Новини

Студенти КНУ зустрілися з режисеркою «Невидимого батальйону»	15.11.2018
Всього : Фотографія : Про жіночий вимір новітньої російсько-української війни, про гендерну рівність під час бойових дій і про повсякденну мужність українських солдаток говорили студенти КНУ імені Тараса Шевченка під час кінопоказу «Невидимого батальйону» та зустрічі з його режисеркою Світланою Ліщинською. Подія відбулася 15 листопада 2018 року в Головному навчальному корпусі Університету. Організувати кінопоказ фільму «Невидимий батальйон» у КНУ запропонувала Анна Лоза, очільниця соціального департаменту студентського парламенту історичного факультету, а провести захід вдалося за сприяння кафедри новітньої історії України й кафедри давньої та нової історії України. Перегляд документальної кінострічки про шістьох дівчат та їхнє бойове повсякдення не залишив байдужими присутніх студентів Шевченкового університету. Життєві історії українських солдаток Олени Білозерської, Дар’ї Зубенко, Юлії Матвієнко, Юлії Паєвської, Андріани Сусак і Оксани Якубової подекуди кардинально одна від одної відрізняються. Проте всі героїні твердо переконані, що мусять відстоювати Україну зі зброєю в руках, бо тривожний воєнний час перетворився для них на професійне повсякдення. Світлана Ліщинська розповіла про задум створення кінострічки як проекту, що «задокументує історію, котра відбувається просто зараз, і відобразить, як воюють українські жінки. Для всіх нас особливо важливо, що ці героїні-комбатантки – вони наші сучасниці, тому навіть можемо зустрітися з ними й чомусь гарному в них навчитися». Подякувати одній із трьох режисерок «Невидимого батальйону» завітав декан історичного факультету Іван Патриляк. Від імені колективу КНУ імені Тараса Шевченка декан переказав найкраші побажання Світлані Ліщинській і всій творчій групі кінострічки. Наприкінці зустрічі студенти мали нагоду поставити режисерці запитання про все, що їх найбільше схвилювало під час перегляду «Невидимого батальйону», і переконатися, що завдяки таким і подібним творчим проектам становище української жінки-воїна нарешті змінилося й стало не просто «видимим», а офіційним. Центр комунікацій

Студенти КНУ зустрілися з режисеркою «Невидимого батальйону»

15.11.2018

Всього : Фотографія :

Про жіночий вимір новітньої російсько-української війни, про гендерну рівність під час бойових дій і про повсякденну мужність українських солдаток говорили студенти КНУ імені Тараса Шевченка під час кінопоказу «Невидимого батальйону» та зустрічі з його режисеркою Світланою Ліщинською.

Подія відбулася 15 листопада 2018 року в Головному навчальному корпусі Університету. Організувати кінопоказ фільму «Невидимий батальйон» у КНУ запропонувала Анна Лоза, очільниця соціального департаменту студентського парламенту історичного факультету, а провести захід вдалося за сприяння кафедри новітньої історії України й кафедри давньої та нової історії України.

Перегляд документальної кінострічки про шістьох дівчат та їхнє бойове повсякдення не залишив байдужими присутніх студентів Шевченкового університету. Життєві історії українських солдаток Олени Білозерської, Дар’ї Зубенко, Юлії Матвієнко, Юлії Паєвської, Андріани Сусак і Оксани Якубової подекуди кардинально одна від одної відрізняються. Проте всі героїні твердо переконані, що мусять відстоювати Україну зі зброєю в руках, бо тривожний воєнний час перетворився для них на професійне повсякдення.
Світлана Ліщинська розповіла про задум створення кінострічки як проекту, що «задокументує історію, котра відбувається просто зараз, і відобразить, як воюють українські жінки. Для всіх нас особливо важливо, що ці героїні-комбатантки – вони наші сучасниці, тому навіть можемо зустрітися з ними й чомусь гарному в них навчитися».

Подякувати одній із трьох режисерок «Невидимого батальйону» завітав декан історичного факультету Іван Патриляк. Від імені колективу КНУ імені Тараса Шевченка декан переказав найкраші побажання Світлані Ліщинській і всій творчій групі кінострічки.

Наприкінці зустрічі студенти мали нагоду поставити режисерці запитання про все, що їх найбільше схвилювало під час перегляду «Невидимого батальйону», і переконатися, що завдяки таким і подібним творчим проектам становище української жінки-воїна нарешті змінилося й стало не просто «видимим», а офіційним.

Центр комунікацій