ТАРЛЕ
Євген Вікторович (1874-1955)

Випускник Імператорського університету Св. Володимира (1896 p.),
історик, педагог

Дослідник історії Західної Європи, академік АН СРСР Тарле Євген Вікторович сформувався як учений у Київському університеті. Автор блискучих та глибокого змісту й стилю історичних монографій, неперевершений лектор. Був нагороджений кількома орденами; лауреат Державної премії СРСР (1942,1943,1946 pp.).

Народився Є.В. Тарле 1874 р. у м. Києві у родині купця. При народженні його було названо Григорієм; ім'я Євген майбутній історик отримав при переході з юдаїзму в православ'я (похрещений у Софійському соборі, 1893).

Закінчивши зі срібною медаллю Херсонську гімназію, він рік провчився у Новоросійському університеті (Одеса), після чого перевівся до Київського університету. Тут на нього значний вплив справив науковий керівник - видатний український історик, професор І. Лучицький. Євген Тарле, чиї перші наукові праці засвідчили непересічний талант, став улюбленим учнем Лучицького і, закінчивши курс (1896), був залишений при університеті для підготування до професорського звання. Втім, через незалежні громадські погляди молодий учений зазнавав постійних гонінь з боку жандармерії. 1900 р. Є. Тарле, щойно отримавши звання приват-доцента, відбував ув'язнення за політичною справою. Попри гострий опір консервативно-монархічних сил, він 1901 р. захистив магістерську дисертацію.

Після захисту Є. Тарле переїхав до Петербурга, і його подальша наукова діяльність переважно пов'язана з містом на Неві та Москвою. Як викладач історії він мав надзвичайну популярність у студентів, його захоплюючі лекції завжди проходили у переповнених аудиторіях. Як учений Є. Тарле демонстрував широкий світогляд, чудове знання вітчизняних і зарубіжних архівних фондів, розуміння різнобічних факторів історичного процесу. 1927 р. його обрано дійсним членом АН СРСР (протягом 1931-1937 pp. Є.В. Тарле був позбавлений цього звання за брехливим звинуваченням у "контрреволюційній діяльності"). В умовах ідеологічних лещат, у яких перебувала радянська історіографія, вченому вдавалося зберегти високий рівень науковості своїх досліджень. Він також володів оригінальним літературним стилем, умінням напрочуд легко й зрозуміло викладати думки. Яскраві зразки творчості Є.В. Тарле - монографії "Наполеон" (1936), "Нашествие Наполеона на Россию" (1939), "Талейран" (1940) тощо. Академік Тарле здобув світове ім'я, наукові установи багатьох країн відзначили його почесними званнями.

В останні роки життя історик звернувся до питань, географічно пов'язаних з Україною. Підготував фундаментальну двотомну монографію "Крымская война" (перше видання - 1941-1943) і дослідження "Северная война и шведское нашествие на Россию" (видано посмертно, 1958).

Помер Є.В. Тарле 1955 року.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 213.

Информационно-вычислительный центр университета

© Все права защищены 1995-2017