Новини

22 вересня на факультет соціології завітав професор Каліфорнійського університету (м. Берклі) Майкл Буравой – президент Міжнародної соціологічної асоціації (ISA), яка на сьогодні є найбільшим у світі об’єднанням соціологів. Його лекція в університетській аудиторії, яку вщент заповнили студенти-соціологи й математики, була присвячена актуальній для студентства, ба навіть університетської спільноти загалом темі – «Університет у стані кризи».
Майкл Буравой (Michael Burawoy) відомий у соціологічній спільноті тим, що відстоює ідею публічної соціології як одного із засобів протистояння силам, котрі сьогодні заганяють університети більшості країн світу в стан кризи. На його думку, колись автономні університети багатьох країн, які користувалися широкими правами самоуправління, нині опинилися між Сциллою надмірного регулювання з боку держави та Харибдою комерціоналізації і диктату ринку. Довгочасна статистика показує, що частка держави в фінансуванні університетів за останні півстоліття занепадає, натомість зростає внесок, який роблять у формі плати за навчання самі студенти. Остання тенденція фактично перетворює університет на ринкову корпорацію, яка втрачає автономію і самобутність. З іншого боку, аналогічний наслідок випливає зі спроб держави підпорядкувати університети жорсткішому регулюванню з метою економії фондів. Проте якщо розглянути університет як виробника знання двох типів (рефлексивного та інструментального) для двох аудиторій (внутрішньої і зовнішньої), можна виділити чотири (а не дві) форми його продукту, а відтак чотири форми його залученості в суспільство: професійне знання (інструментальне знання для наукової аудиторії), стратегічне знання (інструментальне знання для зовнішніх замовників), критичне знання (рефлексивне знання для наукової аудиторії) і публічне знання (рефлексивне знання для широкого загалу). Відповідно до чотирьох типів знання можна виділити і чотири різні моделі університету: регулятивна модель, ринкова модель, модель критичного залучення і модель дорадчої демократії.
На думку британсько-американського соціолога, будь-який університет тією чи тією мірою комбінує всі чотири моделі в своєму функціонуванні, а сучасна криза полягає в гіпертрофічній ролі перших двох. Проте університети можуть відновити свої позиції в суспільстві, послабивши залежність від ринку і держави за рахунок актуалізації двох інших моделей. У випадку соціології для цього потрібно розвивати її публічний аспект, а це означає, що соціологи повинні активніше звертатися до широкого загалу через медіа-канали, вести активну співпрацю в діалоговій формі з широким спектром суспільних груп і рухів, надавати їм підтримку і знаходити її для себе в них. Така стратегія забезпечуватиме стримування ринкових і регулятивних стимулів, котрі ведуть до занепаду університетської автономії.
Імпульсивна лекція професора Буравого викликала жваву дискусію і потік питань з аудиторії, який організаторам довелося навіть стримувати. Особливий інтерес у слухачів викликало прикладення теорії британського соціолога до українських реалій і перспективи, на які можуть очікувати українські університети з погляду світового досвіду.