Новини

У КНУ науковці обговорили проблеми дослідження Голодомору у ХХІ ст.	17.11.2017
Всього : Фотографія : Чи вважати Голодомор геноцидом? Скільки українців померло в часи Голоду? Чи потрібне міжнародне засудження Голодомору? На ці та інші запитання шукали відповіді авторитетні історики, відомі дослідники голодоморів, демографи, етнографи, судмедексперти, правознавці, психологи, громадські діячі та урядовці 16 листопада 2017 року на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми дослідження Голодомору у ХХІ ст.: цифри, джерела, висновки», що пройшла у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Організували захід Київський національний університет імені Тараса Шевченка спільно з Українським інститутом національної пам’яті, Національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору», Фундацією українського Голодомору-Геноциду (Чикаго, США), Інститутом української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнографії імені М.Т. Рильського, Асоціацією дослідників голодоморів в Україні, Громадським комітетом із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 рр. Відкрили конференцію Міністр культури України Євген Нищук, проректор з науково-педагогічної роботи КНУ Володимир Бугров, декан історичного факультету КНУ Іван Патриляк, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Олеся Стасюк та інші. Вітаючи учасників конференції, Євген Нищук акцентував на тому, що Голодомор є тією темою, якою має жити кожен свідомий українець, доносячи інформацію про нього у різний спосіб. Історик Іван Патриляк, дякуючи присутнім за участь, підкреслив важливість заходу: «Сьогодні ми вчергове зібралися у стінах Шевченкового університету, щоб обговорити найбільшу в історії України трагедію. Ця трагедія найбільша тому, що ні до того, ні після того, в мирний час, без війни, за неповні два роки не вбивали стільки людей. Не вбивали людей без куль, не вбивали їх так тихо, так підло, як це було зроблено голодом… Ми не маємо права цих людей забути. Ми не маємо права їх не вшановувати». Голова Українського інституту національної пам’яті, науковець Володимир В’ятрович указав на те, що Україні потрібне міжнародне визнання Голодомору: «Ми маємо надати цій події міжнародного визнання, що Голодомор – це геноцид». На заході були присутні і три свідки-очевидці Голодомору – Зіновій Іванович Масло, Тамара Михайлівна Бедренко, Микола Павлович Онищенко. Кожен із них поділився з присутніми власними щемкими і страшними спогадами пережитого горя. Структура конференції складалася із трьох тематичних панелей. На першій панелі під назвою «Правові аспекти визнання геноциду українців: виклики сьогодення» правознавець-міжнародник Володимир Василенко, керівник слідчо-оперативної групи СБУ з розслідування кримінальної справи №475 за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 рр. Валерій Удовиченко, провідний науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України Арсен Зінченко, правознавиця Мирослава Антонович та інші обговорили проблеми юридичної кваліфікації Голодомору як злочину геноциду та питанням його міжнародного визнання. До роботи у другій панелі – «Демографічні втрати України в 1932 – 1933 рр.: нові дослідження» долучилися демографи, співробітники Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України Олександр Гладун та Наталія Левчук, історики, професори КНУ Володимир Сергійчук та Ярослав Калакура, політичний психолог Любов Найдьонова, громадський діяч Степан Хмара, а також журналіст Ростислав Мартинюк. Третя дискусійна панель – «Джерела для вивчення історії Голодомору і докази злочину геноциду» – об’єднала знаних дослідників голодоморів, збирачів усних свідчень очевидців Голоду, тих, хто опрацьовував офіційні архівні документи режиму та присвятив вивченню Голодомору велику частину свого життя: Валентину Борисенко, Станіслава Кульчицького, Василя Марочка, Володимира Сергійчука, Ніну Лапчинську, Олесю Стасюк та інших. Питання, що були розглянуті на заході нині є причиною активних дискусій, подекуди гострих спекуляцій, якими наповнюється український інформаційний та науковий простори. Ця конференція стала кроком у вирішенні низки проблем у правових, суспільних і ментальних площинах. Фото – Аліна Карбан, Тетяна Воротняк Центр комунікацій

У КНУ науковці обговорили проблеми дослідження Голодомору у ХХІ ст.

17.11.2017

Всього : Фотографія :

Чи вважати Голодомор геноцидом? Скільки українців померло в часи Голоду? Чи потрібне міжнародне засудження Голодомору? На ці та інші запитання шукали відповіді авторитетні історики, відомі дослідники голодоморів, демографи, етнографи, судмедексперти, правознавці, психологи, громадські діячі та урядовці 16 листопада 2017 року на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми дослідження Голодомору у ХХІ ст.: цифри, джерела, висновки», що пройшла у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Організували захід Київський національний університет імені Тараса Шевченка спільно з Українським інститутом національної пам’яті, Національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору», Фундацією українського Голодомору-Геноциду (Чикаго, США), Інститутом української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнографії імені М.Т. Рильського, Асоціацією дослідників голодоморів в Україні, Громадським комітетом із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 рр.

Відкрили конференцію Міністр культури України Євген Нищук, проректор з науково-педагогічної роботи КНУ Володимир Бугров, декан історичного факультету КНУ Іван Патриляк, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Олеся Стасюк та інші.

Вітаючи учасників конференції, Євген Нищук акцентував на тому, що Голодомор є тією темою, якою має жити кожен свідомий українець, доносячи інформацію про нього у різний спосіб.

Історик Іван Патриляк, дякуючи присутнім за участь, підкреслив важливість заходу: «Сьогодні ми вчергове зібралися у стінах Шевченкового університету, щоб обговорити найбільшу в історії України трагедію. Ця трагедія найбільша тому, що ні до того, ні після того, в мирний час, без війни, за неповні два роки не вбивали стільки людей. Не вбивали людей без куль, не вбивали їх так тихо, так підло, як це було зроблено голодом… Ми не маємо права цих людей забути. Ми не маємо права їх не вшановувати».

Голова Українського інституту національної пам’яті, науковець Володимир В’ятрович указав на те, що Україні потрібне міжнародне визнання Голодомору: «Ми маємо надати цій події міжнародного визнання, що Голодомор – це геноцид».

На заході були присутні і три свідки-очевидці Голодомору – Зіновій Іванович Масло, Тамара Михайлівна Бедренко, Микола Павлович Онищенко. Кожен із них поділився з присутніми власними щемкими і страшними спогадами пережитого горя.

Структура конференції складалася із трьох тематичних панелей.

На першій панелі під назвою «Правові аспекти визнання геноциду українців: виклики сьогодення» правознавець-міжнародник Володимир Василенко, керівник слідчо-оперативної групи СБУ з розслідування кримінальної справи №475 за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 рр. Валерій Удовиченко, провідний науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України Арсен Зінченко, правознавиця Мирослава Антонович та інші обговорили проблеми юридичної кваліфікації Голодомору як злочину геноциду та питанням його міжнародного визнання.

До роботи у другій панелі – «Демографічні втрати України в 1932 – 1933 рр.: нові дослідження» долучилися демографи, співробітники Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України Олександр Гладун та Наталія Левчук, історики, професори КНУ Володимир Сергійчук та Ярослав Калакура, політичний психолог Любов Найдьонова, громадський діяч Степан Хмара, а також журналіст Ростислав Мартинюк.

Третя дискусійна панель – «Джерела для вивчення історії Голодомору і докази злочину геноциду» – об’єднала знаних дослідників голодоморів, збирачів усних свідчень очевидців Голоду, тих, хто опрацьовував офіційні архівні документи режиму та присвятив вивченню Голодомору велику частину свого життя: Валентину Борисенко, Станіслава Кульчицького, Василя Марочка, Володимира Сергійчука, Ніну Лапчинську, Олесю Стасюк та інших.

Питання, що були розглянуті на заході нині є причиною активних дискусій, подекуди гострих спекуляцій, якими наповнюється український інформаційний та науковий простори. Ця конференція стала кроком у вирішенні низки проблем у правових, суспільних і ментальних площинах.

Фото – Аліна Карбан, Тетяна Воротняк

Центр комунікацій