Новини

Вельмишановний Миколо Яновичу!
Шановні колеги! Відомо, що освіта є важливим чинником у формуванні людського капіталу, покликаного вирішувати найважливіші завдання держави – забезпечення суспільного добробуту, входження до кола передових країн світу, гідної участі у світовій економічній та науковій кооперації. Саме освіта забезпечує конкурентоспроможність країни і громадянина у глобалізованому світі, дає змогу особі знайти власне місце в системі суспільних відносин.
Зрозуміло, що такої мети можна досягнути лише за умови забезпечення високої якості освіти у всіх її ланках – дошкільній, шкільній, позашкільній, професійно-технічній та вищій. І дуже добре, що на Третій з’їзд працівників освіти виноситься «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки», яка містить перспективні орієнтири для освітянської спільноти.
Забезпечення високої якості вищої освіти значною мірою залежить від діяльності середньої школи/
На жаль, тут існують відчутні проблеми, насамперед щодо рівня загальноосвітньої підготовки випускників школи. Цю ситуацію наочно демонструє атестація першокурсників. Мені прикро про це говорити, але з року в рік результати стають все гіршими. Це змушує викладачів університету упродовж тривалого часу підтягувати першокурсників до рівня здатності опановувати вузівську програму.
Мабуть, однією з причин цього є розрив між середньою і вищою школою, який склався в останні роки.
Дійсно, зараз університетська професура фактично відсторонена від розроблення навчальних програм, підготовки нових підручників. Але згадаймо: ще 30-40 років тому академіки і провідні професори створювали шкільні підручники, організовували і проводили шкільні та університетські олімпіади. Випускники класичних університетів йшли працювати до школи.
Очевидно, що сьогодні середня школа потребує всебічної допомоги і підтримки, в тому числі з боку університетів.
Нині йде робота над новими стандартами середньої освіти, які вже зараз потрібно узгоджувати зі стандартами вищої школи. Ми готові взяти найактивнішу участь у цій роботі.
Особливої уваги потребує фізико-математична і природничо-наукова освіта, в якій ми маємо історично визнані традиції. Необхідно, щоб саме на цих фундаментальних знаннях у школі закладався науковий світогляд, формувалася особистість. Школа повинна виконувати свою головну функцію – давати знання і прищеплювати потяг до них. До професії ж мають готувати вищі і професійно-технічні навчальні заклади, мережа яких у нашій країні навіть більш ніж достатня для забезпечення будь-якої фахової підготовки.
На жаль, сьогодні відсутня і дієва програма підвищення кваліфікації вчителів, насамперед з предметів, які є основами фундаментальних наук. Наш університет готовий проводити підвищення кваліфікації, літні школи, в яких під час канікул провідні учені та викладачі читатимуть учителям лекції з сучасних проблем конкретних наук.
Важливо розширити перелік олімпіад для талановитої молоді, насамперед у фізико-математичній і природничо-науковій сферах. Такі олімпіади дозволяють популяризувати в суспільстві статус науки, престижність знань, формують увагу і повагу до освіченої особистості. Тому зберегти і розвинути систему олімпіад – означає зберегти і виплекати таланти для України, підняти рівень шкільної освіти.
Можливо, варто звернути увагу на досвід Російської Федерації, де щорічно проводиться понад тисячу олімпіад різного рівня, а їх лауреати мають пріоритет при вступі до вищих навчальних закладів. Наприклад, у Московському державному університеті імені М.В.Ломоносова понад 50 відсотків першокурсників – лауреати олімпіад, які проводяться Міністерством освіти спільно зі Спілкою ректорів Росії.
Тісній співпраці вузів та середньої школи сприяло би включення спеціалізованих профільних ліцеїв (насамперед фізико-математичних) до структури провідних університетів. За ініціативи Спілки ректорів ця пропозиція вже увійшла до проекту нової редакції Закону України «Про вищу освіту» і ми сподіваємося на її підтримку.
Якість вищої освіти суттєво залежить від системи відбору підготовленої молоді до вузів. Ця система має забезпечити рівний доступ до якісної вищої освіти і водночас залучити до навчання у вузі абітурієнтів з належним рівнем загальноосвітньої підготовки, здатних опановувати вузівські програми. Низка ВУЗів другий рік поспіль встановили прохідний бал з профільної дисципліни вище 140 балів. Практика показала правильність такого кроку. Тому Спілка ректорів запропонувала нашому Міністерству визначити в умовах прийому на 2012 рік мінімальний бал з профільної дисципліни для вузів 3-4-го рівня акредитації не нижче 140 балів. А ті хто має нижчі оцінки, можуть вступати до вузів 1-2-го рівнів акредитації, здобувати рівень молодшого спеціаліста та кваліфікованого робітника, яких так бракує сьогодні нашій державі.
Підготовка висококваліфікованих фахівців потребує безпосереднього упровадження в навчальний процес новітніх наукових досліджень, вироблення інноваційних підходів. Йдеться про нерозривну єдність освіти, науки та інновацій. Тільки така єдність обумовлює існування університетів дослідницького типу. Цей статус не може бути формальним. Університети повинні його завойовувати і підтверджувати. А хто дійсно його досягнув, то для них наша держава повинна створювати особливі умови в забезпеченні матеріально-технічною та лабораторно-експериментальною базою, на якій працюватимуть одночасно науковці та студенти. Такі університети мають бути локомотивами науково-інноваційного поступу. Для цього вони повинні мати необхідні ресурси і високий рівень самостійності, несучи при цьому повну відповідальність за результати роботи. Лише такі університети зможуть забезпечити виконання поставленого Президентом України завдання про входження у провідні рейтинги і готувати фахівців на світовому рівні. Ми просили би, шановні Миколо Яновичу та Дмитре Володимировичу, щоб ця принципова позиція знайшла своє відображення у документах з’їзду.
Сьогодні гостро стоїть питання про формування державного замовлення на підготовку фахівців виключно відповідно до профілю вищого навчального закладу. Якісна підготовка фахівців повинна зосереджуватися у вузах, які мають для цього відповідні матеріально-технічну базу, професорсько-викладацький склад, де впродовж багатьох десятиліть функціонують знані наукові школи. Доцільно, на нашу думку, підготовку магістрів, аспірантуру і докторантуру зосередити у провідних університетах, де є для цього відповідні умови.
Зараз багато розмов точиться навколо університетської автономії. І це невипадково, адже від середньовіччя автономія університетів виступає одним з наріжних каменів їхнього успіху. На мою думку, навіть у межах чинного законодавства академічної та інституційної автономії в нас достатньо, головне вміло ними користуватися. Хоча, доцільно було б, наприклад, дослідницьким університетам дозволити відкривати сучасні експериментальні магістерські, аспірантські та докторські спеціальності у проривних галузях науки, присвоювати наукові ступені, вчені звання. Та й чи треба захоплюватися адмініструванням у галузі освіти, забуваючи про громадсько-державне управління!
Але чутливою проблемою сьогодні виступає відсутність фінансової автономії, що стримує розвиток вузів. Про це вчора говорили на засіданні секції вищої освіти та наукової роботи.
Проблемою використання власних коштів університетів стало віднесення їх до спеціального фонду держбюджету, а відповідно – відправлення на казначейське обслуговування. Це суттєво гальмує можливості оперативно та самостійно використовувати їх для розвитку матеріально-технічної бази.
Спілка ректорів вважає необхідним повернути вузам права фінансової самостійності, закріпивши їх законодавчо. Зрозуміло, що при цьому має забезпечуватися прозорість та суворий контроль за використанням власних коштів.
За пропозицією Спілки ректорів ця норма увійшла до проекту Закону України «Про вищу освіту» і ми сподіваємось на позитивне вирішення цього питання.
Шановні колеги! Основи глибинних змін у системі вищої освіти закладені в проекті нової редакції Закону України «Про вищу освіту», який пройшов широке обговорення в університетах, студентських колективах, Спілці ректорів та інтегрував велику кількість ідей і пропозицій. На нашу думку, цей Закон дозволить підняти національну вищу освіту на новий щабель, забезпечивши інтеграцію освіти, науки та інновацій, ефективне входження до Європейського освітнього простору. Ми сподіваємось на прийняття цього Закону для успішного поступу вітчизняної вищої школи.
На завершення хочу зазначити наступне. Головним залишається те, що освіта – це не лише отримання певної суми знань, не лише здобуття фаху і професії. Це також і плекання культури, духовності, формування високоосвічених патріотів нашої Батьківщини. Без освіченого громадянина не може бути багатої і квітучої держави.
Дякую за увагу!