Новини

Місцеве самоврядування в Києві: тенденції, проблеми, перспективи

12 жовтня 2009 року в Головному навчальному корпусі відбулася відкрита лекція депутата Київради VI скликання, Голови постійної комісії Київради з питань охорони здоров'я та соціального захисту А. В. Шлапак.

Основну частину своєї доповіді А. В. Шлапак присвятила розгляду проблем вітчизняного місцевого самоврядування на прикладі Києва у історичній перспективі. Головною проблемою для місцевого самоврядування Алла Василівна вважає конституційну неврегульованість цього питання. Конституція України 1996 р. стала, на її думку, значним завоюванням для ефективноъ розбудови національної держави, але не вирішила питання місцевого самоврядування, не провела чіткого розмежування між компетенціями. Конституційна зміна 2004 р. так само не принесла вирішення одного з вузлових питань – розмежувань прав та обов’язків між центральними органами державної влади та місцевими. Інший важливий чинник впливу на якість місцевого самоврядування – ефективна виборча система.
На думку, А. В. Шлапак мажоритарна виборча система, що існувала в 90-ті та на початку 00-х була неефективною та сприяла приходу до влади, в першу чергу, заможних людей, закриваючи шлях для професіоналів, що не мали реальних фінансових ресурсів для проведення виборчої кампанії. Існуюча ж зараз пропорційна система на рівні громад, незважаючи на усю сучасну “модну” її критику, більш позитивно сприяє соціальній мобільності, дає можливість професіоналам потрапити до влади через розгалужені партійні канали. Статистика наведена лектором підтверджує цю думку – Київрада, обрана на виборах 2008 р. є на 50 % оновленою за складом порівняно з Київрадою зразка 2006 р. Соціальний склад Київради так само підтверджує цю думку – її депутатами є як студенти і медики, так і – вчителі та пенсіонери.
Проте і тут постає багато проблем, серед яких основною є, на думку пані Шлапак, відповідальність учасників політичного процесу. Висновок Алла Шлапак зробила невтішний: у Києві така ситуація призводить до перекидання негативних та позитивних наслідків тих чи інших досягнень від районних в місті Києві рад на Київську міську раду, і навпаки, а все через правовий вакуум та моральний нігілізм деяких державних посадовців.
Сучасне місцеве самоврядування у Києві має ще одну “ахілесову п`яту”, яка є типовою для усієї української влади – тотальна недовіра громадян до її дій.
А. В. Шлапак запропонувала власну формулу її подолання: поступовість позитивних якісних змін, не можна змінити все й одразу; більш широкий діалог з громадою та увага до минулого, в тому числі позитивних здобутків Радянського Союзу. Важливе також розуміння, що депутати місцевих рад – це не політики, а в першу чергу громадяни з активною позицію у питаннях безпосереднього впорядкування життя на місцях та соціальній допомозі населенню.
В цьому контексті Алла Василівна зробила цікаве спостереження – політичні обєднання, що орієнтуються на місцеві проблеми і не є виключно зосереджені на Верховній Раді України є більш популярними у Києві, замість “загально національних партійних брендів”.
Другу частину доповіді А. В. Шлапак присвятила відповіді на запитання учасників лекторію й торкнулася таких тем, як проблема точкових забудов у середмісті, якісних змін інфраструктури міста, розвитку ефективної партійної системи на місцях.
Під кінець лекції Алла Василівна побажала молоді Київського університету не боятися проявляти власну ініціативу й бути свідомими того, що лише спільними зусиллями ми можемо зробити Київ – містом сонця та квітів – містом в якому буде приємно жити.