Новини

Всього : Фотографія :

16 квітня 2019 року в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка відбулася презентація книги «На таких тримається світ» про викладача Університету Віталія Федоровича Святовця.

Книга вийшла друком у чернівецькому видавництві «Букрек». Її упорядники – дружина В. Ф. Святовця Марія Дмитрівна та кандидат історичних наук, лінгвіст, журналістикознавець Іван Михайлович Забіяка.

Добрим і вдячним словом згадували Віталія Святовця, кандидата філологічних наук, доцента, літературознавця, письменника у 21 аудиторії, де він часто проводив пари, що були схожі на театральні вистави. Його студентка, нині доцент Інституту журналістики Ольга Ольхова згадує: «Він заходив до аудиторії як до ошатної зали – стрункий, статечний, зосереджений – і починав лекційну розповідь завжди з якоїсь художньої деталі. Це ніколи не був монолог, навіть коли говорив лише він – у кожній його репліці були голоси письменників, яким він так майстерно «надавав слово», що пара перетворювалася на живу і емоційну виставу. Художні образи в його вустах ставали живими героями, він пояснював не просто їхню функцію у тексті, а давав відчути їхню енергію, придивитися до них, як до мистецьких витворів, насолодитися і посмакувати ними…».

Колеги називали Віталія Федоровича викладачем високої професійної й моральної проби. «На його пари студенти йшли охоче. Бо знали, що доцент Святовець навчить легко шукати оті «зорі в калюжах», яких і до випускного року низка студентів так і не помічала…», – пише проф. Микола Тимошик.

Книга має два розділи: «Злитки чистого золота», «На таких тримається світ».

У першому упорядники зібрали нариси, що у різні часи написав Віталій Федорович про колег, письменників, журналістів: Олега Бабишкіна, Михайла Веркалця, Віктора Набруска, Дмитра Прилюка, Анатолія Погрібного та ін.

Іван Забіяка зазначає, що так, як писав Віталій Федорович про своїх колег, навряд чи вдасться комусь іншому. «Він, переказуючи факти з життя людини, оформляв їх через систему образів і образності. І так, як він це робив, умів тільки він. Жив в образах, жив в образності. Він не мислив себе поза цими категоріями».

У другому розділі опубліковано спогади  про  Віталія Святовця, як  педагога, науковця, літературознавця,  Вчителя,  Друга. Кожен автор книги-спогадів запам’ятав  свого Віталія Федоровича.  

Завідувач кафедри полоністики Інституту філології КНУ проф. Ростислав Радишевський пише: «Напевне, не одному мені бракує спілкуватися з ним. Його добрих порад чи жартів, але слід, який він залишив у людських серцях, а також у науці і педагогіці, залишиться надовго у пам’яті друзів і становить певний внесок у культурну спадщину України» .

Найважче говорити про Віталія Святовця у минулому часі його дружині Марії Дмитрівні. Під час презентації вона подякувала всім, хто йшов з її чоловіком по педагогічних, наукових, журналістських, редакторських, письменницьких стежках. І зазначила, що їй надзвичайно приємно, що багато людей зберегли про Віталія Федоровича такі теплі спогади.

Тетяна Василик

Фото: Прес-центр КНУ та «Український репортер»

Прес-центр