Новини

 

Як там у них в Кіото

23.11.2011
Нещодавно проректор з наукової роботи КНУ імені Тараса Шевченка Валерій Григорук повернувся з міста-побратима Кіото.
Ми поцікавилися, що спонукало проректора до далекої подорожі в Японію і чому саме в місто Кіото?
– У цьому році виповнилося 40 років побратимства Києва і японського міста Кіото. З цієї нагоди ще у вересні столицю відвідала японська делегація на чолі з мером м. Кіото Дайсаку Кадокава. Під час візиту відбувалися різного роду зустрічі. На одну з них було запрошено науковців нашого університету. Вони підготували 5 повідомлень про розробки, що ведуться в лабораторіях університету в галузі виявлення симптомів та методів лікування онкологічних захворювань. Японську сторону зацікавили наші дослідження. І от тиждень тому офіційна делегація, яку очолював голова КМДА Олександр Попов прибула з візитом-відповіддю до Японії і в її складі були науковці нашого університету.






– У ЗМІ, висвітлюючи візит української делегації в Японію, акцентують увагу на розширенні та активізації зв’язків між Києвом і Кіото переважно в містогосподарчій сфері, а вже потім в освітній, культурній… Можливо для Вас, як для проректора з наукової роботи були організовані окремі зустрічі?

– Так, була розроблена спеціальна програма, що дала змогу поспілкуватися з ректорами і проректорами двох університетів: Кіотського національного університету та Університету Рюкоку. Природно, що під час зустрічей я розповідав про наукові дослідження, які у нас проводяться. Ми намагалися знайти ті спільні точки дотику, де можна було б налагодити взаємовигідну та взаємно цікаву наукову співпрацю.

– І скільки таких точок для спільних досліджень було знайдено?
– Чимало. І в цьому допомогла книга «Наукові розробки Київського національного університету імені Тараса Шевченка» в англомовному варіанті, видання якої було ініційовано ректором університету Леонідом Губерським. Інформацію про результати зустрічей з науковцями кіотських університетів передано деканам факультетів і директорам інститутів. Тепер крок-відповідь за ними. Вони повинні підшукати відповідні теми, що досліджуються там, встановити контакт з японськими колегами і продовжити або започаткувати взаємопотрібні дослідження.
– Продовжувати співпрацю будуть філологи, адже студенти Інституту філології навчаються в Японії за бакалаврською і магістерською програмами. Який факультет чи інститут буде такі контакти започатковувати?
– Так, співпраця з галузі філології вже є. Що стосується інших – то японська сторона зацікавилася співпрацею з нашими хіміками в галузі органічної хімії. Хотіли б співпрацювати з фізиками – для того щоб визначати точну концентрацію цезію. Зацікавили їх і деякі розробки вметодиках лікування онкологічних захворювань. Це лише кілька прикладів, насправді, їх значно більше.








– Де ще побували крім університетів, що Вас вразило найбільше?
– За час перебування у Кіото ми відвідали три центри: інноваційний, дослідницький та центр, що займається дослідженням стовбурових клітин. Вражає оснащеність лабораторій, це завжди найсучасніше обладнання, що дозволяє вимірювати з максимально можливою точністю. Це обладнання комп’ютеризоване , автоматизоване. Дослідник виставляє програму, скажімо, як в часі має змінюватися температура, тиск, величина електричного або магнітного поля, щоб вивчати властивості тої чи іншої речовини і, отримавши ці експериментальні результати, вже далі будує модель фізичного явища, процесу і таким чином отримує результат, що дозволяє опублікувати наукову статтю чи зробити якийсь винахід корисний для людства.
– Крім зустрічей з керівництвом університету чи спілкувались зі студентами?
– Офіційно організованої зустрічі з студентами не було. Проте, спілкувався з нашими студентами, які там навчаються. З їхніх розповідей можу сказати, що вони задоволені отриманою можливістю здобувати там знання. Відзначають високу кваліфікацію викладачів, широкий інформаційний ресурс, добре облаштований студентський побут. Це дає підстави ще раз переконатись у тому, що співпрацю потрібно розвивати. Хоч Японія і Україна географічно віддалені держави, але точкове співробітництво є. В той же час хотілося б щоб воно переросло в щось більше – стратегічну лінію, площину, в якусь об’ємну фігуру.

Розмову провела Тетяна Воротняк
Фото Юрія Тивончука


Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024