Новини

 

ЗАКОНОПРОЕКТ: ЧАСУ НА ЗВОЛІКАННЯ НЕМАЄ

24.03.2011
У Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту відбулося засідання робочої групи з обговорення проекту Закону «Про вищу освіту». Вів засідання перший заступник міністра Євген СУЛІМА. Він нагадав, що відтоді, як проект було виставлено на сайті міністерства для обговорення, надійшло більш як 3,5 тисячі пропозицій та зауважень. Врахувавши їх, міністерство вважає, що треба залучити фахівців для експертної оцінки цих напрацювань. Наказом міністра освіти і науки, молоді та спорту була створена експертна робоча група.
Цей законопроект розроблено з урахуванням сучасних вимог економіки України, входження української освіти до європейського простору вищої освіти та переходу системи вищої освіти до впровадження національної рамки кваліфікації. Документ передбачає забезпечення якіснішого стану правового регулювання відносин у галузі вищої освіти. Зміни торкнулися майже всіх статей.
Прийняття законопроекту сприятиме реалізації в Україні єдиного освітнього простору, без якого неможливо ставити питання про визнання в світі українських дипломів, продовження навчання студентів, аспірантів у зарубіжних університетах. В основі внесених змін застосовано два підходи. Головне – це реформування системи вищої освіти відповідно до умов соціально орієнтованої економіки, а також адаптація до європейського простору вищої освіти. В результаті роботи над законопроектом з’явилися положення, які можна назвати наріжними, реперними точками цього Закону. По-перше, більш точно визначено сферу його дії. Зазначено, що права вищого навчального закладу, які визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами. По-друге, розширено автономію вищих навчальних закладів, особливо лідерів вищої освіти – національних і дослідницьких університетів. Передбачено інституційні, академічні та фінансові права автономії вищих навчальних закладів, а всього майже 30 нових норм.
Законопроектом визначено право університету самостійно використовувати доходи, одержані від надання платних послуг; визначати мінімальний і максимальний обсяг навчального навантаження викладача в рамках його річного робочого часу; здійснювати перерозподіл нормативів чисельності викладачів за спеціальностями з урахуванням результатів наукової діяльності; обирати методи і засоби навчання й визначати вибіркову частину змісту освіти, забезпечити тим самим вибір студентами навчальних дисциплін; здійснювати наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність з подальшою комерціалізацією інноваційного продукту; самостійно використовувати доходи, одержані від надання дозволених законодавством платних послуг; формувати штатний розклад; присуджувати наукові ступені і вчені звання дослідницькими університетами; використовувати майно, передане в оперативне управління, в тому числі для ведення господарської діяльності, надавати майно в оренду та користування.
Введення таких норм дасть можливість встановити сукупність прав і свобод вищого навчального закладу щодо здійснення освітньої, наукової, економічної та іншої діяльності, а також самостійного добору й розстановки кадрів. Розвиток автономії – це підвищення відповідальності за якість вищої освіти самого університету. Структура вищої освіти адаптована до вимог європейської вищої освіти, що закладають умови для полегшення визнання дипломів, академічної та професійної мобільності студентів, викладачів і реалізації можливості одержання освіти впродовж життя.
Вводяться рівні вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, із збереженням як національної особливості доктора наук. Підготовка докторів наук стане складовою вищої освіти. Збільшено строк навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» з 1 — 1,5 до 1,5 — 2 років. А в аспірантурі за освітньо-науковим рівнем «доктор філософії» — з 3 до 4 років. У докторантурі за освітньо-науковим рівнем «доктор наук» встановлено строк навчання три роки. У законопроекті знято обмеження щодо форм навчання за освітньо-науковими програмами доктора філософії і доктора наук. Змінено назву вченого звання «старший науковий співробітник» на «старший дослідник». Передбачені норми щодо обміну студентами, аспірантами та викладачами, в тому числі й при реалізації спільних з іноземними університетами навчальних і наукових програм.
У зв’язку з передачею повноважень Вищої атестаційної комісії України до повноважень спеціальних та уповноважених органів центральної виконавчої влади у галузі освіти і науки, молоді та спорту внесено зміни до самої структури законопроекту. Зокрема, вилучено розділ 9 «Підготовка наукових, науково-педагогічних працівників» та статтю 19 «Повноваження вищої атестаційної комісії України». Встановлено нові завдання післядипломної освіти як способу спеціалізованого вдосконалення здобутої освіти та професійної підготовки, а не здобуття другої вищої освіти. Законодавчі норми післядипломної освіти передбачають її здійснення академіями, інститутами післядипломної освіти, структурними підрозділами вищих навчальних закладів, а також відповідними підрозділами наукових і навчально-наукових установ та підприємств з видачею відповідного документа, зразок якого, так само, як і відповідні положення про післядипломну освіту, затверджується Кабінетом Міністрів України. Перепідготовку, що є нормою чинного Закону, віднесено до здобуття вищої освіти на основі певного освітньо-кваліфікаційного рівня.
Запропоновано нові підходи щодо визначення типів вищих навчальних закладів. Відповідно до міжнародних норм визначено інститут як структурний підрозділ ВНЗ, а також зафіксовано параметри університету, академії і вимоги щодо реалізації освітньо-професійних програм різних рівнів.
Якісним критерієм створення університету й академії встановлено наявність визначеної кількості наукових спеціальностей, за якими у спеціалізованих навчальних радах присуджуються наукові ступені доктора філософії і доктора наук. Для класичного університету це не менш як 12 наукових спеціальностей, профільного університету – не менш як шість, для академії не менше двох. Ліквідовано рівні акредитації І — ІV рівнів вищих навчальних закладів та акредитації вищого навчального закладу в цілому. Визначено особливості статусу військових вищих навчальних закладів, а ще – дослідницьких університетів як лідерів вищої освіти. Унормовано питання стандартів вищої освіти, ліквідовано громіздку схему державних, галузевих і стандартів вищого навчального закладу. Введено поняття стандарту вищої освіти за спеціальностями відповідних рівнів, що дає змогу забезпечувати однакову фундаментальну підготовку і розвивати автономію університету щодо визначення вибіркової частини змісту освіти. Перелік спеціальностей пропонується затверджувати Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за погодженням з відповідними зацікавленими органами виконавчої влади та об’єднаннями роботодавців або Кабінетом Міністрів, що дасть можливість оперативніше реагувати на потреби галузей економіки. Це стосується освітніх програм з кожної спеціальності відповідних кваліфікаційних рівнів і багатьох нагальних дисциплін.
Урядом затверджується лише перелік галузей освіти. Вперше законодавчо пропонується врегулювати Зовнішнє незалежне оцінювання. Визначено, що прийом до вищих навчальних закладів здійснюється за результатами ЗНО з урахуванням середнього бала державного документа або атестата та бала вищого навчального закладу, що запроваджує апробовану в світі трициклову систему відбору для навчання у вищих навчальних закладах, зберігаючи при цьому рівний доступ до вищої освіти.
Посилюється інноваційна складова, визначено організаційно-правові форми впровадження інновацій. Внесено зміни щодо фінансової самостійності, правового режиму майна вищих навчальних закладів, а також користування земельними ділянками. Законодавчо пропонується закріпити функціонування Спілки ректорів вищих навчальних закладів, регіональних рад ректорів, асоціацій вищих навчальних закладів, незалежних установ контролю якості освіти тощо. Ці питання раніше законодавчо не врегульовували.
З метою доопрацювання законопроекту відповідним наказом міністерства затверджено персональний склад відповідної експертної робочої групи, до якої увійшли відомі фахівці в галузі вищої освіти. Серед них народні депутати України, керівники Міністерства освіти і науки, його структурних підрозділів, представники інших міністерств, що мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади, ректори і проректори вищих навчальних закладів, представники громадських і студентських організацій, роботодавці.
Найближчим часом цей документ мають передати на розгляд Кабінету Міністрів. Відомо, що будь-який нормативний акт не має меж досконалості. Але треба врахувати, що реалізацію Закону забезпечуватимуть нормативно-правові документи урядового, міністерського та міжвідомчого рівня, які можна буде розвинути в ту чи іншу норму. Насамкінець треба додати, що, враховуючи наполягання студентської громадськості, в законопроекті залишено норму про 0,5 відсотка фінансування студентського самоврядування. А також внесено пропозицію про поняття «індексу інфляції».
Євген Суліма наголосив, що ціна законопроекту про вищу освіту визначається вже не роками і навіть не місяцями.
Ця коротка, але інформативно насичена доповідь заступника міністра викликала серед присутніх зацікавлене обговорення. Пропозиції виникали одна за одною, висувалися, і тут же, на місці, якщо треба, критикувалися або бралися до уваги. Потрібно дочекатися, доки хоча б частина з них не знайде своє місце в єдиному мереживі таких пропозицій, кожна з яких поки що, доки Закон не прийнятий у вигляді кінцевого документа, має право на існування й обговорення – таке, яке відбулося.


Ольга КОВАЛЕНКО, «Освіта України», 21 березня 2011р.
Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024