Новини

Проблеми творчої та наукової еліти мають розв'язуватися комплексно - В.Різун
Доктор філологічних наук, директор Інституту журналістики КНУ ім. Т.Г.Шевченка Володимир Різун

Днями в Києві завершив роботу форум наукової та творчої інтелігенції країн СНД, який українська столиця приймала вперше. Про значення цієї зустрічі для вітчизняних та зарубіжних вчених, літераторів, акторів, художників, викладачів, журналістів та перспектив розвитку цих напрямів діяльності в інтерв'ю УКРІНФОРМу розповів професор, доктор філологічних наук, директор Інституту журналістики КНУ ім. Т.Г.Шевченка Володимир Різун.

- Володимире Володимировичу, яким, на Вашу думку, є значення форуму творчої та наукової інтелігенції для інформаційної політики України?

- Всілякі заходи, які збирають творчу та наукову інтелігенцію, завжди мають велике значення. Для представників цієї сфери важливий взаємообмін, безпосередній контакт і порозуміння, оскільки наука і творчість не належать певній державі. Це - цивілізаційні явища. Тому обговорення наукових і творчих проблем завжди має значення для представників цієї сфери. Форум є дуже важливим для розвитку науки, культурного взаємозв'язку між країнами СНД, і звісно, це впливає на різні сфери діяльності в кожній з держав. Безпосереднє спілкування науковців і творчих працівників на таких заходах робить відкритими суспільства одне до одного, забезпечує вільний взаємообмін думками і здобутками творчої та наукової інтелігенції. Тому кожна з держав визначає пріоритетом своєї інформаційної політики бути більш відкритою щодо іншої держави, якщо з нею відбувається інтелектуальний діалог.

- Як би Ви сформулювали мету заходу?

- На мою думку, вона полягає у спробі об'єднати зусилля науковців тоді, коли контакти між ними порушені, обірвані. Адже з розпадом Радянського Союзу кожна зі сторін пішла своїм шляхом розвитку в науці. Яскравим прикладом того, що ми належимо до різних країн, є те, що 2007 року в Україні започаткували нову галузь науки - соціальні комунікації (СК). У Росії ж СК розглядаються в межах соціології культури. В інших країнах вони взагалі не інституціалізувалися в окремий напрям чи науку.

- Могли би Ви проаналізувати процес формування інформаційної політики України в контексті можливостей для розвитку науковців і творчих людей?

- Жоден закон України не обмежує діяльність науковців чи творчих працівників. Можливо, проблема полягає в тих стереотипах, які тяжіють над нами і заважають представникам наукової та творчої інтелігенції держави просувати себе і свої ідеї. Напевно, не до кінця працюють якісь механізми для самореалізації, що передбачені законодавчо. Ми не маємо навичок запускати ці механізми.

Значною проблемою є і відсутність ринку праці для багатьох науковців. Але це питання не науки, а організації нашого суспільства. Варто вдосконалювати законодавство так, щоб наука належно фінансувалася, і заробітна плата працівників цієї галузі була достойною. Проблему розуміють представники влади, наукової та творчої інтелігенції. Мають бути якісь системні рішення в державі для того, щоб науковці і творчі працівники не виїжджали на Захід у пошуках роботи, а залишалися вдома.

- Які думки, що прозвучали на форумі, Вам здалися особливо доречними?

- Виступав представник Киргизстану на тему "Досвід подолання кризи в книговиданні". Він говорив про те, що зараз великий занепад книговидання у цій країні, немає державної підтримки галузі на податковому й законодавчому рівнях. Хоча літературна творчість розвивається і відповідає своєму часу, видавати ці твори є проблемою.

Така ситуація не лише у Киргизстані. Це є спільним "надбанням", яке на своїх плечах мають пронести чимало колишніх республік Радянського Союзу. Для розв'язання проблеми мають бути задіяні різні механізми. Потрібна законодавча база, яка захистить національне книговидання на рівні економічному, фінансовому тощо. Тобто, податкова система має бути більш прихильною для національного книговидання, захищати його. Щодо купівлі книги, її споживання, то бідний народ не може витрачатися на книги, бо йому треба купувати харчі. Це комплексна проблема. Якщо суспільство бідне, або дуже розшароване, то книговидання не може бути в ідеальній ситуації. Тому вирішення певних проблем у галузях, які пов'язані з наукою і творчістю, полягає в піднесенні загального рівня життя суспільства.

Наступний рік буде оголошено в СНД роком спорту і здорового способу життя. Тому приділятиметься пріоритетна увага видавництвам та проектам з цієї тематики, які, передусім, будуть адресовані молодіжній аудиторії. Включаючи проекти, присвячені історії розвитку олімпійського руху, життя видатних спортсменів країн СНД. Я підтримую створення експертної ради перекладачів художньої літератури, проведення міжнародного конкурсу серед держав-учасників СНД з мистецтва книги. Подобаються ініціативи сприяти активізації взаємного книгообміну між країнами Співдружності, здійснювати регулярну взаємодію у сферах бібліографії, статистики друку і моніторингу книжкових ринків.

- Можливо, варто було б запропонувати законопроект, який грунтувався би на Вашому життєвому, науковому та творчому досвіді, а також за результатами обговорень форуму?

- У палаті "Література, книговидання, переклад", якою я керував, був виступ "Удосконалення національних законодавств у сфері книговидання і книгообміну" генерального директора білоруського видавництва "Макбел" Дмитра Макарова. Він наголосив, що потрібно говорити не так про вдосконалення національних законодавств у сфері книговидання і книгообміну, як про їх уніфікацію. Тоді в країнах СНД не стоятиме питання, яку книгу вигідно купити білорусам - українську чи російську. Все це пов'язано з національними законодавствами. Тому треба, щоб вони були уніфікованими. Тоді питання буде не у фінансово-правовому полі, а безпосередньо в якості видання, тобто у змісті книги. У такому разі, можливо, актуальними будуть питання культурно-політичного плану. В цьому я теж підтримую Дмитра Макарова.

У нашій палаті висловлювалися думки про те, що читача цікавить, чи виходить певна книга його національною мовою. Тобто споживач хоче, аби були книги рідною мовою різних літератур і народів. Як це зробити, як організувати перекладацьку діяльність, як забезпечити ефективні переклади і які методики застосовувати для оцінювання цього процесу, теж є наболілими проблемами. Зокрема, порушувалося питання, щоб автори писали двома мовами: національною і російською. Адже російська в СНД все-таки залишається мовою міжнаціонального спілкування.

У нашій палаті обговорювалися актуальні для українського суспільства проблеми, що виникають при спілкуванні культур.

- Які ж причини виникнення непорозумінь під час взаємодії культур?

- Річ у тім, що культури, які колись належали до однієї, радянської системи, тепер стали самостійними. Це призвело до розірвання культурних зв'язків. Водночас виникли певні перешкоди для міжкультурного обміну. У світі нині складається ситуація, що англійська мова є інструментом міжнародного спілкування. Виникає проблема, що на території колишнього СРСР люди не дуже гарно знають англійську мову. Якби ми всі володіли нею, то були б повноправною частиною загальносвітового культурного та наукового процесу.

У Європі, в тій ж Німеччині, вся наука окрім того, що національна, ще й англомовна. Тож і виникає питання написання твору двомовними авторами. Тоді можливості поширення книговидавничої продукції стають більшими. Але при цьому більшість наукової та творчої інтелігенції Радянського Союзу дещо інформаційно обмежуються.

- Яким Ви бачите сценарій подальшого розвитку національної та творчої інтелігенції?

- Напевно, світовий культурний розвиток і його закономірності самі продиктують країнам СНД, куди йти і як розвиватися. Ми можемо ініціювати певні процеси. Обмежувати ж творчу та наукову інтелігенцію, на мою думку, не можна. Тобто не можна встановлювати певних рамок типу: робіть так, а не інакше. Треба, щоб тут була можливість вибору. Нехай наука і творчість розвиваються в тих формах і у ті способи, які забезпечать у сучасних умовах більш надійний зв'язок між ученими і творцями. Єдине, що ми повинні чітко розуміти, - те, що наука і творчість мають виходити за межі свого "я", своєї соціальної групи, свого суспільства. Вони повинні мати цивілізаційний характер.

- Які, на Вашу думку, конструктивні і деструктивні функції форуму наукової та творчої інтелігенції щодо створення іміджу Україні високорозвиненої демократичної країни?

- Конструктивні функції полягають у тому, що до нас приїхало багато науковців і творчих працівників з інших країн, і вони побачили, що в Україні є своя культура. Зарубіжна інтелігенція побачила прекрасний Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка. По його приміщеннях та аудиторіях не скажеш, що це університет бідної держави. Ми - європейська країна, тож університет має традиції, він потужний. Саме таке враження склалось у представників інших країн. Певно, що вони ввечері перемикали телевізійні канали і побачили їх різноманітність, скільки транслюється прямих ефірів, політичних ток-шоу, дискусій на екранах. Цього, можливо, бракує в деяких країнах СНД. Я думаю, що Україна справила чимале враження на представників інших держав. Тож вони поїхали з думкою, що Україна - це все-таки демократична держава. Ясно, що ми маємо свої проблеми. Але в інформаційному чи суспільнокомунікаційному аспекті це - відкрита країна, де існують різні майданчики для висловлення своєї точки зору. А деструктивності від форуму я не відчув.

- Що б Ви побажали учасникам, організаторам форуму й українській інтелігенції?

- Бажаю, щоб наукова та творча громадськість різних країн була активнішою у просуванні ідей співпраці. Щоб вона через різні структури виступала й усіляко підтримувала організацію таких заходів. Саме це є показником активного розвитку суспільств.

Розмову вела Тетяна Діордієва

/УКРІНФОРМ/,

Київ.


2011.10.27 15:20