Стежина” та ін.). Фольклорне коріння, місткість образів-символів (рушник), художніх деталей. Теорія літератури. Жанрові різновиди ліричної поезії. Михайло СТЕЛЬМАХ. “Правда і кривда” або “Чотири броди”. Життєвий і творчий шлях. “Правда і кривда” – тема, проблематика роману, засоби творення образів. “Чотири броди” – ліро-епічна розповідь про людей радянського села. Тематика, проблематика, персонажі, мова і стиль, ідеологічна запрограмованість. Твори про дитинство (“Гуси-лебеді летять”), для дітей (“У бобра добра багато” та ін.). Олесь ГОНЧАР. “Собор”. Життєвий і творчий шлях. “Собор”. Жанр. Місце в літературному процесі, історія появи та “критики”. Тематика і проблематика, сюжет, оповідна манера, ідейний зміст. Образ собору як композиційного центру твору, його символічне значення. Персонажі, їх психологічні та морально-етичні характеристики. Філософізм твору. Новелістика. Для самостійного читання “Модри Камень”. Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ. “Диво” або “Роксолана”. Біографічні відомості. “Диво” – жанр, тема, проблематика, сюжетні лінії, персонажі, поєднання часових площин, ідейний зміст. “Роксолана” – тематика і проблематика роману, характеристика образів. Історична основа роману. Олекса КОЛОМІЄЦЬ. “Дикий Ангел”. Життя і творчість. “Фараони” – жанр, тема, проблематика, сюжет, підтекст, прийом сну та його роль, засоби комічного, ідилічний фінал. “Дикий Ангел” – жанр, тема, проблематика, персонажі. Промовисте ім’я, його символіка. Майстерність діалогів і полілогів, гострота сюжету, реалістичність конфлікту та ідилічність його художнього розв’язання. Юрій МУШКЕТИК. “Суд”. Біографічні відомості. “Суд” – жанр, тема, проблематика, персонажі, ідейний зміст. Роман “Яса”, інші твори історичної тематики. Дмитро ПАВЛИЧКО. “Коли помер кривавий Торквемада...”, “О рідне слово, хто без тебе я?”, “Коли ми йшли удвох з тобою…”, “Два кольори”. Біографічні відомості. Вірш “Коли помер кривавий Торквемада…” – жанр, тема, фабула, інакомовний сенс твору, афористична кінцівка, художня ідея. “О рідне слово, хто без тебе я?” – тема, її риторичне вирішення, ідея. “Коли ми йшли удвох з тобою...” – тема, проблематика, ідейний зміст. Пісенна творчість поета (“Дзвенить у зорях небо чисте...”, “Я стужився, мила, за тобою...”, “Два кольори” та ін.), її фольклорна закоріненість та своєрідність, ідейно-змістова глибина, художня мова, засоби милозвучності. Ліна КОСТЕНКО. “Мій перший вірш написаний в окопі…”, “Пастораль XX сторіччя”, “Тут обелісків ціла рота”, “Життя іде і все без коректур”, “Вже почалось, мабуть, майбутнє”, “Умирають майстри…”, “Світлий сонет”, “Розкажу тобі думку таємну...”, “Моя любове! Я перед тобою...”, “Маруся Чурай”. Біографічні відомості. Відлуння війни та роздуми над трагічністю людської історії, ядерною примарою (“Мій перший вірш написаний в окопі…”, “Пастораль XX сторіччя”, “Тут обелісків ціла рота”). Філософські медитації (“Життя іде і все без коректур”, “Вже почалось, мабуть, майбутнє”). “Умирають майстри…” – проблема вічних духовних цінностей. Інтимна лірика (“Світлий сонет”, “Моя любове! Я перед тобою...”, “Розкажу тобі думку таємну...”). “Маруся Чурай” – жанр, тема, сюжет, інакомовний сенс твору, особливості композиції, оповідної манери, персонажі, засоби характеротворення, художня мова. Теорія літератури. Роман у віршах. Василь СИМОНЕНКО. “Задивляюсь у твої зіниці...”, “Дума про щастя”, “Дід умер”, “Піч”, “Баба Онися”, “Лебеді материнства”, “Є в коханні і будні, і свята…”, “Казка про Дурила”. Біографічні відомості. “Задивляюсь у твої зіниці…” (варіант: “Україно! П’ю твої зіниці…”) – художня ідея, риторичні звертання, вилучені цензурою строфи, їх ключове значення для вияву необхідної повноти змісту. “Дума про щастя” – жанр, проблематика, роль іронії, риторична кінцівка. “Дід умер”, “Піч”, “Баба Онися” – осмислення долі простої людини. “Лебеді материнства” – мотив, фольклорна основа. Фрагмент вірша як народна пісня. “Є в коханні і будні, і свята…” – своєрідність інтимної лірики. “Казка про Дурила”. Тема, проблематика, алегоричність, ідейний зміст, засоби сатири, оптимістична кінцівка. Іван ДРАЧ. “Балада про соняшник”, “Етюд про хліб”, “Крила”, “Чорнобильська мадонна”. Поетизація явищ буденного життя (“Етюд про хліб”), синтез фольклорного та модерного світобачення (“Балада про соняшник”), притчевість, алегоричність віршів, зокрема й тих, що названі “баладами”, їх інакомовний художній зміст (“Крила”). “Чорнобильська мадонна” (уривки) – жанр, тема, проблематика, особливості сюжету, ідейний зміст. Теорія літератури. Притча. Борис ОЛІЙНИК. “Урок”, збірка “Сива ластівка”. Твори про людину й народ у війні проти фашизму (“Вибір”, “Урок”). Поетизація людей героїчного подвигу, історичної пам’яті, праці та народної моралі й етики. Образ жінки, матері, вітчизни (збірка “Сива ластівка”). Григір ТЮТЮННИК. “Оддавали Катрю”, “Зав’язь”, “Три зозулі з поклоном”. Життя і творчість, провідні теми, персонажі. “Оддавали Катрю”, “Зав’язь”, “Три зозулі з поклоном”, – жанрова своєрідність кожного твору, тематика, персонажі, особливості сюжетно-композиційних вирішень, оповідної манери, художньої мови. Василь СТУС. “Як добре те, що смерті не боюсь я…”, “За літописом Самовидця”, “Схились до мушлі спогадів – і слухай…”, “Наснилося, з розлуки наверзлося…”, “На колимськім морозі калина...”. Життєвий шлях. Доля художньої спадщини – зарубіжні видання (“Зимові дерева”, “Свіча в свічаді”, “Палімпсести”). Поширення поезій у рукописах. Видання в Україні (“Дорога болю”, “Вікна в позапростір”, твори у 6-ти томах, 9-ти книгах). Проекція історії України на сучасність (“За літописом Самовидця”). Поезія як засіб “прямостояння” (“Як добре те, що смерті не боюсь я...”). Роль біблійних символів. Філософія життя і творчості (“Схились до мушлі спогадів – і слухай…”). Туга за рідними, за Україною, ствердження на стоїцизмі (“Наснилося, з розлуки наверзлося…”, “На колимськім морозі калина...”). ТЕМИ ТВОРІВ, ПРОПОНОВАНИХ НА ЕКЗАМЕНАХ У ПОПЕРЕДНІ РОКИ 1. Роль і місце фольклору в духовному житті українського народу. 2. Образ рідної землі в “Слові о полку Ігоревім”. 3. Патріотичні мотиви в поемі І. П. Котляревського “Енеїда”. 4. “Наталка Полтавка” І.П.Котляревського – “праматір українського народного театру” (І.Карпенко-Карий). 5. Гуманістичні мотиви поетичних творів Т.Г.Шевченка. 6. Поема “Кавказ” Т.Г.Шевченка – сатира на самодержавно-кріпосницький лад Росії. 7. “Моє життя становить частину історії моєї Батьківщини” (Т.Г.Шевченко). 8. Мої роздуми над “Кобзарем”. 9. Образи ватажків народного руху в поемі Т.Г.Шевченка “Гайдамаки”. 10. Етика сімейних стосунків (за повістю І.Квітки-Основ’яненка “Маруся”). 11. Висвітлення історичних подій у романі П. Куліша “Чорна рада”. 12. Мистецтво творення характерів у повісті Марка Вовчка “Інститутка”. 13. Картини побуту в повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. 14. “Пропащі сили” в романі Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. 15. Образ “чумазого” в комедії І.Карпенка-Карого “Хазяїн”. 16. Трагедія закоханого серця (за збіркою І.Франка “Зів’яле листя”). 17. Одвічне прагнення народу до волі і щастя в ліриці І.Франка. 18. Багатство характерів у повісті М.Коцюбинського “Fata morgana”. 19. Образ рідного краю в ліриці Лесі Українки. 20. Ідеали духовності в поетичному осягненні Лесі Українки (за драмою-феєрією “Лісова пісня”). 21. “Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає” (Леся Українка). 22. Прославлення мужності і сили людського духу в поезії Лесі Українки. 23. Трагічне у творах Василя Стефаника. 24. Оповідання В.Винниченка – зразок нової соціально-психологічної прози в українській літературі. 25. Проблема цілісності натури і порядності людини в оповіданні В.Винниченка “Федько-халамидник”. 26. Гармонія світу та дисонанси революційної і пореволюційної дійсності в ранній поезії П.Тичини. 27. Морально-етичні та патріотичні мотиви в творах М.Вороного. 28. Тема синівської любові до України у творі М.Рильського “Слово про рідну матір”. 29. Краса людських почуттів в інтимній ліриці В.Сосюри. 30. Розкриття колізій революції та громадянської війни у творах Г.Косинки “Політика”, “Гармонія”, “За земельку”. 31. Відтворення драматизму громадянської війни в романі Ю.Яновського “Вершники”. 32. Філософське осмислення подій і явищ минулого й сучасного в драмах І.Кочерги “Свіччине весілля” та “Ярослав Мудрий”. 33. Оригінальність сатири і гумору Остапа Вишні. 34. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О.Довженка “Зачарована Десна”. 35. Осуд бездуховності, національного нігілізму в романі Олеся Гончара “Собор”. 36. Патріотичні мотиви поезії В.Симоненка. 37. Драматичні роздуми про співвідношення досягнень науково-технічного прогресу та духовності народу в поезії І.Драча. 38. Проблема митця і народу в романі Ліни Костенко “Маруся Чурай”. 39. Образ матері в поезії Б.Олійника. 40. Уславлення духовного багатства людини і краси рідного краю в поезіях Д.Павличка. 41. ЗРАЗКИ “ВІЛЬНИХ” ТЕМ ПИСЬМОВОГО ІСПИТУ 1. “Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова” (Панас Мирний). 2. “Не кидай плуга серед ниви, Не жалуй зерна на засів” (Богдан Лепкий). 3. “Нема любові в світі Над матірну святу любов” (Іван Франко). 4. “Україно! Світла моя муко!” (Василь Симоненко). 5. “Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас” (Ліна Костенко). 6. “Що вберегли ми, що надбали, Щоб дітям в спадок передать” (Ліна Костенко). 7. “Людина доти й людина, доки не втратила здатність бачити, крім потворностей життя, і його красу” (Олесь Гончар). 8. “Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці” (Михайло Коцюбинський). 9. “Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова” (Василь Сухомлинський). 10. “Без мови рідної, юначе, Й народу нашого нема” (Володимир Сосюра). 11. “Життя таке коротке. Поспішайте творити добро” (Олександр Довженко). 12. “Благословенна ти в віках, Як сонце наше благовісне, Як віщий білокрилий птах, Печаль і радість, наша пісне” (Максим Рильський). 13. “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину” (Василь Симоненко). 14. “Краса душі, краса любові – Найвища на землі краса” (Володимир Сосюра). 15. “Праця людини – окраса і слава, Праця людини – безсмертя її” (Василь Симоненко). 16. “Любіть землю! Любіть працю на землі” (Олександр Довженко). 17. “О рідне слово, хто без тебе я?” (Дмитро Павличко). 18. “Слово наше рідне! Ти сьогодні зазвучало Як початок, як начало” (Павло Тичина). 19. “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” (Олександр Довженко). 20. “Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати” (Микола Вороний). 21. “Народе мій, коли тобі проститься Крик передсмертний і тяжка сльоза Розстріляних, замучених, забитих На соловках, сибірах, магаданах” (Василь Стус). 22. “Коли в людини є народ, Тоді вона уже людина” (Ліна Костенко). 23. “Народ мій є ! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!” (Василь Симоненко). 24. “Хто зберіг любов до краю І не зрікся роду, Той ім’ям не вмре ніколи В спогадах народу” (Олександр Олесь). 25. “У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне” (Максим Рильський). 26. “Наша пісня, наша дума не вмре, не загине...” (Тарас Шевченко). 27. “Лиш велика мета породжує великі характери” (Олександр Довженко). 28. “О мово вкраїнська! Хто любить її. Той любить мою Україну” (Володимир Сосюра). 29. “Рушієм і мірою життя є добро, а не зло, дружба, а не зненависть” (Олександр Довженко). 30. “Благословенна щедрість! Все від неї – Від щедрості думок, сердець і рук” (Василь Симоненко). 31. “Прекрасна людина в бою за Батьківщину… Але найсвітліша краса її в труді” (Олександр Довженко). 32. “Як хто посіє в юності, так пожне в старості” (Григорій Сковорода). 33. “Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов!” (Максим Рильський). 34. “Учітесь, читайте, І чужому научайтесь Й свого не цурайтесь” (Тарас Шевченко). 35. “Тільки в праці життя і краса” (Володимир Сосюра). 36. “Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні.... Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві...” (Тарас Шевченко). 37. “3 усіх відомих природі глибин, мабуть, найбільша – глибина людської душі” (Олесь Гончар). 38. “Українче, спізнай самого себе!” (Микола Куліш). 39. “Свою силу поет вбачає у минулому свого народу” (Євген Маланюк). 40. “Батько мій, удома сидячи, зумів знати п’ять мов, – а за се почесть єсть од інших народів” (Володимир Мономах). 41. ЗРАЗКИ ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ БІЛЕТІВ а) для вступників до Інституту філології та Інституту журналістики: №1 1. Думи – жанр українського героїчного епосу. Тематика. Особливості образної системи, ритмомелодики. 2. Художні ідеї та мотиви поезії Богдана-Ігоря Антонича. 3. Безсполучникове складне речення. Розділові знаки в ньому. 4. Аналіз речення: “Ціле літо дід Данило живе на пасіці в лісах, а увесь рік пахне вощиною, медом і травами; він має дуже гарні, що плачуть на морозі, очі, лагідну усмішку і трохи скорботні уста, на які не назбирувались ні злоба, ні погане слово” (Михайло Стельмах). №2 1. Казематний цикл поезії Тараса Шевченка. 2. Сонет Юрія Клена “Сковорода” – художнє осягнення філософських та естетичних ідей, способу життя видатного українського мислителя і поета. 3. Дієприкметник як особлива форма дієслова. 4. Аналіз речення: “Гляньте на людську юрбу й побачите, що не лише поважні, літні люди, а й ще зовсім юні вважають, що вони озброєні проти всіх нещасть; вони переконані, що, як окуляри їхнім очам, їм не потрібні чиїсь поради, одвічна мудрість людства” (Валерій Шевчук). б) для вступників на інші факультети гуманітарного профілю: №1 1. “Собор” Олеся Гончара: проблематика, характери і обставини, символіка назви та образу собору, ідейний зміст. 2. Особливості відмінювання і написання займенників. 3. Аналіз речення: “Так, Роксолана зробила більше, ніж усі гетьмани України і наймогутніші армії Європи: вона остаточно і назавжди підірвала могутність Порти” (Сергій Плачинда). №2 1. Драматургія Миколи Куліша (“Мина Мазайло”, “97” або “Патетична соната” – на вибір). 2. Основні види підрядних речень. 3. Аналіз речення: “Одесу видно по другий бік морської затоки, це місто обдував вітер трамонтан, і воно височіло на березі, мов кістяк старої шхуни, з якої знято паруси” (Юрій Яновський). в) для вступників на факультети природничого профілю: №1 1. Художні особливості романів Юрія Яновського (“Вершники” або “Майстер корабля” – на вибір). 2. Іменник як частина мови. Його значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. №2 1. Загальнолюдська тематика і національний колорит байок Леоніда Глібова. 2. Основні способи словотворення в українській мові. |
Інформаційно-обчислювальний центр університету
© Всі права захищені 1995-2024