Новини

 

Заява Вченої ради Інституту філології

27.05.2005
Наприкінці квітня 2005 року в інформагенції "УНІАН" відбулася прес-конференція, серед учасників якої був колишній завідувач відділення сходознавства, реорганізованого в 2001 р. в структуру - Інститут філології, професор Григорій Халимоненко. Студентський колектив представляв студент історичного факультету Сергій Пархоменко.

У виступах учасників прес-конференції пролунали звинувачення на адресу Інституту філології університету, які є некоректними, ображають честь і гідність колективу, а також спотворюють громадську думку про університет Шевченка. Григорій Халимоненко наголошував на випадках політичної цензури в університетських виданнях та неефективній кадровій і науковій політиці ректора Скопенка В.В. Доречно навести цитату Григорія Халимоненка (Публікація в газеті "Літературна Україна" від 13 травня 2005 р. "Нам потрібні сходознавці"): "В університеті, що носить ім'я Шевченка, створили в дуже непростій атмосфері монстроподібну структуру під вивіскою ,,Інститут філології", куди збили докупи три факультети — таким чином сходознавцям наказали бути тільки і тільки філологами. Економістами? Нізащо! До того ж не керувати Інститутом доручили людям, які не спроможні це робити. ...Ситуація зараз така: після Помаранчевої революції вони були перелякалися, а тепер оговталися, і, може статися, почнуть учасників Майдану виганяти з роботи.

Шановні, якщо Ви будете зволікати з розв'язанням проблем, які порушені в цьому зверненні, на Майдан не буде кому йти."


Професор Халимоненко Г.І., очевидно, ображений (як, до речі, й деякі інші його колеги), що колектив Інституту філології більшістю голосів і відкритим, і таємним голосуванням обрав директором людину, яка тривалий час працювала керівником навчального процесу філологів, автора численних наукових праць і підручників, відзначених Міністерством освіти та науки України як кращих. Саме кілька керівників "у відставці" впродовж останнього року ініціюють повернення до старої структури факультетів, збирають і придумують компромати "навмання", висловлюють різні спекулятивні заяви, намагаючись попасти "в тон" останніх подій у суспільстві, забуваючи, за що і чому колективи двох факультетів та відділення вирішили об’єднатися і вибрати собі нового керівника.

Реальні факти, відомі всій науковій та освітній громадськості України та світу, свідчать, що саме в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка 1989 року було відроджено сходознавчі студії в Україні, закладені ще А.Кримським, Т.Кезмою та ін. Сьогодні ж плідно працюють кафедри тюркології, Близького Сходу, а також новостворена кафедра китайської, корейської та японської філології; підготовлені фахівці з турецької, японської, арабської, гінді, перської, корейської, китайської мов і літератур, видані перші вітчизняні двомовні словники, підручники, посібники, монографії, видається "Вісник Інституту філології. Серія сходознавство", працює спеціалізована вчена рада зі спеціальності "Літератури сходу", налагоджені тісні зв'язки з Інститутом сходознавства НАН України імені А.Кримського. Інститут філології тісно співпрацює з посольствами та урядами східних країн світу. Наприклад, лише у 2004-2005 навчальному році уряд Японії подарував Інституту філології комп'ютерну техніку на 500 тис. доларів.

Саме випускники сходознавчих спеціальностей єдиного філологічного простору університету – Інституту філології, створеного для посилення взаємоінтеграції національного та світового мовознавства, літературознавства, культури, для виховання фахівця-філолога нового сучасного типу, котрий би не лише володів іноземними мовами, а й сповідував у своїй роботі державно-українську мовну політику, і навпаки – був професійним українським філологом та самодостатнім знавцем декількох мов народів світу, забезпечуючи потреби української держави в дипломатичних, наукових і викладацьких кадрах.

Етично неприйнятними і такими, що суперечать реальним фактам, є звинувачення на адресу ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академіка НАН України В.В. Скопенка. Дозвольте нагадати авторам заяв і тим, хто поширює необ'єктивну інформацію, що В.В.Скопенко не залишав університет ще зі студентських років. У 34 роки захистив докторську дисертацію, обраний академіком, і його науковий авторитет в Україні та світі не потребує доказів, (а тим більше, захисту від будь-яких звинувачень). Академік В.В.Скопенко вже понад 20 років очолює університет, і саме йому належить ініціатива відкриття нових спеціальностей, яких в університеті вже 72 (і 152 спеціалізації), формування нових кафедр (їх сьогодні 162), наукові колективи яких є висококонкурентними в сучасному світі та примножують славу національної науки.

Віктор Скопенко завжди давав різку відсіч будь-яким проявам хабарництва, підлабузництва, порушення прав викладачів і студентів, що ставало причиною для зміни тих керівників будь-яких структур університету, які порушували морально-етичні норми і забували, для чого вони працюють в університеті. Демократизм ректора, патріотичність, шанобливе ставлення до студентської особистості виявилися і в період Помаранчевої революції. Адже ж усім відомо, що в університеті і за його межами, зокрема на телебаченні, радіо й історичному Майдані, було поширено заяву В.В.Скопенка, в якій він проголосив право кожного зробити свій конституційний вибір в ім'я нової демократичної України і гарантував студентам університету неприпустимість репресій і повагу до світоглядних позицій кожного.

Вчена рада Інституту філології висловлює обурення, що часто патріотичний, перспективний результат Помаранчевої революції в Україні дехто намагається використати в своїх особистих цілях. Він полягає не в зведенні рахунків, не в емоціях окремих керівників, "ображених" втратою керівних посад, а в консолідації зусиль усіх громадян нашого суспільства навколо вирішення нових політичних, економічних і фахових завдань держави у новому тисячолітті.

Коментарі членів ученої ради Інституту філології:

Г.Ф. Семенюк:

- Щодо заяви професора Григорія Халимоненка, то вважаю все це наклепом і перекручуванням. Тільки за останній час у нас відкрито Турецький, Іранський, Китайський центри! Створено кафедру китайської, корейської та японської філології. Зараз функціонують три сходознавчі кафедри, укомплектовані викладачами належного фахового рівня. Складаються добрі стосунки з країнами Сходу на основі чинних угод, що були підписані на двосторонньому рівні з університетами-партнерами. Іде активний обмін студентами з університетами країнам, мову яких вони вивчають. Також іде обмін викладачами з університетів-партнерів.

Під час та після подій Помаранчевої революції в нашому закладі все відбувалося прозоро, без переслідувань і упередженого ставлення до студентів. На сесії викладачі об'єктивно оцінювали знання студентів. Самі ж студенти схвально сприйняли звернення ректора до них під час революційних подій, що відбувалися в нашому суспільстві.


І.П. Бондаренко:

- По-перше, вітаю право професора Григорія Халимоненка висловлювати свою думку і ті демократичні зміни, що сталися в нашому суспільстві. Але раніше я вважав, що його щиро турбує доля розвитку сходознавства. Після ознайомлення зі змістом його заяви став сумніватися. За два роки моєї роботи в університеті я неодноразово переконався, що Віктор Скопенко все життя віддав університетові і має такий авторитет міжнародного рівня, який не потребує адвокатів не лише в моїй особі, а й у будь-яких інших узагалі. Все, що тільки можна було зробити для розвитку сходознавства в нашому внз - робилося, усі питання розв 'язувалися в найкоротші строки. Тому звинувачувати ректора в гальмуванні розвитку сходознавства взагалі не коректно. Я принципово не згоден з позицією професора Халимоненка, оскільки не вважаю її об 'єктивною.

Л.Ф. Дунаєвська:

- Члени однієї з найбільших учених рад університету - Інституту філології - заслухали заяву професора Халимоненка про неправомірні дії ректора і одноголосно висловили протест проти неправдивих звинувачень автора заяви щодо корупції, непрофесійності професури інституту та університету взагалі. Але сам Григорій Іванович чомусь на засідання не з 'явився. Досі він мовчав, а, очевидно, з певних, суто своїх особистих причин, на хвилі суспільних перетворень вирішив "засвітитися" в суспільстві та завоювати собі певне становище. На жаль, Г.І Халимоненко, відомий як добрий фахівець, міг би використати свої резерви для розвитку науки та освіти, виховання кадрів, а не шукати компроматів, поширювати неправдиву інформацію.

Намагання дестабілізувати роботу провідного університету України, спотворити громадську думку про університет Шевченка, котрий завдяки зусиллям ректора і професорсько-викладацького колективу входить до числа світових лідерів науково-освітніх центрів, не відповідає європейському вибору громадян України, розумінню статусу класичного університету в громадському суспільстві, моралі та етиці, які визначають сутність сучасної освіти. Університетський колектив працював чесно і самовіддано, і працюватиме на цих засадах на славу України, в ім'я гідного майбутнього її народу в європейській спільноті.


Прес-центр
Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024