Новини

 

Відбувся меморіальний вечір «Голод»

29.11.2013
26 листопада 2013 року в приміщенні Актової зали університету відбувся меморіальний вечір «ГОЛОД», присвячений трагедії голодомору в Україні 1932-1933 років.

Масову загибель людей на території України у 1932 – 1933 роках визначили як голодомор, людомор, голокост. Не виникає сумніву, що запроваджений геноцид проти українського народу упродовж трьох етапів голодоморів мав послідовний, цілеспрямований, штучний характер. Дослівно «геноцид» означає акти, вчинені з наміром знищити повністю або ж частково будь-яку національну, етнічну, расову, або релігійну групу як таку. Уряди 24 держав світу (Австрії, Аргентини, Грузії, Естонії, Іспанії, Канади, Литви, Перу, Польщі, США, Угорщини та ін.. визначили голодомор 1932 – 33 рр. геноцидом українського народу.

Важко осягнути трагедію однієї людини в загальному історичному масштабі. За радянські часи як раз цей широкоформатний прийом використовувався в ігровому мистецтві як то кіно, театр, коли створювалися загальнолюдські епічні полотна, де за навалою патріотичного героїзму знецінювалася трагедія особистості, її трансцендентний страх, та екзистенційне переживання.

Постановочна група, спробувала звести це докупи – представити загальнолюдську широкомасштабну трагедію в особі однієї людини – жінки, дружини, матері, що втратила всю свою сім’ю. У своєму божевіллі вона проживає щасливі моменти життя до трагедії – весілля, толока, храм…

У такій ретроспективі глядач перебуває разом з героїнею впродовж постановки, де в інтервалах щасливого життя глядач стає свідком тієї страшної реальності, що її не в змозі осягнути та збагнути. Постановочна група навмисно за допомогою символічних рішень та технічних засобів створила досить тяжкі умови саме для глядача. Навантаження психоделічних звуків, космічне біле світло, екранні трансформації - таке зведення сценографічних прийомів змушувало глядача фактично переживати ті самі трансцендентні жахи минулого.

За таких умов психоемоційно глядачі виходили на духовні позиції особистісного перебування у молитві, в стані катарсису.

Тож, цей високий стан людської душі переживали всі, коли артисти та глядачі в єдиній молитві «Отче наш» стояли разом, а на одухотворених обличчях глядачів були сльози.

Певно, що постановка, присвячена пам’яті голодомору, не вписується в театральний формат. Швидше поза форматом - можна сказати так, то була суцільна поминальна молитва за душі всіх померлих і всіх тих, хто постраждав від того страшного злочину.

Необхідно подякувати всіх, хто брав участь в організації цього непростого творчого та технічного процесу.

Це, перш за все, художні колективи Молодіжного центру культурно-естетичного виховання нашого університету: народний ансамбль української музики «Роксоланія», народний музично-пластичний театр «Селіна», студія драматичного театру, народна хорова капела «Дніпро».

Особлива подяка Марії Квітці за творчу та організаційну ініціативу. Саме Марійка привела талановитих маленьких артистів – учнів 5 та 9 класів ЗОШ №90 Софію та Степана Андрущенків, які чудово справились зі своїми нелегкими ролями. Добрі слова слід сказати також Наталії Хоменко - виконавиці головної ролі Ганни, художньому керівнику ансамблю «Роксоланія» Івану Павленку та хореографу-постановнику Світлані Лещинській, художньому керівнику хорової капели «Дніпро» Ірині Душейко та хормейстеру Ігорю Тилику, твори якого звучали у виконанні капели, керівнику студії драматичного театру Юлії Шустер; студентам Інституту біології та геологічного факультету - учасникам гурту «The Black Bird Fly» Малютіній Марії, Алікіній Маргариті та Ілляшенку Олександру.Честь і хвала технічним реалізаторам Дмитру Єфіменку, який створив драматургію звуку, звукорежисеру Івану Голішевському, талановитому культорганізатору Юлії Федоляк, директору Молодіжного центру культурно-естетичного виховання Надії Максименко, та всій адміністрації Центру.























Оксана Русін, головний режисер вистави
Фото: прес-центр КНУ

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024