Новини

До 80-річчя від дня народження доктора філологічних наук професора Станіслава Володимировича Семчинського, 19-20 травня 2011 року Кафедра загального мовознавства і класичної філології Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, за сприяння посольства Румунії в Україні, провела Міжнародну наукову конференцію “Рецепція наукової спадщини професора Станіслава Семчинського і сучасна філологія”. У заході взяли участь філологи з різних ВНЗ України, Румунії, Російської Федерації, Білорусі тощо. Румунська делегація була однією з найчисленніших, і складалася із фахівців з Клуж-Напоки, Бая-Маре, Бухареста, Сігету-Мармацієй тощо. І це не дивно, адже значну частину свого життя видатний український філолог присвятив румунській філології, просуванню румунської мови та культури в Україні, дослідженню румунсько-українських зв’язків та інтерференцій. Саме на цьому наголосив Надзвичайний і Повноважний посол Румунії в Україні Корнел Йонеску. “Уся професійна кар'єра і наукова діяльність визначного професора Семчинського стала справжньою ланкою у взаємному пізнані культур румунського і українського народів. Визначальним є той факт, що майже половина наукової творчості видатного професора Станіслава Семчинського була присвячена румунській філології. І крім цього пан Семчинський має іншу заслугу, а саме те, що завдяки йому українські читачі отримали можливість ознайомитися із творами відомих румунських письменників - Міхая Емінеску, Міхаїла Садовяну, Тудора Аргезі - та численними іншими перекладами, які були здійснені за ініціативи або за підтримки професора Станіслава Семчинського. Завдяки цьому професор Семчинський став справжнім послом румунської культури в Україні.”
Професор Семчинський багато чого зробив для вивчення історії румунсько-українських відносин, інтерференцій у мовах двох народів. Особливу увагу він приділив постаті Петра Могили, якому присвятив низку праць. Говорячи про це, лідер товариства румунської культури ім. Петра Могили з осередком у Києві Василь Казаку підкреслив, що професор щиро вірив у неминучість дружнього співіснування румунів та українців: “Професор Семчинський є тим променем, який боровся не тільки за чистоту української мови, але він є найвидатнішим румунологом ХХ століття. Така яскрава людина як Семчинський дійсно робила дуже багато, щоб мова не тільки не забувалась, але й розвивалась, в тому числі в таких умовах як мегаполіси. Я хочу сказати, що професор Семчинський був не тільки українським мовознавцем, не тільки філологом румунської мови, він був і головою спілки дружби між Україною і Румунією у ті роки, коли ми не дуже помічали добрі стосунки, не дуже було в нас друзів на нашому сьогоденні.” Усі, хто був поруч із Станіславом Володимировичем, завжди відчували особливий магнетизм його особистості, життєрадісність, тепло душі, благородну вдачу. Про його людські якості згадав і професор Клуж-Напокського університету та близький друг Станіслава Семчинського Онуфрій Вінцелер, за ініціативою якого видатному українському філологу було присвоєно звання почесного доктора Університету ім. Бабеша-Бояя (Клуж-Напока). “Станіслав Володимирович Семчинський був не лише величезним спеціалістом в області мовознавства він був людиною великої, відкритої душі, культурною, тактичною, скромною людиною з великої букви.”
В одній із своїх статей доцент кафедри мовознавства і класичної літератури КНУ імені Т.Шевченка Валерій Чемес, який блискуче володіє румунською мовою, писав, що Станіслав Семчинський надзвичайно багато зробив для сусідніх Молдови і Румунії, представивши українській громадськості повнокровну картину східнороманської історії, культури, мови, літератури. Стоячи на засадах наукової об’єктивності, він рішуче виступав в українській і молдовській науковій періодиці проти антинаукового твердження про існування окремих румунської та молдавської мов. На урочистому відкритті конференції у Києві учень Семчинського Валерій Чемес сказав: “Для нас ім’я Станіслав Семчинський - це все. Тому що це і традиції, і розбудова,і високий стиль служіння науці, студентству і Батькіщині. Він володів багатьма мовами, він дуже добре розбирався у проблемах порівняльно-історичного мовознавства, румунської філології, румунської культури, української культури, мови та історії, що особливо характерне для останніх років його життя.” С.В.Семчинський був закоханий у свою справу, якій він сповна присвятив себе. Цю любов педагог передав своїм вихованцям. Про це розповіла його соратниця, професор Фіоніла Олексіївна Нікітіна: “Сам Станіслав Володимирович любив свою рідну українську мову та дуже любив румунську мову. Я була один раз на його заняттях і чула із якою любов'ю він викладав румунську мову. Він зупинявся на словах, він давав етимологію різних слів, він наводив різні діалектні форми цих слів. Він просто дуже любив цю мову і, до речі, його наукові здобутки теж пов'язані з румунською мовою. Я вважаю, що найбільшим його досягненням в лінгвістиці була саме інтерференція. Так детально і ґрунтовно про інтерференцію слов'янських та романських мов, наскільки мені відомо, ніхто не писав. Я вважаю, що це був найблискучий твір Станіслава Володимировича.”
Теоретик мови, справжній філолог у найглибшому сенсі цього слова, глибокий науковий сентимент крізь своє життя проніс С.В.Семчинський до румунської філології. 1958 року він організував у Київському університеті ім. Т.Г.Шевченка семінарій з румунської мови і літератури, який функціонував протягом усієї його науково-педагогічної діяльності. Саме з його ім’ям пов’язане заснування і розвиток сучасної української школи румуністики, вихованцями якої стали близько 100 студентів різних поколінь і спеціальностей, які працюють сьогодні викладачами, перекладачами, дипломатами.
Завідувач кафедри загального мовознавства і класичної філології КНУ ім. Т. Шевченка Ірина Олександрівна Голубовська пообіцяла зберегти і передати майбутнім поколінням спадщину свого наставника: “Кафедра докладає всіх зусиль для того, щоб пам'ять про таку непересічну, якою був Станіслав Володимирович Семчинський ніколи не забулася, щоб дійсно той дух творчості, той геній який залишив нам у спадок Станіслав Володимирович завжди був поряд з нами і з тими, ким ми опікуємося, як кафедра загального мовознавства і класичної філології.” (Василь Каптару)