Новини

"Колектив Інституту журналістики та студенти щиро вітають Катерину Степанівну Серажим з ювілеєм. Зичать їй міцного здоров"я, наснаги, творчих здобутків, миру та злагоди у родині"




Жінка і професор з великої літери







Бути жінкою – це мистецтво, бути сильною і вольовою жінкою – це важка щоденна робота, постійне самовиховання та терплячість, що під силу далеко не кожній представниці прекрасної статі. Але є жінки, потужну життєву наснагу яких важко не помітити, бо невгамовна працездатність та бажання змінити цей світ на краще б’є з них потужним ключем. Хочу повести мову про одну з таких жінок, яка, перш за все, є люблячою матір’ю, турботливою бабусею, вірною дружиною, справжньою наставнице та педагогом, а ще – досвідченим і кваліфікованим викладачем – про Катерину Степанівну Серажим.

Уже більше трьох років я знайома з цією чудовою людиною, яка весь цей час намагається привити нам, студентам, любов і повагу, перш за все, до самих себе й тих, хто нас оточує, поділитися з нами своєю життєвою мудрістю і набутим досвідом, а ще – збагатити важливими і корисними в житті знаннями. Можливо, декому видається Катерина Степанівна суворою і вимогливою, але варто достукатися ближче до її серця, щоб зрозуміти: до тих, кого справді любиш, інколи необхідно висувати вищі вимоги, ніж до інших, бо розумієш, що більші труди принесуть більші плоди. До того ж, важко недооцінити багатий професійний досвід пані Катерини – довгий шлях вів її до викладання у найкращому виші України.
Народилася Катерина Степанівна в селі Василів на Київщині, ще з дитинства під впливом мудрих настанов батька зуміла вибрати правильний орієнтир у житті. Після закінчення школи майбутня професорка вступила на філологічний факультет КНУ імені Тараса Шевченка та, успішно закінчивши його у 1974 році, працювала вчителькою української мови та літератури в одній з київських шкіл. Значно збагатили скарбницю життєвого досвіду три роки життя на Кубі, куди пані Катерина поїхала разом зі своїм чоловіком. Катерина Степанівна любить згадувати, що саме ці роки життя у далекій латиноамериканській країні привили їй справжню любов до національних українських традицій та звичаїв, навчили цінувати та поважати все українське, від якого на той час її відділяли тисячі кілометрів.
Після повернення до України пані Серажим тривалий час працювала у Львові викладачем мови та стилістики в Поліграфічному інституті імені Івана Федорова. Там вона вела активну суспільно-політичну діяльність, була обрана депутатом до обласної ради. А в 1995 році сім’я Серажим переїжджає до Києва, і Катерина Степанівна починає викладати в Інституті журналістики, де працює й нині. Спочатку були роки роботи на кафедрі мови і стилістики, а потім – на кафедрі видавничої справи та редагування.




Багато можна говорити про наукові досягнення професора Серажим, варто згадати про ґрунтовні дослідження тексту та його взаємозв’язку з соціальною дійсністю, які знайшли своє відображення у підручниках і посібниках «Текстознавство», «Дискурс як соціолінгвальне явище», «Текстологія», «Фонетичні засоби стилістики» та ін. До того ж, Катерина Степанівна є автором понад 100 наукових праць. За свої досягнення пані Катерина неодноразово була поцінована різними нагородами, серед яких одне з найпомітніших місць займає орден княгині Ольги ІІІ ступеня, який вручили їй у 2009 році з нагоди святкування 175 річниці з дня заснування КНУ імені Тараса Шевченка (тоді – Університету Святого Володимира).
Та не менш помітною заслугою досвідченої викладачки є її громадська діяльність. Вона несе на своїх плечах відповідальну профспілкову роботу на посаді голови цієї організації. Студенти ж найбільше люблять Катерину Степанівну за те, що саме під її проводом організовуються різноманітні позааудиторні заходи. Багатьом викладачам і студентам пам’ятаються виступи етнографічного ансамблю «Катруся» з колядками, щедрівками та веснянками; літературно-мистецькі композиції гурту «Калина», які ставали неодмінними атрибутами інститутських свят. Велика шана пані Катерині за те, що саме вона опікується дітками з богуславського дитячого будинку «Оберіг» та організовує щорічні поїздки до цього закладку, щоб поділитися теплом своїх сердець з малюками, яких доля обділила батьківською любов’ю і турботою.



Таких жінок, як Катерина Степанівна, треба, як кажуть, ще пошукати. Нам пощастило – ми знайшли! І в день Вашого 60-річчя, дорога наша наставнице, хочемо побажати Вам міцного здоров’я і снаги втілювати в життя всі задумані плани! А ще – нехай Вас завжди оточують лише вірні та милі серцю люди! Многая Вам літа!
Наталія Мехед,
студентка 4 курсу, спеціальності ВСР


















Катерина Степанівна Серажим: погляд з аудиторії
Студентство – це та категорія населення, яка є результатом праці викладача. Тому варто судити про педагогічні вміння людини зі слів тих, із ким безпосередньо пов’язана робота викладача не лише як професіонала своєї справи, але й людини, здатної закохати у свій предмет. Коментарі студентів, які не перший рік слухають лекції Катерини Степанівни, стануть найкращими ілюстраціями до плодів її викладацької діяльності.



Наше знайомство з Катериною Степанівною Серажим розпочалося на першому році навчання. Тоді наш курс, ще такий юний та зелений, зовсім не очікував побачити такого викладача, як Катерина Степанівна, адже про себе вона відразу ж сказала: «Я – неповторна та феєрична жінка». Наступні пари повністю підтвердили її слова, адже незвичний підхід до методики викладання вчив нас мислити самостійно, аналізувати та шукати раціональне вирішення того чи іншого питання. Багато викладачів нехтують цим, невибагливо диктуючи матеріал з підручника, не вважаючи за мету навчити студентів насамперед умінню думати, хоча саме це є передумовою формування свідомої особистості. Наш курс видавців і редакторів вивчав дисципліну «Текстознавство», і Катерина Степанівна знайомила нас із такими дивними для колишніх школярів поняттями як «дискурс» і «патогенний текст».
Відтоді Катерина Степанівна більше не розлучалася з нашим курсом. Професорка не лише читала нам лекції та проводила семінари, вона давала нам безцінні життєві уроки. Не пригадується лекція, яка б обійшлася без поради чи історії, що навчає моральним істинам, – кожна пара Катерини Степанівни емоційно насичена, сповнена турботою. Не раз викладачка повторювала нам фразу: «Хто хоче – шукає можливості, а хто не хоче – шукає причини». Такі зерна мудрості Катерина Степанівна посіяла в безліч студентських душ, які за роки студіювання мали нагоду навчатися в цієї по-справжньому унікальної жінки. Пізніше вона зорганізувала частину курсу в літературно-драматичний гурт «Калина», що виступав на інститутських заходах і дарував слухачам краплини прекрасного у вигляді класики української поезії.
У цьому й полягає особливість Катерини Степанівни: вона зацікавлює, захоплює увагу. Адже лекція, сповнена прикладами з реального життя, насичена гумором та експресією, закарбовується в пам’яті та не лишає байдужим. Емоції, які наповнювали аудиторію на парах Катерини Степанівни, змушували думати не так, як зазвичай, змушували замислюватись над безліччю речей, які чомусь раніше лишались поза увагою. Пам’ятаю, як вона сказала: «…Коли я ще навчалась в університеті, викладачі, занурившись у свої записи, на лекціях не дивились, слухали ми, чи ні!.. Я цього дуже не любила». Експресивна, енергійна, вона тримала всю аудиторію у напрузі під час своїх лекцій, дивилась у вічі кожному студенту. Розповідаючи з захватом, захопленням та любов’ю до своєї дисципліни, вона змушувала нас забувати про час. Вона змушувала нас мислити. Звісно ж, така емоційна відвертість дивувала, та згодом, коли Катерина Степанівна у нас не викладала, мені почало цього бракувати, адже ніхто з викладачів не віддавав студентам стільки себе.
Також було незвичним дізнатись про ту діяльність, якою Катерина Степанівна займається окрім викладання таких дисциплін, як літературне редагування, текстознавство, редакторський фах, термінознавство, політичний дискурс. Вона є керівником літературно-мистецького гурту «Калина», організатором благодійної роботи, пов’язаної з відвідинами дитбудинку «Оберіг» у місті Богуслав, куди Катерина Степанівна їздить разом зі студентами й допомагає тамтешнім вихованцям. Її обов’язком є ще й профспілка інституту, що піклується як про викладачів, так і про студентів, догляд за Лук’янівським цвинтарем, який регулярно приводять до ладу під орудою нашої викладачки… Окрім цього, Катерину Степанівну нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, Нагрудним знаком МОН України «Відмінник освіти України», премією КНУ ім. Тараса Шевченка. Вона є експертом Вищої атестаційної комісії України та авторкою більше ніж 100 наукових праць, а з 2005 року стала професором Кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики.
Я знаю небагато людей, які можуть бути настільки відданими своїй роботі, але також знаходити час і можливість займатися необхідною та важливою діяльністю. Адже на все це вистачає снаги, сил, рішучості та душевного тепла! Такий ентузіазм і дивує, і захоплює: хіба може одна людина все це встигнути? Виявляється, може…





Отож, хочеться привітати Катерину Степанівну з ювілеєм та побажати їй успіхів і натхнення, щастя та здоров’я.
Юліана ВИШТАК, Юлія ВУСТІЛКА













ФОТО: Юрія Тивончука/ПРЕС-ЦЕНТР КНУ