Новини

На початку осені 2014 року Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка оголосив набір усіх бажаючих на курси вивчення японської мови (з нуля!) від компанії Mitsubishi Corporation.

Знали про це представники всіх факультетів нашого університету та інших вишів Києва. Проте кількість місць була обмеженою (у результаті вийшло дві величезні групи десь по 50 чоловік на початку), а набір проводився протягом лише перших двох тижнів вересня. Тож потрапили в «жорна» програми лише ті, хто твердо й однозначно визначився на початку.

А визначатися і справді було з чим! За програмою зразу ж починала формуватися група (лише для студентів, аспірантів та працівників КНУ імені Тараса Шевченка), бажаючих відвідати Літню школу японської мови в університеті міста Тенрі (префектура Нара, Японія). Програма спочатку була розрахована на два тижні, включаючи академічні заняття, культурну програму, проживання та харчування, але згодом була продовжена до трьох тижнів через включення у програму культурних заходів у Осакському університеті економіки та права – партнері нашого рідного університету.

Отож, так чи інакше, але ми, тоді студенти 3 курсу факультету психології Кашпур Дарина та Шиковець Сергій, вирішили приєднатися до програми філологів. Чесно кажучи, було ніяково, навіть страшнувато, перед невідомістю (далека екзотична країна, своєрідна культура, мовні проблеми, складнощі повсякденної взаємодії у суспільстві тощо). Проте сумніви поступово розсіялися, а сама подорож принесла безліч яскравих вражень, зруйнувала не один стереотип та подарувала впевненість у міжкультурних комунікаціях!

Програма триває і далі: знову активна цього року (курси підвищення рівня для минулорічних учасників та нові групи для початківців) та планує розвиватися. Отож, це буде не лише цікаво, а й потенційно корисно для тих, хто планує мандрувати до «країни сонця, що сходить» цього року або у майбутньому.



Група наших та японських студентів на традиційному вечорі кімоно

Переваги програми

1. Можливості якісно пізнати чужу культуру
Факт перебування не відособлено в чужій культурі, а разом із групою земляків, завжди готових прийти на допомогу в складній ситуації є доволі приємним і практично корисним. Крім того, є можливість тісної взаємодії з кураторами групи. Дієві поради, певний рівень «опіки» та корисно і весело проведений час гарантовані!

До речі, хотілося б висловити величезну подяку та захоплення кураторам нашої зміни: асистенту кафедри китайської, корейської та японської філології кандидату філологічних наук пані Оксані Кобелянській, асистенту кафедри китайської, корейської та японської філології кандидату філологічних наук пану Хіроші Катаоці та співробітниці Українсько-Японського центру НТУУ "КПІ" пані Вікторії Мирончук. І, звичайно ж, товариські, гостинні, вишукано ввічливі та… трішки сором’язливі японці (у тому числі студенти університетів, які спеціально прикріпляються до іноземних груп, таких, як наша для супроводу та допомоги в культурній адаптації) є чи не найкращими, якщо не у світі загалом, то на теренах Південно-Східної Азії – точно, особами для вивчення і аналізу з психологічної (етнопсихологічної зокрема) культурологічної й філософської точок зору.

2. Можливості налагодження міжнародних зв’язків: дружба
На «заїзд» прибувають групи з різних країн, чиї університети є партнерами університету Тенрі. Тож випадає просто неймовірна можливість познайомитися й потоваришувати зі студентами та викладачами не лише з Японії, а й, наприклад, зі США, Тайваню, Тайланду, Південної Кореї, Франції, Польщі тощо. Не лякайтеся! Для спілкування з усіма ними буде достатньо англійської рівня Upper Intermediate. Не треба переживати за свою небездоганну японську :))
Ну а ми, між іншим, похвалимося особистим досвідом знайомства з деканом факультету психології університету Тенрі пані професором Масайо Чіхарою. Зустріч допомогли організувати один з керівників нашої групи пан Хіроші Катаока та професор-славіст університету Тенрі пан Хіно Такао.

Після церемоніального обміну візитками та сувенірами (візитки слід тривалий час тримати в руках та уважно розглядати – так ми висловлюємо повагу до ділової особи) говорили про розвиток психології в Японії та в Україні, перспективи досліджень та можливої співпраці. Найкраще розвиненими в японській психології є напрями: вікова, педагогічна, клінічна психологія та психокорекція. «Соціальний департамент» висвітлений не зовсім яскраво; а психофізіологія більше знаходиться у розпорядженні біологів. Проте ті, у свою чергу, таки вважають психологію за реальну науку!

Сюрприз для Леоніда Фоковича Бурлачука! Японія має власну школу психодіагностики. Звичайно, вона базується на європейських та американських ідеях, проте ці ідеї втілені на японському ґрунті доволі самобутньо (як, з рештою, і всі інші запозичені японцями ідеї). Так, у країнах Південно-Східної Азії досить широко відомий проективний тест японського психолога з університету Ріссьо Ісаму Сайто «Гора і ріка», що допомагає визначити рівень готовності дитини йти до школи та плідно комунікувати з однолітками. Тест ґрунтується на особливостях сприйняття контрастів та рангів, закладених культурою, а також дозволяє побачити ступінь креативності, самостійності мислення та емоційної врівноваженості досліджуваного. І це лише на основі характеру штрихів!

Загалом, влаштувати знайомства подібного роду з будь-якими викладачами університету чи керівниками і членами гуртків (айкідо, дзюдо, кюдо (мистецтво володіння японським луком), кендо (мистецтво володіння катаною – японським мечем), традиційна музика, традиційний костюм) доволі просто. Варто лише чітко та скромно висловити свої побажання кураторам групи, а потім не забути про це нагадати!

3. Можливість пишатися Батьківщиною
Японці надзвичайно приязно ставляться до України та українців. Вони напрочуд добре, як для представників такої далекої від нас країни, ознайомлені з соціально-політичною ситуацією в Україні. І, звичайно ж, їх інформують не прокремлівські ЗМІ. Японці завжди охочі до дрібних нюансів. Крім того, їх цікавить історія, географія, соціальний устрій України та країн слов’янського світу (взаємини, відмінності тощо). Тож у цьому сенсі гості з України є для них просто безцінними. У такому випадку під час дружньої бесіди ми маємо чудову можливість творити імідж України та українців!



Повсякденне веселе спілкування з японськими студентами


Зруйновані стереотипи
1. Японія – не мурашник!
Усупереч традиційним уявленням про Японію як перенасичену людьми землю, викликаним вражаючими даними про кількість населення (127,6 млн. осіб, 2012 – сьоме місце в світі), усе не так однозначно. Найбільше населення скупчується в мегаполісах країни (Токіо, Осака, Кіото, Саппоро, Фукуока тощо), у той час як інші міста (зокрема дрібні) виглядають доволі тихими. Так, у тому ж Тенрі з його більш ніж 70-ти тисячним населенням на вулицях складно потрапити у штовханину чи затори. Очевидно, це пов’язано з особливим способом життя та робочим графіком місцевих мешканців.



Мальовничий Осакський замок, який ми відвідали під час поїздки до Осакського університету економіки та права


2. Дороги можуть бути ідеальними!
По японських асфальтованих дорогах можна ходити босоніж! Їхнє покриття надзвичайно гладеньке, не розжарюється під палючим сонцем, чисте! За дорогами постійно доглядають; пізно ввечері і рано вранці їх обслуговує та миє спеціальна техніка.

3. Для спілкування з японцями не обов’язково знати японську!
Рівень мовної грамотності населення значно підвищився останнім часом. Історії про японську англійську 80-х і 90-х років минулого століття вже не підтверджуються. Хоча своєрідні кумедні моменти присутні. Молоде покоління, особливо студенти, охочі попрактикувати англійську.

4. Трудоголізм
Японці – не трудоголіки. Вони просто чудово вміють розподіляти час. Суворий регулятор часу і діяльності очевидно «вживлений» у їхній мозок від народження! Хоча, чесно кажучи, більшість сучасних японських студентів налаштовані більше на відпочинок, ніж на навчання. Проте система згодом все одно візьме своє! :))

Отож, цінуючи свій час і час читачів, ми завершуємо наші оповіді. І завершуємо їх побажаннями всіляких гараздів, удачі та нових відкриттів у житті!

Студенти 4 курсу факультету психології Сергій Шиковець і Дарина Кашпур