Новини

Дотепер феномен «шістдесятництва» хвилює серця й уми, змушує дискутувати літературознавців та критиків – від студентів до академіків, чарує небайдужих потужним мистецьким спадком. Фантастична доба відгриміла прелюдами й протуберанцями над берегами вічної ріки, але не минула безслідно. Вона залишається молодою і продовжує дарувати красу, вчить любити «Всесвітом і людством», бачити небо у порожньому відрі, наголошувати на унікальності кожної людини та її міцному зв’язку із національною культурою.
Час, проте, невблаганно летить, і, як співав Юрій Шевчук, «уходят в последнюю осень поэты». Чи не тому спілкування із живими класиками радує нас можливістю пірнути в глибини, увійти у втаємничене?
От і студентам Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка пощастило 10 квітня 2012 року побачити й почути Івана Драча, без перебільшень, одну із ключових постатей українського «шістдесятництва». Захід тривав у мистецькій залі, де зараз експонується виставка сучасних ікон. Невелике приміщення сприяло невимушеності та душевності розмови, з якої можна було створити правдивий мистецький портрет Івана Драча.
Поет говорив багато про себе, про своїх сучасників і добу. Про те, які наслідки має необережно висловлена думка на політичну тему, чого вартує конструктивна критика знаного поета, як творилися шедеври українського (і світового!) кіно: «Тіні забутих предків», «Камінний хрест», «Криниця для спраглих».
Тернистий життєвий і творчий шлях митця, але Іван Драч вірний своїй натурі – усе подолав і далі продовжує творити. Разом із хрестоматійними віршами читав і нещодавні рукописи – «Демократія мойви», «Наші візії», «Валентинки від калини», «Черга до діда».
Іван Драч блискавично і глибоко, подекуди іронічно відгукується на суспільні зміни сьогодення. Береже дорогі серцю спогади про дружбу із Параджановим, Євтушенком та плеядою талановитих письменників тепер уже пострадянських країн. Згадує закордонні поїздки тоді й зараз.
Усміхаючись каже, що сучасні творчі люди живуть малоцікавим життям.
Озираючись на минуле, важко не погодитись.

Дмитро Семчишин,
прес-центр Інституту філології

Прес-центр