Новини

26 жовтня 2011 року відбулася Міжнародна наукова конференція "ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСТВА"
У сучасному глобалізованому світі особливої гостроти й актуальності набувають проблеми «розмивання» національних культур, конкурентоздатності постколоніальних держав, а також формування і збереження колективної ідентичності громадян багатьох держав світу. Ці проблеми тісно пов’язані з міжцивілізаційними впливами та міжцивілізаційною взаємодією. Відомо, що в процесі розвитку сучасного світу простежується посилення впливу цивілізаційних чинників, які визначають досить велику частину змін, що відбуваються у світі. Цивілізаційні чинники відіграють все більш помітну роль у формуванні світової політики та економіки. В сучасному соціогуманітарному дискурсі міжцивілізаційні проблеми поступово виходять на перший план, адже у світі зростає роль цивілізаційної ідентичності, а цивілізаційна парадигма здатна забезпечити необхідний інструментарій для чіткого розуміння багатьох сучасних трансформацій. Цивілізаційна методологія в умовах глобалізації є дуже ефективною не тільки для розуміння нинішньої політичної ситуації, вона є оптимальним інструментом для дослідження інтеграційних процесів у світі, прогнозування майбутнього на світовому геополітичному просторі та опрацювання прогностичних сценаріїв можливого розвитку різних держав.
Для України особливо важливим є процес її цивілізаційного самовизначення, а також специфіка формування цивілізаційної ідентичності громадян. У цьому плані доволі продуктивним є поєднання теоретичних підходів і здобутків українознавства та цивіліології, адже цивіліологія значно розширює методологічні засади українознавства і може слугувати концептуальним підґрунтям для полідисциплінарних досліджень.
Відомо, що поняття «цивілізація» (від лат. civilis – громадянський, державний) було запроваджене В.Р. Мірабо в 1757 р. і має кілька визначень: 1) форма існування живих істот, наділених розумом; 2) сукупність духовних і матеріальних досягнень суспільства; 3) рівень суспільного розвитку загалом, а матеріальної і духовної культури, зокрема; 4) процес становлення громадянського суспільства; 5) відносно самостійне цілісне соціально-історичне утворення, локалізоване в просторі й часі; 6) складова одиниця історичного процесу; 7) рівень розвитку міської культури, яка відіграла значну роль у становленні європейської цивілізації. Центр українознавства поєднує як «процесуальне», так і «системне» визначення «цивілізації», розглядаючи українство і в контексті загальнолюдської цивілізації (розмаїття культурно-історичних форм, націй, країн і держав, які об’єднані загальнолюдськими цінностями), і в контексті європейської цивілізації (унікальна системна комбінація традицій, суспільних структур і цінностей, що притаманні багатьом націям і утворюють певну культурно-історичну цілісність, яка визначається спільними об’єктивними елементами (історія, соціальні інститути, християнство тощо) і суб’єктивною самоідентифікацією громадян багатьох держав («ми – європейці»), а також співіснує та взаємодіє з іншими подібними феноменами).
Сьогодні цивіліологія все частіше використовується в сучасних перспективних напрямках досліджень, забезпечуючи можливість більш адекватного вивчення складних соціокультурних та етнонаціональних феноменів.
Українські мислителі запропонували аналіз історичного процесу в його національних, ментальних та цивілізаційних вимірах. Певні ознаки цивілізаційного підходу становлять основу інтерпретування української історії. Дві основні течії – народницька (М. Костомаров, Д. Яворницький, М. Драгоманов, І. Франко та інші) і державницько-елітарна (В. Липинський, Д. Донцов, С. Рудницький та інші) так чи інакше визначають значимість цивілізаційного поступу України. Цивілізаційна парадигма у дослідженні історичного буття різних народів посідає одне з чільних місць у сучасній соціогуманітаристиці. Ця парадигма зобов’язує розглядати історію, культуру, етнонаціональний та суспільний розвиток українства у порівнянні з розвитком подібних феноменів у інших європейських народів. Подібний підхід сприяє з’ясуванню самоцінності українства, його місця і ролі в культурно-історичному розвитку не тільки Європи, але й всього світу.
На сьогоднішній день назріла нагальна потреба серйозного дослідження не тільки зробленого українським народом багатовимірного і різнопланового внеску в розвиток загальнолюдської цивілізації, але й того цивілізаційного потенціалу українства (сукупності усіх наявних ресурсів, засобів, можливостей, сил і резервів, котрі можуть бути використані як для забезпечення політичного, економічного і соціокультурного розвитку України, так і для вирішення безпекових, екологічних, соціально-демографічних та інших проблем на Європейському континенті), який ще може бути реалізованим, оскільки українство вже кілька століть утверджує себе як доволі потужний цивілобудівний «організм».
















ФОТО: Юрія Тивончука/Прес-центр КНУ