Новини

Колектив Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка вирішив перераховувати кожного місяця денний заробіток на потреби поранених, які знаходяться в шпиталях Київщини.

Ця історія почалась ще влітку. Аспірант ІЖ Данило Філоненко, студентки-магістерки Настя Ковбасенко і Юля Товстоліс вирішили відвідати поранених в Ірпінському шпиталі. Купили соки, цукерки, фрукти і приїхали до тих, хто ще недавно був в АТО. Поговорили з хлопцями, потім запитали у волонтерів: «Що ще потрібно!» - «Все! - була відповідь. – Унас тут майже тисяча поранених, і їм потрібні предмети гігієни, вода, шоколад, фрукти та овочі,одяг, солодощі, ліки…» Список продовжувався, а молодь шукала шляхи допомоги.

Розповіли про ці проблеми Олені Дмитрівні Школьній, доценту кафедри історії журналістики. (Треба сказати, що Олена Дмитрівна – волонтер зі стажем. Під час подій на Майдані організувала бібліотеку для майданівців, приймала від киян книжки, видавала бажаючим «під чесне слово» (якого ті завжди дотримувались). А потім ці книжки пачками увозили в сільські бібліотеки і школи – і це теж була її ідея).

Доцент О.Школьна з деякими колегами висунули пропозицію для співробітників Інституту журналістики – перерахувати денний заробіток на потреби пораненим. Викладачі і методисти кафедр соціальних комунікацій, історії журналістики, видавничої справи і редагування, мови і стилістики, реклами і зв’язків із громадськістю майже у повному складі здали кошти (денний заробіток) – виявилось, що сума зовсім немаленька. І на ці кошти купили куртки на «блискавках» - вони просто необхідні тим, хто поранений у плече або руку, -пластир «Леофікс», шоколад, цукерки, спортивні брюки,шкарпетки, майки та ще багато речей, без яких важко обійтись нашим захисникам, які зараз заліковують рани.

Доцент Тетяна Ковтун і асистент Юлія Нестеряк власними автівками відвезли ці речі в госпіталь. Вдячність була безмежна – жінки-волонтерки сяяли від подарунків для їх підопічних і від уваги до них. Так, хлопці мають відчувати, що їх боротьба і їх страждання потрібні суспільству, що вони недаремно воюють із ворогом, а їх друзі віддали життя заради України і кожного українця. Чим ми можемо віддячити їм? Хіба це не вартує тих грошей, які ми можемо віддати на ліки для поранених?

Сподіваємось, що досвід співробітників Інституту журналістики стане у нагоді колегам із інших факультетів. Бути добрий дуже легко – просто набрати у Фейсбук «Ірпінський військовий госпіталь» і подивитись, що потрібно пораненим воякам сьогодні. Це наша спільна справа, колеги!

Інститут журналістики