Новини

ТУТ ВИВЧАЮТЬ ТАЄМНИЦІ НЕБА

У цьому році виповнюється 165 років Астрономічній обсерваторії. Хоча точної дати її офіційного відкриття немає, з документів відомо, що 9 лютого 1845 р. архітектор Беретті доповів Правлінню університету Св. Володимира про закінчення будівництва обсерваторії, а 3 грудня 1845 р. в Раді університету було зареєстровано акт прийняття будівлі обсерваторії. Астрономічна обсерваторія стала однією з трьох будівель споруджених у Києві за проектами Вікентія Беретті (корпус університету св. Володимира та Інститут шляхетних дівчат).
Першим директором обсерваторії був відомий астроном професор В.Ф.Федоров - учень засновника й першого директора Пулківської обсерваторії академіка В.Я.Струве. Спочатку передбачалося спорудити Обсерваторію перед будівлею університету у вигляді монумента Святому Володимирові. Пізніше Вікентій Беретті планував її в круглій башті над центральною частиною фасаду головного корпусу університету зверненого до ботанічного саду. Врешті проф. Федоров зупинився на високому місці старого Києва, де була військова фортеця Мініха XVIII ст. на «пустопорожній землі в передмісті Кудрявця, розташованій на невеликому підвищенні і оточеній з двох боків старим фортечним валом», який не зберігся. Ця ділянка і є сучасною територією Обсерваторії. Її було обладнано першокласними на той час інструментами, деякі з них збереглись у робочому стані дотепер. В епоху заснування Обсерваторії астрофізика перебувала в зародковому стані, й обсерваторії функціонували головним чином як астрометричні установи, де визначали координати світил, вели теоретичні дослідження з небесної механіки, проводили спостереження визначних астрономічних явищ. Одними з перших наукових досліджень київських астрономів були спостереження повних сонячних затемнень (1842 р., 1851 р.). Пізніше ця тематика стала однією з основних напрямів наукової роботи астрономів університету.
Відтоді минуло багато часу. 15 директорів очолювали Обсерваторію і кожний зробив свій внесок у її розвиток. Це тому, що з часу відкриття обсерваторії до 50-х років XX ст. її штат складався з директора, астронома-спостерігача, обчислювача та невеликої обслуги.
Незадовго до початку другої світової війни Обсерваторію та кафедру астрономії очолив відомий астроном С.К.Всехсвятський. З його іменем пов’язані систематичні широкопланові дослідження в галузі кометної астрономії та сонячно-земної фізики. Його роботи з вивчення інтегрального блиску комет спричинили відкриття явища їх швидкої дезінтеграції, а в подальшому розробку гіпотези Лагранжа про викиди комет та інших тіл сонячної системи з поверхні супутників планет-гігантів, що стало наріжним каменем космогонії Сонячної системи. На основі вивчення сонячної корони за спостереженнями під час затемнень С.К.Всехсвятський відкрив жорстке обертання корони, а також існування протяжних корональних потоків (названих пізніше «сонячним вітром»), які викликають збурення в магнітосфері Землі. Ці роботи привели до створення спільно з учнями теорії динамічної сонячної корони.
З 1950-х рр. під керівництвом проф. О.Ф.Богородського розпочалися і значно розширилися роботи з фізики та динаміки малих тіл Сонячної системи, релятивістської астрофізики, теорії гравітації, позагалактичної астрономії.
Зростання інтересу до вивчення впливу сонячної активності на геофізичні, біологічні та метеорологічні явища, необхідність забезпечення радіаційної безпеки польотів пілотованих космічних апаратів висувають Обсерваторію в 70-ті роки XX ст. (за директорування П.Р.Романчука) в коло провідних центрів з досліджень закономірностей сонячної активності та сонячно-земних зв’язків.
До найважливіших наукових результатів другої половини минулого та початку нинішнього століття слід віднести:
• створення концепції динамічної сонячної корони, яка передувала "сонячному вітрові" Паркера;
• дослідження ролі корональних дірок у генеруванні "сонячного вітру", викидів плазми з корони.
• класифікацію форм сонячної корони та її магнітних структур; розробку методів прогнозування сонячної активності; виявлення надпотужних магнітних полів під час сонячних спалахів; дослідження еволюції глобального магнітного поля Сонця, які дозволяють пояснити основні спостережні особливості сонячного циклу;
• цикли досліджень великомасштабних негаблівських рухів галактик, гравітаційного лінзування; визначення з високою точністю відстаней та повних мас для кількох сотень найближчих галактик; висновок, що розподіл темної матерії в місцевому Всесвіті відслідковує розподіл видимої речовини;
• отримання інтегральної функції акреції космічної речовини на Землю в широкому інтервалі мас; створення каталогу астероїдів, які потенційно найнебезпечніші для Землі в наступні десятиріччя; визначення фізичних параметрів ядер двох комет – головних цілей космічних місій DEEP IMPACT і ROSETTA;
• створення каталогів зірок з позагалактичними радіоджерелами, бази даних покриттів зір Місяцем; розробку нової моделі формування енергетичного спектра космічних променів надвисоких енергій; створення спільно з ГАО НАНУ та ІТФ НАНУ віртуальної рентгенівської і гамма-обсерваторії (ВІРГО).

Сьогодні Обсерваторія - це колектив висококваліфікованих спеціалістів: понад 60 співробітників, з них 6 докторів (серед яких один чл.-кор. НАН України і 3 професори) та 22 кандидати наук, дві заміських станції, це міжнародні гранти, спільні з іноземними колегами спостереження на великих телескопах, спостереження на космічному телескопові Габбла за нашими програмами. Це є найвищою оцінкою роботи наших астрономів. В останні роки зміцнилися зв’язки обсерваторії з кафедрою астрономії та фізики космосу фізичного факультету. Наукові співробітники обсерваторії читають лекції студентам кафедри, керують дисертаційними роботами аспірантів, дипломними роботами студентів кафедри, а викладачі кафедри беруть участь у виконанні бюджетних тем обсерваторії. Незважаючи на певні труднощі нинішнього часу, співробітники Обсерваторії з оптимізмом дивляться в майбутнє.
В. Єфименко,
директор Астрономічної обсерваторії

Фото Сліпченка О.С. Науковий співробітник обсерваторії О.Баранський і аспірант кафедри астрономії та фізики космосу фізичного факультету А.Сімон ведуть спостереження на телескопі АЗТ-8 на спостережній станції в с. Лісники.