Новини

В Інституті філології відбулася творча зустріч студентів із письменником Володимиром Лисом.

Вже давно стало доброю традицією запрошувати українських і зарубіжних письменників на гостину в Інститут філології. Творчі зустрічі з майстрами Слова кожного разу збирають повні аудиторії викладачів і спраглих творчого імпульсу студентів. Нещодавно список почесних гостей інституту поповнився ще одним відомим прізвищем, яке чи не кожен раз згадується в контексті творців сучасної української літератури. Йдеться про Володимира Лиса.
Неодноразовий лауреат і переможець конкурсу «Коронація слова», автор 10-ти романів (11-ий у друці) Володимир Лис привідкрив куліси своєї творчої лабораторії та розповів, як він ставиться до сучасного літературного процесу.
Для досягнення творчого успіху, вважає прозаїк і драматург, “писати треба так, щоб складалося враження, буцімто за цим чоловіком стоїть досвід всієї літератури, а насправді – він нічого не читав”. Писати Володимир Савович радить так, “як Бог на душу поклав”, – тоді усе вийде природно й самобутньо.
Серед нинішнього покоління молоді письменник відчуває себе “динозавром”, адже воно найбільше не любить трьох елементів у художньому творі – сюжету, характеру та психології. “Але у мене все це є”, – дарує аудиторії усмішку Володимир Лис.
Поки відомий гість розповідає про історію написання своїх книжок, пригадує знакові етапи свого життя, студенти передають на стіл письменника аркуші з питаннями. Коли останніх збирається на ціле інтерв’ю, Володимир Лис із приємністю задовольняє допитливість своїх читачів. Серед найцікавіших запитань і відповідей:
– “Якою, на Вашу думку, є місія сучасного українського письменника?”
– “Добре писати, а там – як відгукнеться”;
– “Як з’явився задум роману «Століття Якова»?”
– “Він народився підсвідомо, коли в 1981 році я сидів із дідом на порозі літньої кухні, де жили мої батьки. І раптом дід каже: «Володя, життя, як один день промайнуло». Я спочатку не розумів, як так може бути, адже дідусю багато випало на віку. Та ця його фраза глибоко відклалася в моїй підсвідомості. А згодом я вже знав, що напишу про життєву долю людини на фоні історії…”;
– “Що стало поштовхом до написання роману «Острів Сильвестра»?” – “Якось я прочитав інтерв’ю Павла Загребельного, в якому він розповідав про одного іспанського прозаїка. Останній хотів створити роман про героя, який закінчив життя самогубством на безлюдному острові. Проте письменник не знав, як написати такий твір. А я сказав, що напишу”;
– “Хто з молодих українських прозаїків, на вашу думку, заслуговує на особливу читацьку увагу?”
– “Мені подобається творчість Тані Малярчук, Ксенії Харченко, раннього Артема Чеха, Олександра Клименка”;
– “Кого з українських поетів сучасності Ви порадили би прочитати своїм друзям з-за кордону?”
– “Василя Голобородька, Олега Лишегу, Станіслава Вишенського. Я вважаю, що ці три поета варті Нобелівської премії”;
– “До якого літературного покоління ви себе зараховуєте?”
– “Не знаю, чи належу бодай до якогось. Одне інтерв’ю зі мною журналіст назвав «Лис, який гуляє сам по собі». Напевно, воно так і є”.

На завершення Володимир Лис зробив коротке рев’ю свого нового роману, який от-от має вийти друком. Зветься він «Іван і чорна пантера». У творі головний герой, одержимий ідеєю збільшити своє село з двох до ста хат, намагається заманити для цього на свою малу батьківщину американську акторку. Особливістю твору, за словами письменника, є органічне поєднання поліського та американського фольклору. Отже, на всіх шанувальників творчості Володимира Лиса чекає його новий роман. Сподіваємося, що перші його обговорення відбудуться саме в Інституті філології.

Анна Ращенко,
Інституту філології

Прес-центр