Новини

10 квітня 2012 року в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася зустріч з кобзарем, бандуристом та лірником, керівником ансамблю «Хорея Козацька», заслуженим артистом України – Тарасом Компаніченком.
Виконувач та реконструктор кобзарсько-лірницьких пісень розпочав виступ преамбулою – розповіддю про становлення « незрячих бандуристів», зародження яких сягає ще часів Гната Хоткевича. Тарас Компаніченко продовжувач традицій «зрячих» бандуристів, тому перейняв від них «старосвіткість», яку демонструє завдяки своєму репертуарові епічних творів (думи, «запорозькі пісні», козацькі псалми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика). Становлення сучасного бандуриста відбулося за допомогою епосу: «Починаючи грати стрілецькі пісні, я ще не розумів, що це козацький епос. Пізніше я зрозумів, що люди не свідомі того епосу, який містить багато українських пластів. Вони не розуміють, наскільки цікаво вивчати історію через пісню. Через епос відкривається потенціал».
Сьогодні пан Тарас намагається відроджувати українські пласти (слово, пам’ятки), виконуючи пісні з рукописних збірників, які містять самобутню лексику: «Давність, як і самобутність, зберігається у слові. Співаючи, ти не лише вивчаєш українську літературу, а й наповнюєш схоластично-дидактичний текст магічністю. Бо музика – це магія, через яку тексти оживають, стають іншими».
По завершенні розповіді Тарас Компаніченко виконав декілька покаяльних пісень, приурочених Вербній неділі, чим довів, що музика –це дійсно магія, через яку оживає українське давнє слово.
Олександра Борейчук
Інститут філології