Новини

Серед розкішних полонин та стрімких гірських річок розкинулося мальовниче село Космач, яке цього року вперше приймало гостей та учасників Мандрівного фестивалю традиційного українського мистецтва. Обраний організаторами термін проведення заходу – 30 квітня – 1 травня – аж ніяк не гарантував стабільність погодних умов. Попри все, привітання «Христос воскрес!» лунали на Карпатській землі протягом сорока днів, тому і сам фестиваль успішно відбувся у межах свята, і мав назву «Великдень у Космачі».

Український формат традиційного фестивалю підтримали учасники народного ансамблю української музики «Роксоланія» Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, залишивши у серцях гостей неповторні враження. Неприборкана життєва енергія, щирі посмішки і пронизливі тембри колоритних молодих голосів не залишили байдужими жодного слухача. «Роксоланія» підтвердила свою самобутність і зробила наступний крок на сходинці своєї досконалості. Учасниками цьогорічного фольклорного свята стали представник Молодіжного центру культурно-естетичного виховання Київського університету, його директор Надія Максименко, заступник директора з наукової роботи Українського центру народної культури державного музею Івана Гончара Тетяна Пошивайло та викладачі кафедри фольклористики Інституту філології Леонід Шурко і Світлана Лещинська, які супроводжували студентів протягом всієї подорожі, підтримуючи гарний настрій та творчу і водночас дружню атмосферу в колективі.

Рух, розвиток, стрімкість, ріст викристалізувалися у самобутньому гаслі: «етноеволюція», що не тільки фігурувало на афішах, а й лягло у концепцію всього фольклорного заходу. Дебют фестивалю відбувся минулого року в Києві, який вже тоді окреслив перспективи подальшого розвитку та мандрівний характер свята. Приборкуючи свої креативні амбіції, організатори чітко визначилися із головною ідеєю фестивалю: не просто зберігати та відроджувати українську культуру, а пробуджувати, активізувати свідомість українців тих маленьких селищ нашої країни, де це традиційне мистецтво у тій чи іншій мірі збереглося. Крім того, всі кошти, зібрані з фестивалю, ідуть на підтримку та реставрацію державних музеїв, та історичних пам’яток традиційної народної культури. За словами творців цього культурного заходу, розвиток ремесел, передача фольклорного досвіду, продовження традицій має відбутися шляхом усвідомлення важливості і цінності цього процесу самими носіями культури. Сьогодні, на жаль, фестивальні розкладки наших майстрів чекають на європейське чи американське схвалення і захоплення для того, щоб зрозуміти справжню цінність і довершеність тих шедеврів традиційного ремесла, яке не має аналогів у світі. Тому постійна міграція фестивалю несе за собою мету донести це розуміння до кожного творця.

Відбулося розуміння чи ні, покаже час, а от те, що українська культура розвивається і має своє продовження засвідчив масштаб «космацької етноеволюції». Величезний фольклорний ярмарок, самобутні майстер-класи з народної хореографії, незабутні виступи сучасних молодих гуртів, серед яких «Русичі», «Самі свої», «Пропала грамота», «Очеретяний кіт», «Даха-Браха», «Хорея козацька», «Тінь Сонця», «Вогнесміх» створювали природну атмосферу народних гулянь. Були цього разу запрошені на фестиваль сучасні молодіжні театри «Човен» і «Дах» та фольклорні гурти: «Гуляйгород», «Володар», «Лукині роси», «Кралиця», «Буття», а також гостем став казкар-лірника Сашко. Не обійшлося і без розчарувань: окрім запланованих витворів українських майстрів на розкладках майоріли, і просто таки різали очі сонцезахисні окуляри, штучні прикраси для волосся та інші дрібниці, які перетворили традиційний ярмарок на дешевий розпродаж.

Звичайно, що шлях, як творчий так і життєвий, завжди був і буде ускладнений певними перешкодами. Для учасників фестивалю першою з цих перешкод стали природні умови, які перенесли їх просто-таки в іншу реальність: дощ, сонце і навіть сніг – все за один день. Перше знайомство «Роксоланії» з Космачем увінчалося весняною зливою, і стомлені студенти та аспіранти із всіма реквізитами мусили підніматися по розмитій гірській дорозі до місця їхнього відпочинку. Ось тут і вимірюється цінність тієї справи, якою ти займаєшся, і визначається вартість людських стосунків, а особливо у колективі. Варто було здолати перший місток кілометрового шляху, як виснажливість і дорожні негаразди залишилися осторонь, змінюючись бадьорістю, яку дарували гірське повітря, ранковий дощ і дружня підтримка.

Кажуть, людину загартовують дорожні, а особливо гірські, умови життя, і кому, як не фольклористам, про це знати. Коли перед тобою не п’ятизірковий готель із підземною парковкою, а сільський будинок, широка полонина, коні, віз і відверті очі матері вісьмох дітей, яка турбується про кожного гостя, як про свого, тоді усвідомлюєш важливість фольклорних обставин, що складаються в умовах фестивалю. Адже двадцять з сорока учасників «Роксоланії» жили у хаті саме такої господині, і кожного дня вони відчували гостинність, тепло і доброту. Хіба може тут, на верховині, де залізна рука виснажливого міста не торкнулася віковічної природи, таке явище як дощ, зіпсувати чи порушити заплановані справи. Звісно, ні. Тож і молоді учасники «Роксоланії» перший свій вечір у супроводі квітневих опадів відправилися запалювати приготовлену господарями ватру.

Чи фольклорна магія, чи, скоріш за все, Божа благодать, супроводжували цьогорічне фестивальне дійство, але жоден з виступів не зірвався, і всі учасники «Роксоланії» мали змогу взяти участь у традиційних майстер-класах, скоштувати спеціально випечену великодню паску та приєднатися до народних сільських гулянь.
Незабутні враження в душі кожного виконавця та гостей свята залишило справжнє весільне дійство, що продемонструвало вагу народних традицій, які досі живуть на космацькій землі. Тож, окрім концертних виступів та розваг, молоді фольклористи знайшли цінний матеріал для наукового дослідження, вправно застосувавши диктофони та відеокамери.

Великдень у Космачі показав, що українська традиційна культура знаходить прибічників, розвивається і завдячує своїм творцям, що стоять на варті тиші й супокою цього чудо-мистецтва, віддаючи голоси неповторній елегії життя, яскравою частиною якого стала «Роксоланія».