Новини

Чи потрібні нашій країні герої? Як відомо: "Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього". Саме тому ми повинні знати історію. А наша історія вмита кров'ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами, якому в цьому році виповнюється 87 років.

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте, більшовицька влада, не хотіла просто так віддавати свого “молодшого брата”. Після захоплення Харкова та Полтави, більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під приводом М. Муравйова на Київ.

У Центральної Ради більше не було армії, основна її частина була розбита більшовиками, а інша - перейшла на бік до червоних, спокусившись фальшивими обіцянками, або утримувала так званий “нейтралітет”, що в даній ситуації був звичайною зрадою. Лише 300 українських юнаків-добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п'ятитисячною армією більшовицькою армією. Основу українських добровольців складали бійці створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б. Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців — переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учні старших класів київських гімназій. Їх важко назвати добровольцями, адже іншого вибору ніж боротися за свободу власної країни, яка тільки-тільки вступила на стежку незалежності у них не було.
погружной насос. вагонка деревянная брошюры печать юридические услуги физическим лицам снять офис в киеве кромка пвх
Бій розпочався о 12 годині дня, і, фактично безперервно тривав до пізнього вечора. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Проте незабаром, скориставшись величезною перевагою чисельності, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студентського Куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів (серед них - М.Лизогуб, О.Попович, В.Шульгин, П.Кольченко, М.Ганкевич та ін.) були захоплені в полон. Усіх їх було піддано нелюдським катуванням і по-звірячому замордовано. Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати останки безстрашних захисників.

Після підписання Брестського миру, який замінив владу більшовиків на австрійців та німців, 19 березня 1918 року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.

Але, більшовики за 70 років свого панування намагалися знищити в пам'яті народу згадку про Крути, або виставити її героїчних захисників, зрадниками Радянської Батьківщини. У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій могилі. Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут, відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.