КУЛАКОВСЬКИЙ
Юліан Андрійович (25(13).06.1855-21.02.1919)

Історик, археолог, філолог класичних мов, візантиніст, перекладач, професор (1884), член-кореспондент Петербурзької АН (1906), Петроградської АН (1914), Російської АН (1917).

Народився Юліан Кулаковський у м. Поневежі (нині м. Паневежис, Литва) у родині священика. Батько помер, коли Юліанові було 5 років. З 1865 р. він навчається у Віленській чоловічій гімназії у м. Вільно (нині м. Вільнюс).

1871 р. Ю.А. Кулаковського переведено до Ліцею цесаревича Миколи у Москві (неофіційна назва ліцею - Катковський, за іменем одного з його засновників М. Каткова). У той час у місті після навчання в Московському університеті працював за призначенням учителем 4-ї Московської гімназії його старший брат (у майбутньому відомий славіст) - Платон Кулаковський (1848-1913).

Ю.А. Кулаковський, закінчивши гімназійні класи ліцею із золотою медаллю, згідно з правом, яке мали учні цього ліцею, 1873 р. перевівся до 3-річного Університетського відділення цього ж ліцею в історико-філологічний клас Московського університету. 1876 р. після закінчення історико-філологічного факультету його було затверджено у ступені кандидата на відділенні класичної філології й призначено на посаду тутора ліцею (від англ. tutor - репетитор, наставник, молодший викладач; лат. tutor - покровитель, опікун).

З початку 1878 р. по осінь 1880 р. Ю.А. Кулаковський перебував у закордонному відрядженні, стажувався в Боннському, Берлінському та Тюбінгенському університетах, слухав лекції і брав участь у семінарах. 1881 р. він склав магістерські іспити в Московському університеті й був запрошений на викладацьку роботу до Київського університету (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). З осені того ж року почав проживати в Києві.

У Київському університеті Ю.А. Кулаковський захистив дисертацію pro venia legendi (для отримання права читати лекції) на тему: "Надел ветеранов землею и военные поселения в Римской империи: Эпиграфические исследования" і почав працювати приват-доцентом кафедри римської словесності. 1883 р. учений у Москві захищає магістерську дисертацію на тему: "Коллегии в древнем Риме: Опыт по истории римских учреждений".

Повернувшись до Києва, він з 1 квітня 1883 р. стає доцентом університету, а з жовтня 1884 р. - екстраординарним професором. Читає лекції з римської словесності й латинської мови, курс з історії Греції і Риму. Водночас викладає на Вищих жіночих курсах, займається науковою діяльністю. Починаючи з 1884 р., Ю.А. Кулаковський бере учать у роботі археологічних з'їздів (8-15-го; 1884-1911 рр.). Він - автор монографії "К вопросу о начале Рима", за якою 1888 р. у Петербурзькому університеті здобув ступінь доктора римської словесності. Того ж року став ординарним професором, а з 1890 по 1906 рр. обіймав посаду секретаря (заступника декана) історико-філологічного факультету Київського університету.

Тоді ж його обрано членом Російського археологічного товариства, і Ю.А. Кулаковський по 1900 р. досліджує археологічні та епіграфічні пам'ятки античності Північного Причорномор'я (Боспорського царства, Ольвії, Пантікапея, Херсонеса Таврійського), вивчає місцеві старожитності, кургани, руїни християнських храмів, печерні міста, фортифікаційні споруди, що дозволило ученому зібрати докази, які підтверджували тезу про те, що християнство існувало на Боспорі Кімерійському із 4 ст.

З 1891 р. Ю.А. Кулаковський - член Одеського товариства історії та старожитностей. Цього ж року він прочитав публічну лекцію "Христианская церковь и римский закон в течение двух первых веков" (опублікована в 12-му випуску "Известий Университета святого Владимира" під назвою "Христианская церковь и римский закон в течение двух первых веков: Публичная лекция, читанная в Императорском Университете св. Владимира 8 декабря 1891 года в пользу пострадавших от неурожая"), у якій висловив думку про те, що принцип релігійної нетерпимості було запроваджено на державному рівні християнськими імператорами Риму. Ця теза з його виступу стала предметом гострої дискусії, яку започаткували на сторінках київських видань його опоненти з Київської духовної академії.

1903 р. учений бере участь у 2-му Міжнародному конгресі дослідників історії у Римі (Італія). Протягом 1904-1905 р. він був головою Історичного товариства Нестора-літописця, досліджував візантійські пам'ятки воєнної літератури ("Новоизданный византийский трактат по военному делу", "Византийский временник", 1900, вып. 7), перекладав розвідки з історії Візантії (зокрема, оприлюднив переклад праці Амміана Марцелліна з історії пізньої Римської імперії.

З 1906 р. він - ординарний професор кафедри класичної філології Київського університету й член-кореспондент Петербурзької АН. Того ж року учений видає книгу "Прошлое Тавриды" (це перший узагальнюючий історичний нарис про стародавні міста і пам'ятки Північного узбережжя Чорного моря з часу заселення його греками до пізнього середньовіччя).

1908 р. бере участь у 2-му Міжнародному конгресі дослідників історії у Берліні (Німеччина) і вдруге його обрано головою Історичного товариства Нестора-літописця. На цій посаді він перебуватиме до останніх днів свого життя.

Ю.А. Кулаковський став одним з ініціаторів створення Київського товариства охорони пам'яток старовини та мистецтва (1910), займав посаду головного редактора "Чтений в Историческом обществе Нестора-летописца" (1911-1914). Поряд з археологічними розвідками на сторінках "Чтений…", "Университетских известий…", "Киевлянина" друкував матеріали з проблем античної історії, історії стародавньої літератури, біографічні нариси про життя і діяльність російських учених, істориків, письменників, статті, присвячені проблемам середньої і вищої шкіл.

Помер Юліан Андрійович Кулаковський у м. Києві.

Василевс. Українська візантиністика.
Информационно-вычислительный центр университета

© Все права защищены 1995-2017