Новини

Багато хто говорить, що повноцінне історичне дослідження вимагає від дослідника повного занурення в давню епоху, втрати відчуття різниці історичного часу, метафізичного переносу себе у давнину. На жаль, нам не дано почути дзвін козацьких шабель під Берестечком, відчути здригання землі від тупоту татарської кінноти чи від залпів шведських гармат під Полтавою… Тим не менше, вітчизняна історія була щедрою на велику кількість пам’яток, що дозволяють нам стати мимовільними свідками давніх подій.
17 березня 2012 року Студентським парламентом історичного факультету було ініційовано навчально-просвітницьку екскурсію з метою відвідати історичні пам’ятки м. Козельця та м. Чернігова. Участь в ній взяли 18 студентів з різних курсів історичного факультету, а організація екскурсії стала можливою завдяки викладачці кафедри етнології та краєзнавства Терес Наталії Володимирівни. В програму екскурсії увійшли такі пам’ятки, як Собор Різдва Богородиці та Вознесенська церква в Козельці, та Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній».
Пам’ятки містечка Козелець відносяться до XVIII ст. Збудовані на кошти графині Наталії Розумовської (матері останнього українського гетьмана), вони є прикладом того, як щире меценатство та турбота про рідний край залишають свої сліди на віки і зберігають пам’ять про самого мецената. Собор Різдва Богородиці став символом Козельця, під його високими золотими банями досі збираються віруючі на щоденні молитви. Біля самого Собору нещодавно було поставлено Пам'ятний хрест жертвам Голодомору 1932-33 років – не в кожному навіть обласному центрі так глибоко шанують пам’ять про трагедію. Вознесенська церква нині не діє як храм, але в її стінах знайшов для себе притулок Музей ткацтва Чернігівщини, який містить справжні скарби ткацького ремесла регіону.
Заповідник «Чернігів стародавній» у місті Чернігові постав перед нами вражаючим переплетінням кількох визначних епох української історії. На князівському дитинці стоять тисячолітні пам’ятки княжої доби - Спасо-Преображенський собор, головна святиня Чернігово-Сіверської доби (ХІ), Борисоглібський собором ХІІ ст., та Іллінська церква, що пережила татаро-монгольську навалу. Поруч із ними стоять набагато молодші, але не менш важливі для нас свідки зовсім іншої епохи – будівля Чернігівського колегіуму та Будинок полкової канцелярії, розбудовані щедрим коштом гетьмана Івана Мазепи. Зараз полкова канцелярія більше відома як Чернігівський історичний музей імені В. Тарновського, названий на честь його засновника і ще одного непересічного мецената, який передав у суспільне надбання свої приватні колекції. Відвідуючи Чернігів, не можна оминути і Антонієві печери Троїцького монастиря, де, за словами екскурсовода, можна зустріти привид монаха, що трактується як добре знамення…
Всі враження від поїздки не можна викласти на папері, бо не всі відчуття піддаються опису. Необхідно лише сказати, що день, витрачений на поїздку до Чернігова, був не даремним. Загалом приходить розуміння, що історія іще жива, а діяння минулих днів збереглися на віки. Хотілося б також побажати, щоб подібні заходи стали постійною традицією на історичному факультеті.
І на останок - не пошкодує той, хто захоче доторкнутися до історії, пережити її на власному досвіді – хто знає, може в Антонієвих печерах вам вдасться почути шепіт молитви давно померлого монаха?...

Андрій Коваль