Новини

Всього : Фотографія :

ТИЩЕНКО КОСТЯНТИН МИКОЛАЙОВИЧ, закінчив із відзнакою Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, завідувач і засновник Лінгвістичного навчального музею при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1992), професор кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології. Автор понад 230 наукових публікацій в Україні, Італії, Польщі, Хорватії та інших країнах. Коло наукових інтересів Костянтина Миколайовича Тищенка охоплює питання теоретичної лінгвістики, перської лексикології та граматики, мовних і культурних зв’язків України з Давнім Сходом.

Якій проблематиці було присвячено Вашу першу наукову доповідь, і коли вона відбулася?

Першу свою наукову доповідь зробив я ще першокурсником на студентській конференції КДУ на-весні 1959 р.: "Назви кольорів у індоєвропейських мовах: червоний". Наш науковий гурток вела доцент каф. англ. мови Тамара Андріївна Яворська (майбутній співавтор з проф. Ю.О. Жлуктенком підручника "Вступ до германського мовознавства"). Було це у головному корпусі (тоді філологи вчилися ще там). Далі щороку готував повідомлення про іншу групу кольорів. Для архітектора І.О. Ігнаткіна за пару років переклав з французької мемуари Ф. де Воллана, будівничого Одеси, виступив з доповіддю про них на історичному ф-ті (1963; наук. кер. проф. А.О. Введенський). Доповідав на захистах своїх курсових робіт і дипломної з формальної морфології французької та італійської мов (наук. кер. доц. Ленінградського ун-ту Сергій Якович Фітіалов). Отримав червоний диплом з французької мови й математичної лінгвістики, два місяці викладав на нашому факультеті і далі два роки служив солдатом у Харкові.

Після демобілізації восени 1965 р. почав працювати асистентом на кафедрі загального мовознавства і класичної філології. За рік підготував першу доповідь до дисертаційного дослідження. Лише з її тез починається (під №1) мій офіційний список друкованих праць:

"1. Формальная морфология латинского глагола (тезисы) // ІІІ Всесоюз. конф. по вопросам классич. филологии. – К.: КГУ, 1966. (0,1 д.а.)". У захищеній через три роки дисертації про типологію дієслівних парадигм романських мов (наук. кер. проф. А.О. Білецький) то була одна з трьох публікацій, необхідних тоді для захисту. Відтоді список щороку приростає... Цьогорічні свіжі публікації у ньому мають порядкові номери 237-239:

"237. Сирійський пласт топонімії України візантійського часу // Вісник Київс. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Східні мови та літератури. – 2020. – №1(26). – С. 37–44. (0,8 д.а.);

238. Топонімічний слід арабів-християн у Східній Європі: нові дані до витоків сучасних національних ідентичностей // Національна ідентичність в мові і культурі. Матеріали ХІІІ міжнар. конф. 2-3.04.2020. Зб. тез. – К.: МАУ, 2020. – С. 176–182. (0,4 д.а.);

239. Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час // Сіверщина в історії України. Вип. 13. Глухів-Київ, 2020. – С. 103–108. (0,8 д.а.)".

Яку наукову подію Вашого життя  Ви найчастіше згадуєте?

Передусім, створення трьох речей зі світовим пріоритетом: досі незбагненної для земляків дисертації "Метатеорія мовознавства" (1992; є pdf книги 2000 р.) та двох її краще зрозумілих унаочнень – Лінгвістичного музею КНУ (1992) і системного підручника з основ мовознавства (2007; є pdf). Акад. РАН Ю.С. Степанов дав відгук на автореферат, чим врятував захист. Ще 1968 р. доленосним стало доручене проф. А.О. Білецьким проведення експедиції КДУ на Кавказ за програмою Лінгвістичного атласу Середземномор'я (ALM) – з подальшими верстками й листуванням з видавництвом у Венеції. Розпочати це було б неможливо без підтримки у Москві акад. В.В. Виноградова. Інший науковий проект у КДУ здійснили ми з доц. І.І. Магушинцем – експериментальні романські групи ЕРГ з паралельним вивченням п'ятьох мов (1986-1992). Було 2 набори до цих груп, їх закінчили 29 студентів. Також пріоритетними для мене у різний час були вивчення італійської, валлійської, баскійської, фінської мов (з багаторічним викладанням їх на факультативах) та участь у відродженні сходознавства в Україні (1992-2000: разом з акад. О. Пріцаком, професорами В. Рибалкіним, І. Бичком, Б. Яценком). Це основні життєві досягнення. Додає наснаги й кожне етапне проникнення у незвідане: підсумкові публікації, теперішні успіхи 10 аспірантів, власні повчальні невдачі, а іноді (за недоглядом) і державні визнання.

Який жарт та з якої галузі знань Ви найбільше цитуєте?

"Мовили мудре слово. Де ти, мудре вухо?" (зі збірки грузинських прислів'їв Рауля Чілачави; там ще чимало розумного: pdf є на "Толоці").

До життєпису якого відомого дослідника Ви апелюєте, коли наводите мотивуючий приклад для молодих учених?

Андрія Олександровича Білецького, Омеляна Йосиповича Пріцака, Ніни Федорівни Клименко, Морріса Сводеша, Абрагама Анкетіля-Дюперрона. Крім того, А. Кримського, О. Лосєва, Ю. Шевельова, В. Абаєва, М. Фасмера, О. Трубачова, З. Зінкявічюса, Б. Поршнєва. А ще – до своїх статей 2019 р.: "Мовне дзеркало правічного Степу" та "Нарис творчої біографії" (теж є pdf на сайті "Чтиво").

Ваше наукове кредо.  

"Як не прагнеш зустріти несподіване, то й не зустрінеш його" (Геракліт).

Проректор з наукової роботи, професор Жилінська О.І.

Пресцентр