Новини

 

Вечір пам’яті Василя Симоненка

13.11.2017

9 листопада 2017 року в Інституті журналістики з нагоди Дня української писемності та мови відбувся літературно-музичний вечір «Я воскрес, щоб із вами жити».

Вечір присвячений пам’яті великого українського поета-шістдесятника Василя Симоненка, відбувся під керівництвом професора Катерини Серажим Учасники й ініціатори – студенти спеціальності «Видавнича справа та редагування» та відділення кіно- й телемистецтва. Усі присутні мали унікальну нагоду перенестися в таємничу атмосферу епохи, в яку жив і писав Симоненко. Учасники вечора відтворили сторінки біографії недописаної книги буття поета. Вечір був побудований на основі театралізованих сцен різних епізодів нелегкого життя Василя Симоненка, роль якого зіграв Микита Лавріненко.

Вечір доповнили поетичні читання. Студенти зуміли доторкнутися до найглибших струн душі кожного глядача, адже у залі панувала непорушна тиша під час читання віршів. Читали поезію на найрізноманітніші теми: від «Гей, нові Колумби й Магеллани» до «Немає смерті. І не ждіть — не буде». 

Додавали родзинки вечору монологи акторів: наприклад, Василя, матері. Цей прийом створив відчуття того, що Симоненко поруч. Актори напрочуд реалістично відтворили на сцені образи людей, які йшли поряд із Василем протягом усього життя, підтримували в тяжку хвилину. Особливо запам’ятався стражденний образ матері, яку зіграла Оксана Назаревич, образ передчуття любові для Симоненка, дарованого юністю. Він примарився поетові й надихнув до написання інтимної лірики («Вона прийшла», «Я і в думці обняти тебе не посмію»), роль марева, майстерно виконала Катерина Біла. Згодом у житті поета з’явилась Люся-малюся  – кохана в ролі Катерини Ганенко. Хоча любов Люсі до Василя згасла, він кохав її безмежно.

Головний режисер-постановник вечора Катерина Степанівна Серажим зазначає, що все своє життя вона бажає розкривати потенціал здібних студентів: «Прагну виховати зі студентів Людей. Ці вечори – немов життєдайна сила, яка дає змогу жити і творити, досягати нових висот. Завжди, коли ставлю перед собою мету щось зробити і бачу підтримку студентів, їх бажання допомогти, невимовно тішусь. Це ще раз доводить, що наша молодь дійсно талановита».

Катерина Степанівна додала, що ця постановка  не перша, але треба йти далі, ставити перед собою нову мету. «Такі вечори унікальні. Ми потребуємо цього, адже так ми відроджуємо нашу історію, силу поетичного слова й не забуваємо про добрі традиції минулих поколінь», - зазначила вона.

Дякуємо організаторам за неймовірні емоції та бажаємо усім учасникам все нових і нових звершень.

 Михайло Пилипчук,

студент 2 курсу Інституту журналістики

Прес-центр

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024