Глушков Віктор Михайлович (1923-1982)

Визначний учений-кібернетик, професор Київського університету, академік АН УРСР, АН СРСР, віце-президент АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, Державної премії СРСР (двічі), Державної премії України

Автор фундаментальних праць з теоретичної та прикладної кібернетики, штучного інтелекту, теорії цифрових автоматів, з питань застосування кібернетичних методів в економіці.

Народився 24 серпня 1923 р. у м. Ростові-на-Дону. Батько, Михайло Іванович, був родом із станиці Луганської, що розташована на межі між Україною та Росією, закінчив Єкатеринбурзький гірничий інститут.

У 1927-1928 pp. сім'я переїхала у м. Шахти, де Михайло Іванович працював спочатку гірничим інженером на шахті, а потім викладав у технікумі. Мати, Віра Львівна Босова, була родом із станиці Кам'янської, працювала службовцем.

Видатні здібності Віктора Михайловича проявилися дуже рано. Він мав феноменальну пам'ять, прагнув до знань. Батьки сприяли здібностям дитини. Бабуся по батьку Юхимія Петрівна читала внуку казки та співала пісні. Батько малював для сина малюнки та вчив читати. Ще в дошкільному віці хлопчик читав Уеллса, Жуля Верна та іншу, в основному науково-фантастичну, літературу.

У 1931 р. Віктор пішов до школи. Навчався легко. Мав багато захоплень. Одним із перших була астрономія. У першому класі він уже знав назви планет, у третьому - захопився зоологією. Прочитав книжку Брема про тварин та вивчив їх класифікацію. Пізніше Віктора зацікавили мінералогія та геологія. Цьому захопленню сприяв батько, гірничий інженер. Крім того, Михайло Іванович був радіолюбителем. Це захоплення також передалося синові. Починаючи з літа між четвертим і п'ятим класом Віктор почав вивчати радіотехніку, спочатку з книжок для радіолюбителів, а потім і з серйозніших підручників. Його не задовольняли готові радіосхеми, і Віктор починав конструювати власні. Навчаючись у п'ятому класі, він разом з батьком змайстрував примітивний телевізор.

В міру дорослішання розширювалося і коло інтересів В. Глушкова. У 8 класі він зацікавився філософією. Вступивши в пору юнацтва, захопився літературою, знав напам'ять багато віршів. Випускний вечір у Віктора і його однокласників відбувся в суботу 21 червня 1941 p., a 22 червня почалася війна. Віктор мріяв учитися в Московському університеті на фізичному факультеті, а довелося рити окопи та протитанкові рови. В артилерійське училище, куди подав документи, його не прийняли через короткозорість. Глушков вступив у Ростовський університет на фізико-математичний факультет, але вже 29 вересня першокурсників мобілізували на риття окопів. Коли німці наблизились до міста Шахти, Віктор з матір'ю намагались пішки піти у тил, але потрапили в оточення і змушені були повернутися.

14 лютого 1943 р. після звільнення рідного міста Шахти В. М. Глушкова мобілізували у так звану "трудову армію" й направили на відновлення шахт Донбасу. Спочатку Віктор працював чорноробом, потім його перевели на інженерну посаду - інспектором з якості та техніки безпеки. Умови роботи були дуже важкими. Праця була маломеханізованою, часто траплялися обвали. У них потрапляв і Глушков.

Прагнучи здобути вищу освіту, восени 1944 р. Віктор їде до Новочеркаська і вступає до Індустріального інституту. В міру наближення завершення занять зростав його інтерес до точних наук. Глушков вирішує пов'язати свою долю з математикою і тому повертається на фізико-математичний факультет Ростовського університету, де провчився лише місяць. Оскільки він не зміг облаштуватися в гуртожитку, а наймати квартиру було дорого, Глушкову довелося вчитися на заочному відділенні і жити в Шахтах у батьків. Екзамени за фізико-математичний факультет Ростовського університету він здав екстерном.

Після закінчення у 1948 р. Ростовського університету, незважаючи на виявлені неординарні здібності та цікавий дипломний проект, В. М. Глушков отримав направлення на роботу на Урал, в установу, що була пов'язана з атомною промисловістю, яка на той час тільки зароджувалася. Адже мав "пляму" в біографії - перебування на окупованій території. У Свердловськ він приїхав із дружиною, Валентиною Михайлівною Папковою, з якою разом навчалися в Індустріальному інституті.

З приїздом на Урал почалася наукова діяльність Глушкова, яка ділиться на два періоди: алгебраїчний (1948-1956 pp.) та кібернетичний (1956-1982 pp.). Перший період почався зі знайомства з Сергієм Миколайовичем Черниковим, алгебраїстом, деканом Свердловського університету. Його вразив талант молодого спеціаліста. І якби на Глушкові не було тавра "перебував у німецькій окупації", можливо, С. М. Черников узяв би його до себе, але максимум, що він міг зробити, це влаштувати В. М. Глушкова асистентом у Свердловський лісотехнічний інститут на чверть ставки.

У 1949 p., через рік після закінчення Ростовського університету, В. Глушков став аспірантом Черникова, а у жовтні 1951 р. захистив кандидатську дисертацію "Локально-нільпотентні групи без скруту з умовою обриву деяких ланцюгів підгруп". Отримані Глушковим результати згодом увійшли до підручника вищої математики.

Перед В. М. Глушковим відкривалася чудова кар'єра вченого-алгебраїста. Але в його долі раптом відбулися кардинальні зміни. Замість того, щоб продовжувати розпочатий напрям досліджень, В. М. Глушков захопився п'ятою проблемою Гілберта, та так, що думав про неї протягом трьох років. І нарешті зумів вирішити цю проблему.

У 1955 p., після закінчення однорічної докторантури при Московському університеті, В. М. Глушков захистив докторську дисертацію "Топологічні локально-нільпотентні групи". Отримані результати відразу ж поставили молодого вченого у перші лави математиків Радянського Союзу. Того ж року його обирають членом Московського математичного товариства. Глушков публікується у вітчизняних та закордонних виданнях. Проте досягнуте не задовольняє допитливу натуру Глушкова. Він знову робить різкий крок у своїй науковій діяльності - від абстрактної математики до досить практичної кібернетики. На цей раз учений зробив вибір на все життя.

Початок кібернетичного періоду діяльності Глушкова припадає на 1956 р. У цей час він приїжджає до Києва. Далі вся наукова й педагогічна діяльність Глушкова буде нерозривно пов'язана з цим містом. З 1956 р. він завідує лабораторією обчислювальної техніки й математики, а з 1957 р. працює директором Обчислювального центру АН УРСР, створеного на базі цієї лабораторії. В 1962 р. на базі Обчислювального центру було створено Інститут кібернетики АН УРСР, директором якого став В. М. Глушков.

З 1957 р. Віктор Михайлович працює професором Київського університету. У 1958 р. його обирають членом-кореспондентом, а в 1961 р. - академіком АН УРСР. З 1962 р. В. М. Глушков - віце-президент АН УРСР, а у 1964 р. його обирають дійсним членом Академії наук СРСР.

В. М. Глушков був нагороджений багатьма орденами і почесними званнями, відзначений Ленінською премією, Державними преміями СРСР і УРСР.

Він був одним з ініціаторів створення факультету кібернетики Київського університету. З 1965 р. до дня своєї смерті очолював кафедру теоретичної кібернетики за сумісництвом.

В. М. Глушков опублікував понад 800 робіт, у т. ч. 30 монографій.

Здавалося б, науковий і життєвий шлях академіка В. М. Глушкова був щасливим і безхмарним. Насправді ж, як людина відповідальна і небайдужа, він хотів не лише внести значний вклад в кабінетну науку, а й бачити практичне застосування своїх розробок. Але часто наражався на нерозуміння чи просто небажання розуміння з боку чиновників тоталітарної командно-адміністративної системи.

Помер Віктор Михайлович 30 січня 1982 p., проживши всього 58 років. У дні святкування тридцятиріччя факультету кібернетики університету його співробітники і студенти низько схиляли свої голови перед пам'яттю цієї видатної людини.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 228-229.

Информационно-вычислительный центр университета

© Все права защищены 1995-2017