Новини

Вельмишановна Юліє Володимирівно!
Шановні члени Уряду та учасники засідання!
Насамперед щиро дякую за запрошення на це засідання та можливість виступити з такої високої трибуни.
Ініційоване Вами, шановна Юліє Володимирівно, нинішнє засідання є свідченням уваги, яку приділяє Уряд подальшому розвитку вищої освіти в Україні. Ми підтримуємо стратегічні та тактичні завдання щодо шляхів подальшого розвитку вищої школи, висловлені у Вашому вступному слові та доповіді Івана Олександровича.
Однак, хотілося б привернути уваги до питань, які, на думку Спілки ректорів, також потребують першочергового вирішення.
Зрозуміло, що важливим завданням залишається поліпшення матеріально-технічної бази університетів, насамперед - оснащення сучасним обладнанням навчальних лабораторій та науково-дослідних центрів. Але, розуміючи непросту економічну ситуацію, просимо Уряд звернути увагу на ті питання, які сьогодні можна вирішувати без додаткових матеріальних затрат.
Ретельного розгляду потребує, наприклад, питання про структуру вищої освіти в Україні. Ми приєдналися до Болонського процесу – побудови єдиного Європейського простору вищої освіти. Водночас не до кінця розробленими залишаються відповідні кваліфікаційні характеристики, скажімо, бакалаврів, що ускладнює їхнє працевлаштування. Потрібно виробити Національну рамку кваліфікацій щодо всіх рівнів освіти, виважено підійти до впровадження нової системи наукових ступенів та учених звань.
Треба взяти краще зі світового досвіду, не втрачаючи при цьому власних традицій. Важливою залишається безперервність освітнього процесу від початкових класів до вищих навчальних закладів. Згадаймо, що 30-40 років тому академіки та провідні професори створювали шкільні підручники, організовували та проводили шкільні та університетські олімпіади.
Як знаємо, МОН України спільно з Комітетом з питань науки та освіти Верховної Ради України, представниками освітян розробили проект Закону України „Про вищу освіту”. Його безумовно потрібно підтримати і водночас доповнити: розширити реальність автономії університетів, зафіксувати статус дослідницького університету, визначити місце Спілки ректорів у громадському управлінні освітою.
Доцільно розробити проект Закону «Про стимулювання фінансової та матеріальної допомоги науковим установам, закладам освіти». Це дало б змогу розвантажити Державний бюджет, зробити благодійність престижною, наблизити науку та освіту до виробництва та бізнесу.
Вищі навчальні заклади одностайно підтримують Державну програму інноваційного розвитку України, яка має взаємодоповнюватися програмою „Наука в університетах”. Безумовно, це має стимулювати розвиток науки в університетах, насамперед дослідницьких.
Дуже добре, що уряд ініціював надання статусу дослідницьких окремим університетам, що покладає на них підвищену відповідальність. Адже цей статус запроваджується для забезпечення єдності в університеті освіти, науки та інновацій, для якісної підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, отримання значних наукових та науково-технологічних результатів. Але цей статус повинен присвоюватися на конкурсній основі і не може бути довічним; набуття та скасування університетом статусу дослідницького здійснюється Урядом за поданням МОН України.
Потребують подальшого удосконалення Умови прийому до вищих навчальних закладів. Запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань вже дало свої позитивні наслідки. Однак, на нашу думку, його треба доповнити наступними складовими:
- ураховувати при вступі до вишів середній бал документа про повну загальну середню освіту;
- залучати викладачів вищих навчальних закладів до довузівської підготовки школярів та професійної орієнтації, до безпосередньої участі в процедурах ЗНО на всіх його етапах;
- урахувати можливість вищих навчальних закладів брати участь у відборі обдарованих талановитих абітурієнтів, які проявили себе в профільних олімпіадах, у тому числі й обласного рівня, в уніеврситетських конкурсах;
- встановити можливість подання абітурієнтом документів на вступ до ВНЗ у межах 5 навчальних закладів (а в одному навчальному закладі за 3 напрямами підготовки);
- переглянути терміни вступної кампанії: травень – підсумкова державна атестація у школах; червень – зовнішнє незалежне оцінювання знань; липень – зарахування до вищих навчальних закладів (із завершенням до 1 серпня);
- нарешті, з урахуванням світового досвіду забезпечити доуніверситетську підготовку для дітей з особливими потребами та встановити квоти для вищих навчальних закладів на прийом таких осіб в обсязі до 25 % на кожний напрям підготовки на конкурсних засадах.
Загальновідомо, що головною постаттю у навчальному закладі є викладач. Завдання держави полягає у створенні для нього належних матеріальних умов. На жаль, ця проблема досі не втратила своєї актуальності: рівень заробітної платні, забезпечення житлом та створення умов для професійного зростання. Особливо це стосується молодих кадрів та їх закріплення в Україні. На нашу думку, потрібно прийняти цільову програму «Житло для освітян». Для вирішення цього питання необхідна постанова Уряду „Про порядок надання пільгових довгострокових кредитів освітянам на будівництво (реконструкцію) житла”. Розуміючи складність нинішньої економічної ситуації, університети могли б частково самостійно розв’язувати питання про будівництво житла або надання довгострокових кредитів. Але для цього потрібно вирішити питання про правовий статус зароблених коштів від надання платних послуг.
Певне значення для розвитку університетів мають кошти, отримувані від надання платних послуг. Суттєвою проблемою їх використання стало віднесення їх до спеціального фонду держбюджету, відповідно – відправлення університетів на казначейське обслуговування. Ми маємо висновки фахівців, що ці кошти за своєю природою не є бюджетними, а тому просили б, шановна Юліє Володимирівно, дати доручення відповідним органам внести зміни до нормативних актів з приводу використання університетами коштів, отриманих від власної діяльності. Також треба вдосконалити процедуру оподаткування діяльності вищих навчальних закладів.
Сьогодні гостро стоїть проблема забезпечення студентів гуртожитками, особливо в крупних університетських центрах, насамперед у Києві. Тому, на нашу думку, варто розглянути створення перспективної програми „Студентський гуртожиток”.
Потребує правового врегулювання проблема студентського харчування. Необхідна спеціальна постанова Уряду, яка надасть можливість навчальним закладам зміцнити матеріально-технічну базу та вдосконалити якісні і цінові показники студентського харчування. Нині ж ця регламентується хіба що Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 1967 року. Відповідні пропозиції нами також підготовлені.
На підтримку заслуговує ідея створення при Кабміні України Всеукраїнської студентської ради. Спілка ректорів, кожен ректор включаться до його реалізації.

Вельмишановна Юліє Володимирівно!
Шановні члени уряду!
Із зазначених вище питань Спілкою ректорів розроблені конкретні пропозиції, які ми готові передати для опрацювання робочою групою та взяти участь в її діяльності.
Дякую за увагу!