Новини

У КНУ обговорили питання громадянської освіти в Україні	05.03.2013
5 березня 2013 року в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка в рамках проекту «Громадянська освіта в Україні: рівень ефективності взаємодії вищої, середньої школи та неформальної освіти» відбувся круглий стіл «Громадянська освіта в Україні: досвід практиків та державна стратегія». Його організаторами виступили державна установа «Інноваційних технологій і змісту освіти» Міністерства освіти і науки України, КНУ імені Тараса Шевченка, Фонд «Європа ХХІ». Через громадянську освіту в Україні – до громадянського суспільства та правової держави. Така думка була спільною для всіх учасників круглого столу «Громадянська освіта в Україні: досвід практиків та державна стратегія» попри різність досвіду роботи, попри різність позицій щодо визначення понять, бачення механізмів впровадження, попри різність інституцій, які представляли учасники обговорення. 5 березня 2013 року за ініціативи громадської організації Фонд «Європа ХХІ» (в рамках проекту «Громадянська освіта в Україні: рівень ефективності взаємодії вищої, середньої школи та неформальної освіти», за сприяння Міжнародного фонду «Відродження») та Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту України у партнерстві з КНУ імені Тараса Шевченка зібралися члени Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України, представники педагогічних вузів, Інститутів післядипломної педагогічної освіти, громадських організацій, управлінці в галузі освіти Києва та Ужгорода, члени робочої групи з розробки проекту Концепції громадянської освіти, студентські лідери. Відкрила обговорення Наталя Поступальська, начальник відділення змісту позашкільної освіти та виховної роботи Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, яка означила етапи розробки Проекту Концепції громадянської освіти та виховання в Україні та винесення на обговорення Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту України 29 листопада 2012 року (http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/public-discussions/2249). В ході 4-римісячної підготовки проекту було проведено моніторингове дослідження, в якому взяло участь 578 осіб, 27 ІППО, які забезпечують теоретичну і практичну підготовку вчителів, які сприяють формуванню в учнів громадянської компетенції. Більшість опитаних рекомендують уведення громадянської освіти до інваріативної складової шкільних навчальних програм: «Якщо на сьогодні компонент громадянської совіти і виховання входить до варіативної складової, за рахунок додаткових годин, то пропозиція більшості – увести програму з громадянської освіти до інваріативної складової». І ще одне питання – взаємопов’язаність освіти і виховання: «» Галина Усатенко, виклала головні результати дослідження, які базувалися на фокус-груповому опитуванні вчителів та учнів у 4-х регіонах України (м. Київ, м. Кременчук, Полтавської обл., м. Севастополь, м.Ужгород), глибинні інтерв’ю, з фахівцями неформальної освіти та громадських організацій та круглі столи із зацікавленими сторонами у Донецьку, Сімферополі, Ужгороді та Києві. Зокрема, було визначено ключові проблемні зони:  потреба трансформації мислення вчителів та управлінців у сфері шкільної освіти (від тоталітарного, радянського мислення до демократичного, європейськизорієнтованого);  кардинальна зміна підходів у системі освітнього процесу: переорієнтація від «суб’єктно-об’єктних» засад до «суб’єктно-суб’єктних;  розуміння школи не як закритої структури в системі держави, а відкритого простору до взаємодії із громадою, родиною, неурядовими організація, іншими позашкільними та неформальними підходами до формування особистості, яка є активним учасником суспільних процесів та здатна на діалог з державою. Взаємодія між формальною та неформальною освітою, вищою та середньою школою для ефективного впровадження освіти для демократичного громадянства можливе при розв’язанні низки питань у кожній із складових. У просторі вищої школи:  В Україні немає напрямів підготовки (спеціальностей) та кваліфікацій, які би корелювалися з громадянською освітою. Тим більше за педагогічним напрямком.  Компонент громадянської освіти в час скорочення обсягу академічних годин (який нині відбувається у вищій школі) надто складно зберегти в навчальних планах;  Фахівців/викладачів ні для позашкільної роботи, ні для неформальної освіти вища школа не готує;  Однак. Саме вища школа спроможна закласти фундаментальні аксіологічні та методичні основи освіти для демократичного громадянства. В просторі середньої школи:  Відсутня дотепер державна стратегія розвитку громадянської освіти;  Регулярна зміна навчальних планів і курсів, зміна варіативної та інваративної складової зумовлюю невідповідність підготовки вчителів, потреб школи і вимог управлінь освіти;  Неврегульованою організаційно та методично є система підвищення кваліфікації та стажування вчителів;  Відсутні у широкому доступі сучасні, цікаві для дітей та молоді методичні матеріали;  Неврегульованою та проблемною є ситуація з підручниками, їхнім контентом і формою Позашкільна і неформальна освіта, які мають значний методичний, змістовний та організаційний досвід, і можуть ефективно прислужитися процесі впровадження громадянської освіти, також мають низку проблем:  Відсутність визнаного статусу неформальної освіти у взаємодії з позашкільною та іншими;  Відсутня система навчання і вдосконалення кадрів позашкільників; водночас – праця за покликом душі;  Наявні проблеми фінансування – переважно це тимчасові благочинні внески, або донорські проекти;  Посутні переваги: більша можливість мобільності навчальної програми та дієвого застосування отриманих знань учнями; відкритість механізму та формату оцінювання знань; оцінкою є конкретні життєві ситуації; більша мобільність викладачів у цій сфері. Загальні висновки у ході дослідження стали такі: - Запропонований проект Концепції громадянської освіти та виховання в Україні в ході його обговорення на загальнонаціональному рівні та за результатами доопрацювання може стати тим засадничим документом, якій сприятиме системній реформі освіти в Україні ; - Саме прийняття та ефективне впровадження освіти для демократичного громадянства як системи, в українських пострадянських реаліях може стати основою до зміни аксіологічних парадигм та формування демократичного суспільства Та запропоновані були шляхи реалізації: - визнати неформальну освіту та визнати статус громадських організацій як провайдерів освітніх послуг з можливістю надання соціального замовлення та фінансування; - узгодити статті Закону про професійний розвиток працівників (12.01.12 N 4312-VI) із підготовкою педагогічних кадрів; - значно посилити роль і статус ІППО та врегулювати питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників. - розглядати громадянську освіту передовсім у просторі молодіжної політики та шкільної освіти, водночас враховувати і як компонент стратегії освіти впродовж життя. В ході обговорення виступили всі учасники круглого столу. Кілька ключових міркувань. Тамара Бакка, доцент Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, кандидат педагогічних наук, член робочої групи з розробки проекту Концепції громадянської освіти та виховання: «Ви ж знаєте, що таке варіативна частина навчальної програми в школі: немає годин, немає часу, діти загружені. І все. Це дуже складно. Виходить на справді на рівні виховної години. І не більше. Відтак дуже шкода, що та велика робота, що пророблена може бути втрачена. /…/ Інститутам післядипломної освіти варто більше працювати над тим, аби здійснювати загальну підготовку вчителів, які вже багато років працюють в школі і беруться викладати цю дисципліну». Оксана Салата, доцент кафедри всесвітньої історії та методики навчання Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор історичних наук, член робочої групи з розробки проекту Концепції громадянської освіти та виховання: «Тільки в Києві є кілька університетів, які готують вчителів громадянської освіти. Ланцюжок вища освіта – серденя освіта переривається: підготували ми вчителів, які можуть викладати історію, правознавство і громадянську освіту. Вчитель приходить в школу, а такого предмета немає. І все. Хоча і МФ «Відродження», і Рада Європи, направляли в школи книжки, але вони лежать, їх переважно не використовують.». Володимир Купрій, член Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України, виконавчий директор ТЦК: «Якщо ми говоримо про проект Концепції громадянської освіти, то варто залучити до його обговорення не лише асоціації батьків, як слушно вже було сказано, але й інші громадські організації, найширше коло заінтересованих осіб в процесі її доопрацювання. Окрім того проект Концепції має пройти обговорення на Координаційній раді з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України. \...\ Концепція має бути функціональним документом. У правлінець, беручи її в руки має бачити 3-4 ключові стратегічні положення – то кого ми на виході будемо мати? Адже громадянська освіта – це не лише школа, це о – правильно! – освіта впродовж життя. \...\ Дуже важливою проблемою є нижня ланка управлінською освіта. Люди спрймають це або як бантик модний, або важливим є сам процес, а не зміст і результат». Валерій Іванов, БФ «Академія української преси», завідувач кафедри реклами та зв'язків із громадськістю Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «У нас є величезна різниця з Європою. І не лише в економіці, чи політиці, а в підходах. І якщо ми говоримо в контексті громадянської освіти про патріотизм як про певний обов’язок перед державою – це абсолютно не європейський підхід. \...\ Різні держави Європи від 20 до 40 років навчають медіаосвіті та критичному ставленню до медіа в школі. Ми говорили про години для громадянської освіти. Колеги, ми не знайдемо години. В європейських країнах медіаосвіта в основному інтегрована в інші дисципліни. Це в принципі єдиний шлях, який реальний сьогодні. Аби не переносити на після завтра. Лякатися інтегрованості дисциплін в уроки не варто!». Сергій Сошинський, секретар робочої групи з питань інформаційної політики та громадянської освіти Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України, Президент Міжнародного Благодійного Фонду «Здоров’я Українського Народу»: «Є три принципові питання щодо впровадження громадянської освіти: хто буде інформувати про громадянську освіту? хто за це буде відповідати? яка мета громадянська освіта? Бо мета має бути вимірювана і досяжна». Інна Совсун, Центр досліджень суспільства: «До навчального курсу з громадянської освіти варто включати не лише хороші приклади із життя. /…/ Проблема в тому, що Україна не є демократичною державою. І якщо дітям не говорити про те, що є відмінність між теорією та практикою, то діти це будуть сприймати як щось відсторонене, що можна вивчити, здати і забути. Адже вони не будуть бачити як воно співвідноситься з їхнім повсякденним реальним життям. Відтак нам всім треба відштовхуватися від того, щоб показувати, що є зараз, що не є не так, і як має бути краще. \...\ Лише коли учні будуть розуміти, що вчителі також розуміють ситуацію, якою вона є, учні зможуть серйозно сприймати те, що говорять вчителі. /…/ Є також дуже багато зауважень до понятійного апарату проекту Концепції та понятійного словника. Над ним варто ще серйозно працювати». Лариса Пасечнікова, зав. кафедри природничо-наукових дисциплін Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти: «Даже если у нас будет достаточное количество учебных часов, и даже если эти часы переведут из вариативной в инвариативную составную – мы не решит проблему. Ибо знания – это только начальная составная процесса. А дальше следуют умения, затем компетентности. Мы должны провести гражданское образование через все предметы, а не только гуманитарные дисциплины. Вся ситуация в школе должна формировать у ребенка эту гражданскую позицию. \...\ Не может быть региональной специфики гражданского образования.». Меленевич Ірина, управління освіти Ужгородської міської ради: «Найдієвіший механізм впровадження громадянської освіти в школі – це шкільне самоврядвання протекцією громадських організацій. \...\ У старшій школі є предмет «Людина і світ», півгодини на тиждень. Теми обширні, тому можна лише оглядово дати, лекцією, не надаючи жодних практичних навичок». Єлизавета Щепетильникова, президент Української асоціації студентського самоврядування: «Дуже вірно сказали представники різних інституцій, не можна надавати громадянську освіту в недемократичній школі. Для нас нині – це демократизація освіти і автономія навчальних закладів. Тому громадські організації можуть долучитися до лобіювання необхідного законодавства. /…/ На думку молоді Європи (Молодіжна асамблея РЄ, робоча група з громадянської освіти) громадянська освіта має починатися якомога раніше. Вона має бути наскрізною, і дитячий садок, і освіта впродовж життя. Практика має рости з досвідом самої дитини. Учнівське і студентське самоврядування справді може практикою. \...\ Однак дуже обережно поводитися з ігровими практиками в навчанні. Громадські організації багато роблять для навчання молоді шкільної та студентської. Однак в жодному разі не можна знімати відповідальність із закладів формальної освіти». Ірина Скіпор, заступник директора з інструктивно-методичньої роботи Центру технічної творчості молоді Дарницького району м. Києва: «У мене, як практика, після прочитання проекту Концепції виникло ключове питання – якщо цю Концепцію приймуть, що з нею робити?\...\ Як на мене основна складова в громадянській освіті це виховання». Світлана Конончук, викладач кафедри філософії Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова: «На мою думку, ми маємо говорити як змінити ту громадянську освіту, яка є на сьогодні в школі. Громадянська освіта – це не знання, не обізнаність, а формування тих навиків, завдяки яким молода людина, юна людина, буде усвідомлювати себе як громадянина, у стосунках зі своїми друзями, школою, державою і своєю сім’єю. Сьогодні правильно говорили, що мало які батьки нині готові до поширення ідеології спільних цінностей. \...\ Я вірю в те, що проект Концепції, яке розробило Міністрство з групою фахівців буде добрим як документ. Бажано було б провести обговорення фінального варіанту документу не лише на Вченій Раді Інституту, в Академії Наук, хоч і це потрібно. Якщо є можливість, варто «обкатати» його на місцях, окрема і завдяки співпраці з громадськими організаціями. Зокрема з тими, хто надавав свої рекомендації, подивитися як вони враховані і наскільки вони актуальні. \...\ Можна лише всім нам побажати взаєморозуміння у процесі формування нашого середовища громадської освіти». фото Юрія Тивончука/ПРЕС-СЛУЖБА КНУ

У КНУ обговорили питання громадянської освіти в Україні

05.03.2013

5 березня 2013 року в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка в рамках проекту «Громадянська освіта в Україні: рівень ефективності взаємодії вищої, середньої школи та неформальної освіти» відбувся круглий стіл «Громадянська освіта в Україні: досвід практиків та державна стратегія».
Його організаторами виступили державна установа «Інноваційних технологій і змісту освіти» Міністерства освіти і науки України, КНУ імені Тараса Шевченка, Фонд «Європа ХХІ». Через громадянську освіту в Україні – до громадянського суспільства та правової держави. Така думка була спільною для всіх учасників круглого столу «Громадянська освіта в Україні: досвід практиків та державна стратегія» попри різність досвіду роботи, попри різність позицій щодо визначення понять, бачення механізмів впровадження, попри різність інституцій, які представляли учасники обговорення. 5 березня 2013 року за ініціативи громадської організації Фонд «Європа ХХІ» (в рамках проекту «Громадянська освіта в Україні: рівень ефективності взаємодії вищої, середньої школи та неформальної освіти», за сприяння Міжнародного фонду «Відродження») та Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту України у партнерстві з КНУ імені Тараса Шевченка зібралися члени Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України, представники педагогічних вузів, Інститутів післядипломної педагогічної освіти, громадських організацій, управлінці в галузі освіти Києва та Ужгорода, члени робочої групи з розробки проекту Концепції громадянської освіти, студентські лідери. Відкрила обговорення Наталя Поступальська, начальник відділення змісту позашкільної освіти та виховної роботи Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, яка означила етапи розробки Проекту Концепції громадянської освіти та виховання в Україні та винесення на обговорення Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту України 29 листопада 2012 року (http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/public-discussions/2249). В ході 4-римісячної підготовки проекту було проведено моніторингове дослідження, в якому взяло участь 578 осіб, 27 ІППО, які забезпечують теоретичну і практичну підготовку вчителів, які сприяють формуванню в учнів громадянської компетенції. Більшість опитаних рекомендують уведення громадянської освіти до інваріативної складової шкільних навчальних програм: «Якщо на сьогодні компонент громадянської совіти і виховання входить до варіативної складової, за рахунок додаткових годин, то пропозиція більшості – увести програму з громадянської освіти до інваріативної складової». І ще одне питання – взаємопов’язаність освіти і виховання: «» Галина Усатенко, виклала головні результати дослідження, які базувалися на фокус-груповому опитуванні вчителів та учнів у 4-х регіонах України (м. Київ, м. Кременчук, Полтавської обл., м. Севастополь, м.Ужгород), глибинні інтерв’ю, з фахівцями неформальної освіти та громадських організацій та круглі столи із зацікавленими сторонами у Донецьку, Сімферополі, Ужгороді та Києві. Зокрема, було визначено ключові проблемні зони:  потреба трансформації мислення вчителів та управлінців у сфері шкільної освіти (від тоталітарного, радянського мислення до демократичного, європейськизорієнтованого);  кардинальна зміна підходів у системі освітнього процесу: переорієнтація від «суб’єктно-об’єктних» засад до «суб’єктно-суб’єктних;  розуміння школи не як закритої структури в системі держави, а відкритого простору до взаємодії із громадою, родиною, неурядовими організація, іншими позашкільними та неформальними підходами до формування особистості, яка є активним учасником суспільних процесів та здатна на діалог з державою. Взаємодія між формальною та неформальною освітою, вищою та середньою школою для ефективного впровадження освіти для демократичного громадянства можливе при розв’язанні низки питань у кожній із складових. У просторі вищої школи:  В Україні немає напрямів підготовки (спеціальностей) та кваліфікацій, які би корелювалися з громадянською освітою. Тим більше за педагогічним напрямком.  Компонент громадянської освіти в час скорочення обсягу академічних годин (який нині відбувається у вищій школі) надто складно зберегти в навчальних планах;  Фахівців/викладачів ні для позашкільної роботи, ні для неформальної освіти вища школа не готує;  Однак. Саме вища школа спроможна закласти фундаментальні аксіологічні та методичні основи освіти для демократичного громадянства. В просторі середньої школи:  Відсутня дотепер державна стратегія розвитку громадянської освіти;  Регулярна зміна навчальних планів і курсів, зміна варіативної та інваративної складової зумовлюю невідповідність підготовки вчителів, потреб школи і вимог управлінь освіти;  Неврегульованою організаційно та методично є система підвищення кваліфікації та стажування вчителів;  Відсутні у широкому доступі сучасні, цікаві для дітей та молоді методичні матеріали;  Неврегульованою та проблемною є ситуація з підручниками, їхнім контентом і формою Позашкільна і неформальна освіта, які мають значний методичний, змістовний та організаційний досвід, і можуть ефективно прислужитися процесі впровадження громадянської освіти, також мають низку проблем:  Відсутність визнаного статусу неформальної освіти у взаємодії з позашкільною та іншими;  Відсутня система навчання і вдосконалення кадрів позашкільників; водночас – праця за покликом душі;  Наявні проблеми фінансування – переважно це тимчасові благочинні внески, або донорські проекти;  Посутні переваги: більша можливість мобільності навчальної програми та дієвого застосування отриманих знань учнями; відкритість механізму та формату оцінювання знань; оцінкою є конкретні життєві ситуації; більша мобільність викладачів у цій сфері. Загальні висновки у ході дослідження стали такі: - Запропонований проект Концепції громадянської освіти та виховання в Україні в ході його обговорення на загальнонаціональному рівні та за результатами доопрацювання може стати тим засадничим документом, якій сприятиме системній реформі освіти в Україні ; - Саме прийняття та ефективне впровадження освіти для демократичного громадянства як системи, в українських пострадянських реаліях може стати основою до зміни аксіологічних парадигм та формування демократичного суспільства Та запропоновані були шляхи реалізації: - визнати неформальну освіту та визнати статус громадських організацій як провайдерів освітніх послуг з можливістю надання соціального замовлення та фінансування; - узгодити статті Закону про професійний розвиток працівників (12.01.12 N 4312-VI) із підготовкою педагогічних кадрів; - значно посилити роль і статус ІППО та врегулювати питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників. - розглядати громадянську освіту передовсім у просторі молодіжної політики та шкільної освіти, водночас враховувати і як компонент стратегії освіти впродовж життя. В ході обговорення виступили всі учасники круглого столу. Кілька ключових міркувань. Тамара Бакка, доцент Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, кандидат педагогічних наук, член робочої групи з розробки проекту Концепції громадянської освіти та виховання: «Ви ж знаєте, що таке варіативна частина навчальної програми в школі: немає годин, немає часу, діти загружені. І все. Це дуже складно. Виходить на справді на рівні виховної години. І не більше. Відтак дуже шкода, що та велика робота, що пророблена може бути втрачена. /…/ Інститутам післядипломної освіти варто більше працювати над тим, аби здійснювати загальну підготовку вчителів, які вже багато років працюють в школі і беруться викладати цю дисципліну». Оксана Салата, доцент кафедри всесвітньої історії та методики навчання Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор історичних наук, член робочої групи з розробки проекту Концепції громадянської освіти та виховання: «Тільки в Києві є кілька університетів, які готують вчителів громадянської освіти. Ланцюжок вища освіта – серденя освіта переривається: підготували ми вчителів, які можуть викладати історію, правознавство і громадянську освіту. Вчитель приходить в школу, а такого предмета немає. І все. Хоча і МФ «Відродження», і Рада Європи, направляли в школи книжки, але вони лежать, їх переважно не використовують.». Володимир Купрій, член Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України, виконавчий директор ТЦК: «Якщо ми говоримо про проект Концепції громадянської освіти, то варто залучити до його обговорення не лише асоціації батьків, як слушно вже було сказано, але й інші громадські організації, найширше коло заінтересованих осіб в процесі її доопрацювання. Окрім того проект Концепції має пройти обговорення на Координаційній раді з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України. \...\ Концепція має бути функціональним документом. У правлінець, беручи її в руки має бачити 3-4 ключові стратегічні положення – то кого ми на виході будемо мати? Адже громадянська освіта – це не лише школа, це о – правильно! – освіта впродовж життя. \...\ Дуже важливою проблемою є нижня ланка управлінською освіта. Люди спрймають це або як бантик модний, або важливим є сам процес, а не зміст і результат». Валерій Іванов, БФ «Академія української преси», завідувач кафедри реклами та зв'язків із громадськістю Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «У нас є величезна різниця з Європою. І не лише в економіці, чи політиці, а в підходах. І якщо ми говоримо в контексті громадянської освіти про патріотизм як про певний обов’язок перед державою – це абсолютно не європейський підхід. \...\ Різні держави Європи від 20 до 40 років навчають медіаосвіті та критичному ставленню до медіа в школі. Ми говорили про години для громадянської освіти. Колеги, ми не знайдемо години. В європейських країнах медіаосвіта в основному інтегрована в інші дисципліни. Це в принципі єдиний шлях, який реальний сьогодні. Аби не переносити на після завтра. Лякатися інтегрованості дисциплін в уроки не варто!». Сергій Сошинський, секретар робочої групи з питань інформаційної політики та громадянської освіти Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України, Президент Міжнародного Благодійного Фонду «Здоров’я Українського Народу»: «Є три принципові питання щодо впровадження громадянської освіти: хто буде інформувати про громадянську освіту? хто за це буде відповідати? яка мета громадянська освіта? Бо мета має бути вимірювана і досяжна». Інна Совсун, Центр досліджень суспільства: «До навчального курсу з громадянської освіти варто включати не лише хороші приклади із життя. /…/ Проблема в тому, що Україна не є демократичною державою. І якщо дітям не говорити про те, що є відмінність між теорією та практикою, то діти це будуть сприймати як щось відсторонене, що можна вивчити, здати і забути. Адже вони не будуть бачити як воно співвідноситься з їхнім повсякденним реальним життям. Відтак нам всім треба відштовхуватися від того, щоб показувати, що є зараз, що не є не так, і як має бути краще. \...\ Лише коли учні будуть розуміти, що вчителі також розуміють ситуацію, якою вона є, учні зможуть серйозно сприймати те, що говорять вчителі. /…/ Є також дуже багато зауважень до понятійного апарату проекту Концепції та понятійного словника. Над ним варто ще серйозно працювати». Лариса Пасечнікова, зав. кафедри природничо-наукових дисциплін Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти: «Даже если у нас будет достаточное количество учебных часов, и даже если эти часы переведут из вариативной в инвариативную составную – мы не решит проблему. Ибо знания – это только начальная составная процесса. А дальше следуют умения, затем компетентности. Мы должны провести гражданское образование через все предметы, а не только гуманитарные дисциплины. Вся ситуация в школе должна формировать у ребенка эту гражданскую позицию. \...\ Не может быть региональной специфики гражданского образования.». Меленевич Ірина, управління освіти Ужгородської міської ради: «Найдієвіший механізм впровадження громадянської освіти в школі – це шкільне самоврядвання протекцією громадських організацій. \...\ У старшій школі є предмет «Людина і світ», півгодини на тиждень. Теми обширні, тому можна лише оглядово дати, лекцією, не надаючи жодних практичних навичок». Єлизавета Щепетильникова, президент Української асоціації студентського самоврядування: «Дуже вірно сказали представники різних інституцій, не можна надавати громадянську освіту в недемократичній школі. Для нас нині – це демократизація освіти і автономія навчальних закладів. Тому громадські організації можуть долучитися до лобіювання необхідного законодавства. /…/ На думку молоді Європи (Молодіжна асамблея РЄ, робоча група з громадянської освіти) громадянська освіта має починатися якомога раніше. Вона має бути наскрізною, і дитячий садок, і освіта впродовж життя. Практика має рости з досвідом самої дитини. Учнівське і студентське самоврядування справді може практикою. \...\ Однак дуже обережно поводитися з ігровими практиками в навчанні. Громадські організації багато роблять для навчання молоді шкільної та студентської. Однак в жодному разі не можна знімати відповідальність із закладів формальної освіти». Ірина Скіпор, заступник директора з інструктивно-методичньої роботи Центру технічної творчості молоді Дарницького району м. Києва: «У мене, як практика, після прочитання проекту Концепції виникло ключове питання – якщо цю Концепцію приймуть, що з нею робити?\...\ Як на мене основна складова в громадянській освіті це виховання». Світлана Конончук, викладач кафедри філософії Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова: «На мою думку, ми маємо говорити як змінити ту громадянську освіту, яка є на сьогодні в школі. Громадянська освіта – це не знання, не обізнаність, а формування тих навиків, завдяки яким молода людина, юна людина, буде усвідомлювати себе як громадянина, у стосунках зі своїми друзями, школою, державою і своєю сім’єю. Сьогодні правильно говорили, що мало які батьки нині готові до поширення ідеології спільних цінностей. \...\ Я вірю в те, що проект Концепції, яке розробило Міністрство з групою фахівців буде добрим як документ. Бажано було б провести обговорення фінального варіанту документу не лише на Вченій Раді Інституту, в Академії Наук, хоч і це потрібно. Якщо є можливість, варто «обкатати» його на місцях, окрема і завдяки співпраці з громадськими організаціями. Зокрема з тими, хто надавав свої рекомендації, подивитися як вони враховані і наскільки вони актуальні. \...\ Можна лише всім нам побажати взаєморозуміння у процесі формування нашого середовища громадської освіти».

фото Юрія Тивончука/ПРЕС-СЛУЖБА КНУ