Новини

Скрізь сьогодні вирує постійна надокучлива боротьба до останньої волосини; іде боротьба в політиці, в економічній царині, у відносинах поміж окремими людьми, окремими верствами населення, великими й малими народами. Отож хотілося б, щоби принаймні молитовні святині та мистецькі палаци залишилися осторонь цих не братерських звад і змагань, у яких себелюбство та нетерпимість найчастіше верховодять з неопублікованих творів Майроніса

13 листопада на фасаді Жовтого корпусу Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка з’явилася ще одна меморіальна дошка на вшанування видатної особистості – литовського поета, драматурга і теолога Майроніса.
Вітання з цієї нагоди висловили ректор КНУ імені Тараса Шевченка акад. Леонід Губерський, директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк, Посол Литовської республіки в Україні Пятрас Вайтекунас. Щойно з меморіальної дошки було спущене біле полотно, повітря сповнилося співом хору Литовського товариства імені Майроніса. Виконавши дві пісні на слова поета, солістка хору запросила глядачів до Мистецької зали, де виконала монодраму письменника «Здається, серце повинно кохати, / Так навіщо воно страждає».

Йонас Мачюліс (справжнє ім’я письменника) народився 21 жовтня 1862 року в маєтку села Пасандравіс Шилувської волості Росієнського повіту. 1873 році розпочав навчання в Ковенській гімназії. У підготовчому класі хлопчик відзначався видатними математичними здібностями, успадкованими від батька. Закінчивши 4 класи, він хотів вступити до духовної семінарії, але батьки наполягали, щоб їхній син закінчив гімназію. Юний поет підкорився батьковій волі. Тут, продовжуючи своє навчання, він намагається складати й перші свої вірші.
З Київським університетом Святого Володимира Майроніса пов’язує навчання й дозрівання юнака як патріота й поета. У 1883 році він вступає на історико-філологічний факультет університету. Тут, в атмосфері бурхливого національного руху, Майронісу вистачило одного року, аби сформувалася його національна свідомість. Пройнявшись історією Великого князівства Литовського, що цікавила його ще в гімназії, литовський поет вирішує повернутися на батьківщину.
У 1884 році Майроніс вступив до Ковенської духовної семінарії. У цей час він долучається до литовського національного руху.
Після завершення семінарії 1888 року Майроніс вступив до Петербурзької католицької духовної академії, яку закінчує в 1892 році. Тоді ж він здобуває ступінь магістра теології.
Чотири роки навчання в Санкт-Петербурзі визначили успішний Майронісів шлях на ниві церковної кар’єри та проявили його поетичний талант. Ще під час навчання 1891 року, вперше підписавшись псевдонімом Майроніс, він видає книжку «Історія Литви, або Оповіді про литовську минувшину».
У 1892 році Майроніс повертається до Литви та викладає в Ковенській духовній семінарії. У 1894-1909 рр. він читає лекції в Петербурзькій духовній академії. У 1895 році виходить у світ найвідоміша збірка його поезій «Весняні голоси», поеми «Крізь страждання до слова», «Молода Литва» та ін. Його творчість позначена палким громадянським пафосом і витонченою поетичною лірикою.
У 1909 році Майроніса призначають ректором Ковенської духовної семінарії. Цю посаду він обіймав до своєї смерті. У 1931 році Папа Римський дає йому титул Апостольського протонатора.
У 1932 році, тяжко захворівши, у віці 69 років Йонас Мачюліс-Майроні помирає в Каунаській міській лікарні. Він похований у базилиці Каунаського кафедрального костелу.










текст: Анна Мукан, фото Юрія Тивончука/ПРЕС-СЛУЖБА КНУ