Новини

 

День юридичного факультету

04.04.2011
Другого квітня 2011 року на вулицях столиці стояла на диво чудова погода. Весняне сонце яскравим промінням осявало Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Природа наче відчувала та підтримувала святковий настій, що панував на вулиці Володимирівській, 60. І здавалося, усе навкруги знає про радість та втіху, що принесла перша субота квітня для випускників юридичного факультету.
У прикрашених повітряними кульками просторих коридорах було, наче в будній день, людно. Дорослі різного віку молодшали на очах, по-студентськи віталися, обнімаючи один одного, всюди лунав дзвінкий сміх, на обличчях сяяли щирі посмішки та радістю горіли очі.
Сьогоднішні ще школярі, майбутні абітурієнти та їхні батьки з нетерпінням чекали зустрічі із деканом юридичного факультету, щоб якомога більше дізнатися про навчання на факультеті.
На зустріч прийшли випускники 1965, 1974, 1976, 1981, 1986, 1991 років. Вони не одразу впізнавали однокурсників, а впізнавши ніяк не могли наговоритися. В актовій залі студентським парламентом юридичного факультету було організовано святковий концерт. Слухаючи пісні у виконанні вокальної студії факультету, дехто ледь стримував сльози. Випускників вітали академік Ю.С. Шемшученко, декан філософського факультету А.Є. Конверський, декан юридичного факультету І.С. Гриценко та багато інших поважних особистостей. Випускники 1981, 1986, 1991 років радо піднімались на сцену актової зали, з неймовірним запалом в очах висловлювали свою вдячність рідному юридичному факультету та приймали вітання від сьогоднішніх студентів. Об’єднавшись разом випускники різних років та сьогоднішні студенти співали знайомі всім пісні та випромінювали позитив на всіх присутніх у залі.
Несподіваним сюрпризом для всіх присутніх стала авторська поезія випускника 1986 року Кадацького Миколи Вікторовича про легендарний автобус № 38, який студенти тих років брали «штурмом». Цей вірш залишається актуальним і сьогодні, тому він був сприйнятий присутніми в актовій залі бурхливими оплесками.
Після концерту випускники ходили знайомими коридорами. Де-не-де чулася фраза, що в цьому університеті навіть стіни навчають. Несміло стукаючи у двері, професійні юристи заходили на кафедри, наче у храми, в яких вони приймали своє перше освітньо-професійне хрещення. Колишні студенти, які стали колегами, радо вітали своїх викладачів та дякували за безцінну науку.
Задумливим та ностальгічним поглядом випускники віталися з колись рідними аудиторіями і стриманою посмішкою оцінювали білі дошки на стінах. Нові парти та стільці, пофарбовані стіни не давали змоги побачити десятиліттями назад залишені їх студентською рукою написи.
«Якщо життя – це лише ті дні, що запам’яталися, то чи не більшість мого життя – це студентство», - йдучи по червоній доріжці розповідала випускниця 1991 року своєму, вочевидь, однокурснику. Ці слова випадково почула студентка. Помітивши її, випускники чемно посміхнулися, і вона посміхнулась у відповідь. Сталося дивне, наче зримо зустрічається минуле з майбутнім. І від цього відчуття студентка завмерла на півдороги, а випускники все йшли вперед і вперед святковими червоними килимами…


Кучерук Юлія,
Прес-центр Студентського парламенту юридичного факультету









Прес-центр
Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024