Новини

Всього : Фотографія :

Першого вересня майже 2 мільйони студентів знов увійдуть у двері українських вишів – хтось продовжить, а хтось лише розпочне здобувати нові знання. Завершення цьогорічної вступної кампанії визначило, які університети є наразі фаворитами серед молоді, які спеціальності обирають випускники, та який рівень підготовки абітурієнтів забезпечують українські школи.

За даними Міністерства освіти та науки України, лідером серед українських вишів став Київський національний університет імені Тараса Шевченка, який отримав 58 тисяч 574 заяви від абітурієнтів. Друге місце у рейтингу посів Львівський національний університет імені Івана Франка: 48 878 вступників виявили бажання стати його студентами. Третє місце – Національний університет «Львівська політехніка» (результат – 47 348). Замикають п'ятірку лідерів столичні університети – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» та Київський національний торговельно-економічний університет.

Напередодні початку нового навчального року Укрінформ вирішив поспілкуватися з очільником Київського національного університету, доктором філософських наук, професором, академіком НАН України Леонідом Губерським, який є ректором вишу з 2008 року.

- Як ви оцінюєте перебіг цьогорічної вступної кампанії? Чи виникали форс-мажорні ситуації?

- На мою думку, кампанія завершилася успішно, хоча її перебіг мав певні утруднення, що були пов'язані з технічними проблемами. Нагадаю, що цьогоріч абітурієнти подавали документи через спеціальну електронну систему. Беззаперечний плюс такого способу вступу – абсолютна прозорість вступної кампанії, відсутність черг, економія зайвих витрат на приїзд до Києва для тих абітурієнтів, які не проживають у столиці, чи вступників з одного регіону до іншого. Погодьтеся, у нинішній економічній ситуації це теж доволі важливий чинник.

Що ж стосується технічних збоїв, то я переконаний – у наступному році таких проблем не буде. Ми вже маємо подібний досвід, коли експлуатувалася попередня версія Єдиної державної електронної бази з питань освіти: спочатку технічні проблеми виникали, але через рік вони фактично повністю були усунуті. Цього ж року критичне навантаження на електронну систему не вплинуло на фінальний результат кампанії. Вона відбулася, і відбулася успішно. За її результатами понад 8 тисяч студентів і курсантів з 1 вересня увійдуть до великої університетської родини. Вони пройшли непрості випробування, адже університет у цьому році отримав на 10 тисяч заяв більше, ніж у попередньому.

- Як ви оцінюєте ноу-хау з коефіцієнтами при вступі? Розкажіть про цю систему детальніше.

- Цього року було встановлено три категорії коефіцієнтів: галузевий, регіональний та сільський. Сільський коефіцієнт становив 1,02. Використовувати його мали право ті вступники, які проживають у сільській місцевості та закінчили сільську школу. Галузевий коефіцієнт складав 1,03 і надавався тим, хто подав заяву з першою пріоритетністю на спеціальності природничо-математичного та інженерного напрямку. Регіональний коефіцієнт варіюється залежно від регіону – від 1,01 для Дніпра, Львова, Одеси, Харкова і до 1,03 для вишів Донецької та Луганської областей і переміщених ВНЗ…

- Чи є об'єктивна потреба у такій системі коефіцієнтів? Яке ваше ставлення до пільг при вступі?

- Що стосується пільг: сьогодні наша країна переживає непрості часи. Окупація Криму, неоголошена війна на Сході України... Тому держава намагається створити певні умови для тих, хто потребує соціального захисту. Чи потрібно це? Моя моральна позиція підказує, що так.

Стосовно ж коефіцієнтів. На мою думку, найважливішим із них є галузевий коефіцієнт. Привернення уваги до природничо-математичних та інженерних спеціальностей – це питання, по суті, національної безпеки, питання нашої обороноздатності, питання розвитку виробництва та реального сектора економіки. Ми повинні чітко усвідомити, що без розвинених наукових шкіл, без серйозних досліджень та ефективних інновацій ми не матимемо майбутнього...

Побіжний аналіз попередніх результатів вступної кампанії засвідчує: запровадження цього коефіцієнта дало позитивний ефект – збільшився попит на природничо-математичні та інженерно-технічні спеціальності. У цьому році кількість охочих бути хіміками, фізиками, математиками та біологами зросла майже на 15%.

Тепер про сільський коефіцієнт. Тут питання складніше. По суті, держава віддає борг дітям з сільської місцевості, намагаючись компенсувати недостатній рівень підготовленості учнів у сільських школах. Сільська школа часто за рівнем підготовки поступається міській, і причини тут відомі: це – рівень вчителювання та економічна ситуація, яка в українському селі залишається доволі складною. На моє переконання, ефект дії сільського коефіцієнта потрібно ще ретельно вивчити. Але найголовніше тут інше – потрібно посилити шкільну освіту на селі, створити сільським дітям належні умови та забезпечити рівний доступ до знань. Це та соціальна справедливість, яку повинна реалізувати українська держава. Доступ до знань – це те, з чого починається справжня демократія.

- Але загалом ви вважаєте, що запропонована система коефіцієнтів досконала?

Система коефіцієнтів потребує доопрацювання. А соціальна підтримка може реалізовуватися через додаткову стипендію, кошти на оздоровлення тощо

- Я вважаю, що ця багато в чому конструктивна ідея потребує доопрацювання. Тут дуже важливо зрозуміти, що загальною основою для вступу мають бути знання абітурієнта, його готовність до опанування університетської програми. Соціальна ж підтримка може реалізовуватися через додаткову стипендію, кошти на оздоровлення тощо. Тому ми у Спілці ректорів вищих навчальних закладів України разом з нашим профільним міністерством ретельно вивчимо результати запровадження системи коефіцієнтів, щоб забезпечити основну умову – можливість здобуття вступниками на основі їх власних знань якісною сучасної освіти.

- Сьогодні ми спостерігаємо велику кількість дипломованих юристів, економістів та міжнародників. Чи потрібна Україні така кількість фахівців з гуманітарною освітою?

- Чи потрібна така кількість фахівців – варто запитувати насамперед у роботодавців. Кількість випускників та план державного замовлення за кожною спеціальністю – це ті питання, до яких потрібно підходити максимально зважено. Для цього за єдиним столом має зібратися Міністерство економіки, Міністерство освіти, Спілка ректорів України та авторитетні роботодавці. Будьмо чесні: дипломованих гуманітаріїв багато, а ось їхня кваліфікація та знання багатьох із них викликають питання. Тут ми починаємо обговорювати наступне важливе питання – якість освіти в окремих навчальних закладах.

- Що зроблено в КНУ для підвищення цінності диплому цього навчального закладу?

Унікальність наших програм полягає у тому, що рівень викладання англійською мовою не поступається рівню викладання українською

- Проблем із цінністю наших дипломів ніколи не було і, сподіваюся, не буде. Принаймні ми робимо усе від нас залежне для цього. Підтвердженням чого є входження нашого Університету до усіх трьох світових рейтингів – QS, Times Higher Education та Шанхайського предметного рейтингу – в галузі математики!

Я вірю, що сьогоднішні наші студенти вже завтра зможуть ефективно розбудовувати Україну, але для цього в них потрібно інвестувати усе найкраще, що є у нас. Саме тому наразі в Інституті міжнародних відносин та на юридичному факультеті, в Інституті біології та медицини і на економічному факультеті існують унікальні магістерські англомовні програми. Ми не єдиний вищий навчальний заклад, що має викладання англійською. Але унікальність наших програм полягає у тому, що рівень викладання англійською мовою не поступається рівню викладання українською. Зазначу, що відновлена в нашому університеті підготовка фахівців з медицини вже з першого курсу здійснюється англійською мовою.

У нас існують програми подвійного дипломування із закордонними вищими навчальними закладами у Польщі, Литві, Італії та Франції. Працюємо з Сорбонною, Ягеллонським університетом, Університетом Страсбурга, Університетом Поля Сабатьє, Університетом міста Мачерата, Університетом Нікосії та іншими.

- В Україні наразі існує тренд – боротьба з корупцією. Чи працює у цьому напрямку КНУ імені Тараса Шевченка?

- Вважаю цей тренд дуже правильним. Водночас стосовно освітнього середовища слід говорити ще й про академічну доброчесність як значно ширше поняття. Адже, приміром, хіба можна миритися з такою прикрою ситуацією, коли студент пропустив заняття без поважних причин, а потім на іспиті починає випрошувати чи й вимагати у викладача позитивну оцінку?!

Я є абсолютно нетерпимим до корупції у будь-яких її формах. Тому ректорат ініціював розроблення і затвердження Університетської програми запобігання корупції, запровадження гарячої лінії для протидії проявам хабарництва. Створено відділ протидії корупції, який проводить систематичні тренінги для студентів, викладачів, співробітників – як не допускати цих ганебних явищ. Усі закупівлі товарів і послуг у нас відбуваються через систему "Prozzoro".

На сьогодні встановлених фактів корупційних дій в Університеті не зафіксовано. На жаль, трапляються і вигадки, у тому числі у соціальних мережах, про буцімто якісь негативні дії. Ми ретельно вивчаємо і перевіряємо таку інформацію – однак підтверджень цьому не знайшли.

- Пропоную поспілкуватися щодо майбутнього системи освіти. Як ви думаєте, що повинен навчити університет студента у 21-у столітті?

Акцент не на тому, як багато знає фактичного матеріалу студент. Ключове – його здатність аналітично мислити

- Сьогодні наше головне завдання – прищепити студентам навички творчо мислити, працювати з інформацією, самостійно досліджувати та аналізувати складні природні та суспільні явища й процеси. Критичне мислення, творчий підхід та здатність комунікувати з навколишнім світом – це ті ключові речі, які повинна застосовувати освічена людина у постіндустріальному суспільстві.

Тобто акцент не на тому, як багато знає фактичного матеріалу студент. Ключове – його здатність аналітично мислити. В постіндустріальну епоху усю додаткову інформацію людина завжди оперативно може отримати в мережі "Інтернет".

Підхід, що передбачає максимальне засвоєння фактичного матеріалу – застарілий та пов'язаний із індустріальною епохою. У минулому столітті людей наймали на роботу для того, щоб вони машинально повторювали певний набір дій. Тепер рутиною можуть займатися машини. Процеси автоматизовано. Відповідно має змінитися підхід до підготовки кадрів, адже завдання працівників сьогодні принципово відмінні від тих, які були у минулому. Їм більше не потрібно стояти біля верстатів, їм потрібно думати як оптимізувати і пришвидшити процеси. І вивчити єдиний універсальний алгоритм у цій ситуації неможливо. В цифрову добу виявилося, що основною рушійною силою прогресу є знову людина.

Головний актив майбутнього – здатність самостійно вчитися

- Існує версія, що термін "професія" у майбутньому відійде на другий план. Чи поділяєте ви таку думку?

- Головний актив майбутнього – це здатність самостійно вчитися. Ми живемо в добу, коли усе навколо змінюється з шаленою швидкістю. Змінюються завдання і підходи. Люди зобов'язані швидко адаптуватися і реагувати на потреби ринку праці. Для цього потрібно постійно вчитися і вдосконалюватися. Тому я переконаний, що самоосвіта в майбутньому буде відігравати все помітнішу роль у нашому житті, а термін "професія" набуде відмінного значення.

Наразі майже 80% судових суперечок у США вирішуються без залучення юриста. Чому так відбувається? Відповідь проста – люди здатні захистити себе самостійно, адже мають доступ до інформації й можуть оперативно отримати усі необхідні знання. Такі процеси відбуваються у левовій частці професій. Тому очевидно, що у майбутньому ми будемо спостерігати трансформацію значення цього терміну.

- Тобто є необхідність у перезавантаженні системи сучасної освіти?

- Безумовно. Наразі це розуміють усі: уряди провідних країн світу, транснаціональні корпорації та науковці. Особисті якості та розвиток правильних умінь учнів – це база майбутніх навчальних програм.

Великі корпорації, такі як Microsoft та Intel, виступили з пропозицією перезавантажити систему сучасної освіти ще у 2010 році.  Причина банальна – сучасні випускники не завжди працюють ефективно у новій постіндустріальній системі виробництва. Боб Козма, один з американських учених, який був залучений до дослідження проблем сучасної освіти, провів спеціальне дослідження. На основі його наукової праці найвідоміші компанії у 2010 році звернулися до урядів США, Австралії, Сінгапуру, Фінляндії та Великобританії з проханнями активно працювати у сфері науки. Адже система освіти впливає на рівень життя усієї планети.

Має змінитися характер оцінки студентів. Форма іспитів і тестів теж найближчим часом буде іншою

Тенденція показує, що в зміну системи освіти інвестує як держава, так і приватний сектор. Думаю, найближчим часом ми почнемо спостерігати перші трансформації і в Україні теж.

- Як ви уявляєте "іспит" майбутнього? Як будуть оцінювати успішність студентів?

- Має змінитися характер оцінки студентів. Форма іспитів і тестів теж найближчим часом буде іншою. Ми не будемо оцінювати кількість фактів, які здатен запам'ятати студент. Ми будемо оцінювати його здатність критично мислити, самостійно вчитися та ефективно працювати в команді. Можливо, іспит майбутнього буде виглядати наступним чином: група студентів отримує практичне завдання та спільно починає працювати над його вирішенням. Комп'ютер записує кожен крок студента, його ідеї та дії. Викладач же оцінює вміння комунікувати, креативність та нестандартність мислення.

- Чи позначиться така тенденція в підході до освіти на кількості викладачів?

- Думаю, що так. Причина – зміна ролі викладача. Вчитель більше не буде джерелом знань, його ключова функція полягатиме в здатності організувати процес навчання та оцінити результат. Менторська лекція – це навіть не кінець, а середина чи навіть початок ХХ століття. Ми закликаємо колег переглядати методики роботи зі студентами, скеровувати їх у бік самостійного творчого пошуку, без якого завтра на робочому місці вони не зможуть стати успішними.

- Чого не вистачає сучасній системі вищої освіти в Україні? Яким мають бути наступні кроки вітчизняних освітян?

- На мою думку, нам бракує комплексного підходу. Тут ми повертаємося до питання нестачі на ринку праці фахівців в області точних наук та говоримо про економічно не виправдану кількість гуманітаріїв. Паралельно згадуємо про велику кількість приватних вищих навчальних закладів. До деяких з них теж маємо ряд запитань. Саме комплексний підхід до кількості закладів, спеціальностей, випускників тощо може дати рецепти вирішення існуючих в Україні проблем.

Наступний важливий чинник – чесність. Правильно та послідовно вибудувана незалежна система освіти – запорука сталого розвитку нації. Навчальні заклади – це не місце для популізму. На освіті спекулювати не можна. Система освіти має бути тим "китом", який  буде формувати свідому, вільну та фахову молодь, яка завтра зможе повести Україну принципово новим шляхом. 

Текст – Марина Ключківська

Фото: Укрінформ

Центр комунікацій