Новини

 

Екскурсія в "Замок-музей Радомисль"

09.10.2015
У КНУ імені Тараса Шевченка з початку жовтня тривають заходи, присвячені Дню захисника України, що цього року вперше відзначається 14 жовтня. За ініціативою Ради ветеранів війни і праці університету відбулася екскурсія до історико-культурного комплексу «Замок-музей Радомисль» – перлини стародавнього королівського шляху «Віа Рея», що з’єднував 8 європейських країн: Іспанію, Францію, Нідерланди, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь і Україну.

«Усі на місці. Розпочинаємо подорож королівським шляхом на острівець духовності», – звернулася до водія секретар Ради ветеранів Вікторія Недзельська. Вона розповіла, що ми побачимо не лише замок, зведений у ХІХ столітті на місці першої у центральній Україні папірні, заснуваної у 1612 році архімандритом Києво-Печерської Лаври Єлисеєм Плетенецьким, а й відвідаємо перший у світі музей домашньої ікони.

«Не знаю як тут влітку, але багряно-золота осінь додає замку особливої величі й краси», – ділиться першими враженнями студентка мех-мату Дарина. Eкскурсоводи нас запевнили, що у будь-яку пору року тут надзвичайно красиво, та розпочали екскурсію розкішним парком, розповідаючи про колекцію кам’яних скульптур ХVIII - ХІХ ст., гармонійно вписаних у ландшафт.














«Не треба їхати за півсвіту, варто просто побувати в іншій області, щоб побачити щось унікальне», – зауважила історик Ярослава після детальної розповіді екскурсовода про єдиний у світі пам’ятник на течії річки, споруджений на честь Єлисея Плетенецького. Скульптура монаха, який пливе у човні з розкритою книгою і свічкою в руці, важить понад 4 тонни. Ріка символізує плинність часу, човен – наше життя, книга – знання, свіча – служіння людям.







Далі було ще цікавіше: відкрилися двері Замку і ми побачили «Душу України» – колекцію домашньої ікони, що нараховує 5000 експонатів з усіх областей.











Залежно від регіону ікони мають свої особливості. В колекції представлені багатометрові домашні іконостаси, крихітні дорожні образи, козацькі ковчеги й гуцульські складні. Одні з них написані на полотні, інші – на склі, деякі вилиті з металу, вирізьблені з дерева. Кожна ікона передає тепло, терпіння, милосердя, віру в силу українського народу.











Багато ікон – як врятовані свідки, що нагадують про часи атеїзму, коли знищували нашу віру й культуру: руйнували храми, розпилювали ікони та робили з них столи, скрині, клали підлогу. Серед експонатів часів іконоборства скриня, зроблена з обезглавлених ікон ХVІІІ ст., образи з виколотими очима, ікона-скатертина, віконниці, тощо.







«Наскільки мудрими були наші предки! Щойно дитятко криком повідомило про народження, його міряли і на тій же дошці у повний зріст малювали його святого покровителя», – зауважила бібліотекар Тетяна Лющенко й порадила студентам запам’ятати розповідь екскурсовода про мірну ікону.




Найдавнішою пам'яткою музею є кам'яна ікона святого Миколая Чудотворця XII ст. Образ і досі зберігає відбитки та енергетику тисяч людських рук та навіть узимку не буває холодним.




Крім ікон ми побачили колекції старовинних прасок та домашнього начиння, дерев’яні скульптури, антикварні люстри, картини та меблі, стали свідками створення аркуша паперу за стародавньою технологією.




Відвідавши Замок-музей Радомисль, Ліна Костенко написала:
«…І в епіцентрі логіки і стресу,
де все змішалось – рідне і чуже,
цінує розум вигуки прогресу,
душа скарби прадавні стереже»



Сказати краще, звісно, неможливо. Але ми також залишили слова подяки у книзі відгуків та на згадку про нашу університетську екскурсійну групу передали представникам музею ювілейне видання «Кобзаря».






















Тетяна Воротняк

Прес-центр
Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024