Новини

Наукова доповідь на засіданні Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 12.04.2010

Досить тривалий час Україна не брала систематичної участі у міжнародних порівняльних моніторингових соціологічних дослідженнях. Причин такої "неучасті" є кілька. Не аналізуючи детально всі, необхідно зазначити, що такі проекти тривають багато років і участь у подібних дослідженнях вимагає тривалої систематичної роботи дослідницьких команд та відповідного фінансування. Як результат всі, хто займаються аналізом даних емпіричних соціологічних досліджень, вже зараз починають відчувати недостатність емпіричних даних для з’ясування тенденцій, більше того, навіть просто для змістовної інтерпретації тих результатів, що їх отримують сьогодні. Крім того, така неприсутність України у моніторингових порівняльних проектах стала суттєвою перешкодою для обґрунтованого порівняльного аналізу соціально-політичних процесів в Україні в контексті світових глобалізаційних змін. Як наслідок, маємо надзвичайно малу кількість наукових фахових публікацій, що містять порівняння стану та динаміки розвитку соціальних процесів в Україні з аналогічними процесами в інших країнах (зокрема, країнах Європи). Звичайно, мова йде про публікації, що базуються на емпіричних даних, отриманих в рамках професійних соціальних досліджень. Відсутність науково обґрунтованої інформації може мати (і має) наслідком поширення упередженої, недостовірної інформації про Україну і, таким чином, сприяє закритості українського суспільства. В той же час вже загальновизнаною стала думка про те, що порівняння із іншими суспільствами є життєво необхідним для розуміння суспільства власного. Як заявив у своїй відомій праці «Правила соціологічного методу» (1895) класик соціологічної думки Е.Дюркгейм «…порівняльна соціологія не є одним з відгалужень соціології; це власне і є соціологія» [1].
Інтерес до порівняльних (зокрема міжнаціональних та міжкультурних) досліджень відродився після другої світової війни і особливо зріс в останні роки. Світ стає все більше інтегрованим. Переміщення людей, товарів, послуг та особливо інформації стає все більш інтенсивним. Дані емпіричних соціальних досліджень, зокрема і статистичні дані, стають потенційно легко доступними для дослідників з різних країн. Але для того, щоб ці дані дійсно можна було використати для порівнянь дослідники з різних країн мають користуватися однією системою понять та використовувати схожі (а в ідеалі – однакові) вимірювальні інструменти. Такої стандартизації понять та інструментів давно вже досягли фізики, хіміки але не соціологи.
В той же час, як зазначає в своєму Президентському зверненні 1987 року відомий американський соціолог М.Кон, міжнаціональне дослідження це не тільки «…особливо корисний метод формування, перевірки та подальшого розвитку соціологічної теорії», таке дослідження є «…необхідним для встановлення загальності даних та обґрунтованості інтерпретацій, одержаних з досліджень в одній країні» [2]. Адже часто навіть для того, щоб дати інтерпретацію отриманого в результаті емпіричного дослідження значення окремого показника, потрібно звернутися до порівнянь у часі (як змінилося значення цього показника у порівнянні із минулим роком, позаминулим роком тощо, як ці зміни корелюють із процесами що відбувалися) або ж у просторі (як співвідноситься отримане значення із значенням цього ж показника у інших країнах, у інших або ж подібних культурах, у іншому регіоні тощо). Якщо вести мову про Україну, то в контексті задекларованого шляху до Європейської інтеграції особливо цікавим є моніторинг розвитку соціально-політичних та економічних процесів в Україні на фоні відповідних змін в країнах Європи.
Не тільки академічні вчені але й управлінці, політичні діячі відчували та відчувають брак надійної порівняльної інформації про зміни у суспільствах. Будь-який сучасний уряд, що прагне ефективності своєї діяльності, має враховувати взаємодію між змінами соціальних та політичних інститутів з одного боку та змінами у нормах, цінностях, ставленнях та зразках поведінки населення країни. Задача ускладнюється та стає більш актуальною коли мова йде про такі тісно пов’язані між собою міждержавні союзи як ЄС. Національні статистичні служби та такі міжнародні організації як Євростат систематично збирають багато важливої та придатної для порівняння інформації, що відображає певні аспекти такої взаємодії, але такого роду статистичні агенції не мають справу із ставленнями та цінностями. В той же час такі характеристики суспільства як обсяг та структура соціального капіталу, соціальна згуртованість тощо розглядаються як надзвичайно важливі для оцінювання його (суспільства) конкурентноздатності.
Джерелом такого роду комплексної інформації про ставлення та цінності можуть бути або міжнародні порівняльні соціологічні дослідження або ж комерційні опитування. Недоліком останніх є те, що вони проводяться у різних країнах за різними програмами, є неузгодженими і тому є малопридатними для безпосереднього порівняння. Якщо довготривалі моніторингові проекти призначені для слідкування за «змінами клімату» на континенті, то комерційні опитування громадської думки часто спрямовані на вимірювання «стану погоди» в країні.
Є декілька відомих довготривалих моніторингових європейських соціальних досліджень, зокрема, проект Вивчення європейських цінностей (European Values Survey), Європейський барометр (Eurobarometer), Програма міжнародного соціального дослідження (International Social Survey Programme). Фахівцями з Австрії та Великої Британії в Україні було проведено декілька хвиль дослідження "Барометр нових демократій" (New Democracies Barometer), що охоплювало 11 країн Центральної та Східної Європи. У 2002 році в Європі розпочав роботу міжнародний консорціум, організований для виконання нового моніторингового проекту Європейське соціальне дослідження (European Social Survey, www.eropeansocialsurvey.org).
Перше опитування за проектом було проведено у 2002 році і надалі планується проводити опитування регулярно кожні два роки. У 2004 році факультет соціології разом з Інститутом соціології НАН України долучилися до міжнародної співпраці у рамках академічного порівняльного соціологічного проекту Європейське соціальне дослідження.
Три головні причини зумовили вибір для співробітництва саме проект Європейське соціальне дослідження. По-перше, цей дослідницький проект є порівняно новим, що дає можливість підключитися до роботи міжнародного наукового колективу на етапі становлення проекту і, таким чином, приймати рівноправну участь в організаційному плануванні та створенні програми дослідження. По-друге, проект Європейське соціальне дослідження є одним з чи не найкраще методологічно обґрунтованих сучасних міжнародних порівняльних проектів, що базується на найвищих методологічних стандартах сучасних емпіричних соціологічних досліджень. Це дає право очікувати високу якість даних від всіх національних дослідницьких груп та гарантує найвищу можливість справжнього порівняльного аналізу зібраних даних. Свідченням відповідності проекту найвищим науковим стандартам є те, що в 2005 році саме за «…видатні інновації в проведенні міжнаціональних досліджень» Європейське соціальне дослідження було відзначено Європейською комісією надзвичайно престижною премією Декарта. По-третє, зібрані всіма національними дослідницькими групами дані через архів проекту, що функціонує в мережі Інтернет, одразу стають вільно без будь-яких обмежень доступними всій науковій та експертній спільноті в усьому світі. Це є виключно важливим для широкого поширення в усьому світі науково обґрунтованої об'єктивної інформації про соціально-політичні процеси в Україні.
Мова не йде про те, щоб в такій невеликій доповіді представити дані трьох хвиль масштабного Європейського соціального дослідження. Але ми спробуємо в значній мірі в ілюстративному плані продемонструвати на даних другої та третьої хвилі «місце» України серед інших країн Європи у певному просторі соціально-економічних показників.
Необхідно зазначити, що вибір простору для вивчення та порівняння є самостійною важливою і надзвичайно складною задачею. Для сьогоднішнього обговорення ми візьмемо модель, що до певної міри ґрунтується на спрощеній структурі індексу людського розвитку ПРООН. Індекс людського розвитку характеризує країну і головними його складовими є рівень освіти, тривалість життя та обсяг ВВП на одну людину в країні. Ми ж розглянемо Україну в просторі задоволеності системою освіти, системою охорони здоров’я та доходами власної сім’ї.
Ми будемо спиратися на дані другої (ESS R2) та третьої (ESS R3) хвиль дослідження. В другій хвилі дані збиралися в Україні у лютому-березні 2005 р., одразу після офіційного вступу на посаду Президента України В.Ющенка. У третій хвилі дані збиралися з грудня 2006 р. до середини січня 2007 р.

Таблиця 1.
В28. Як Ви оцінюєте стан системи освіти у Вашій країні? (0 – дуже поганий, 10 –дуже гарний)
2005 2007 2005 2007
Австрія 5.60 5.70 Норвегія 6.38 6.42
Бельгія 6.36 6.59 Польща 5.15 5.25
Болгарія - 3.57 Португалія 3.89 4.20
Велика Британія 5.56 5.56 Росія - 4.27
Греція 5.09 - Румунія - 4.92
Данія 7.32 7.57 Словаччина 5.13 5.64
Естонія 5.55 5.38 Словенія 5.03 5.31
Ірландія 6.92 6.76 Угорщина 4.49 4.31
Ісландія 6.85 - Україна 4.10 4.06
Іспанія 5.28 5.20 Фінляндія 7.94 7.94
Кіпр - 6.35 Франція 4.95 5.00
Латвія - 4.64 Чехія 6.33 -
Люксембург 5.38 - Швейцарія 6.19 6.30
Нідерланди 5.89 5.78 Швеція 5.53 5.64
Німеччина 4.26 4.46


Як видно з Таблиці 1, ситуації ситуація виглядає стабільною.
Громадяни України оцінюють нинішній стан системи освіти у своїй країні нижче, ніж громадяни країн ЄС (середня оцінка за шкалою від 0 до 10 балів — 4,1), за винятком Португалії (3,9), тоді як у найближчих сусідів — поляків, чехів і словаків — домінують оцінки понад 5 балів, а в Данії та Фінляндії — понад 7 балів. Дивує, що Україна і Португалія потрапили в одну групу, якщо брати до уваги, що за даними дослідження середньостатистичний українець навчався в різних навчальних закладах 11,3 роки, а португалець — 7,3.
Розмах показника за два роки майже не змінився, значення у найбільш благополучної країни (Фінляндія) не змінилося і значення в Україні також практично не змінилося. Отже задоволеність системою освіти є в Україні стабільною і дуже низькою (на рівні близькому до європейського мінімуму).
Гіршим для України є інше — за останні 12 місяців удосконалювали свої знання та навички, необхідні для роботи, на курсах, лекціях і тренінгах 47% датчан і норвежців, 39% словенців, 22% поляків і лишень 15% наших співгромадян. Тільки громадяни Греції (усього 9%) ще менше схильні чогось навчатися в зрілому віці, ніж українці.
Особливо помітним є відставання України від більшості країн ЄС у використанні Інтернету. Так, відповідаючи на запитання, як часто вони користуються Інтернетом або електронною поштою для власних потреб, 75% громадян України зазначили, що не мають доступу до Інтернету ані на роботі, ані вдома. Найближче до українців — ті самі греки (66%) і поляки (53%), тоді як в інших нових державах ЄС — Чехії, Угорщині, Словаччині та Словенії — Інтернет тією чи тією мірою доступний більшості населення. Щодня користується Інтернетом в Україні лише 1% громадян, тоді як в Ісландії — 55%, у Данії — 43%, у Норвегії — 37%. За цим показником нас відчутно випереджають Польща (12%), Словаччина (11%) і навіть Греція (6%).
Не маючи доступу до «всесвітньої павутини», громадяни України компенсують дефіцит інформації підвищеним інтересом до телебачення (45% дивляться телепередачі понад 2,5 години на добу). Більше часу перегляду телепередач, ніж українці, приділяють тільки громадяни Греції (54%) та Великої Британії (50%). Причому новинам і політичним програмам громадяни України приділяють найбільше часу в Європі. Мабуть, тільки датчани наближені за цим показником до українців, решта суттєво відстають. Слід зазначити, що українці виявляють підвищений інтерес до новин і політичних програм у ЗМІ. Це стосується і телебачення, і радіо, і газет. Хоча громадяни України назагал менше слухають радіо і читають газети, ніж громадяни більшості держав ЄС, новинам і політиці в цих засобах масової інформації вони приділяють більше часу, ніж населення країн ЄС.
Опитувальник також містить прохання до респондента оцінити за такою ж шкалою (від 0 до 10) свою задоволеність станом системи охорони здоров’я в країні. Відповідні результати представлені в Таблиці 2.

Таблиця 2.
B29. Як Ви оцінюєте стан системи охорони здоров’я у Вашій країні? (0 – дуже поганий, 10 –дуже гарний)
2005 2007 2005 2007
Австрія 6.49 6.69 Норвегія 5.71 5.88
Бельгія 7.19 7.35 Польща 3.11 3.90
Болгарія - 2.60 Португалія 3.56 3.59
Велика Британія 5.40 5.23 Росія - 3.42
Греція 4.78 Румунія - 3.76
Данія 6.42 6.16 Словаччина 5.65 3.93
Естонія 4.25 4.20 Словенія 4.89 5.17
Ірландія 4.06 3.90 Угорщина 3.26 3.24
Ісландія 6.57 Україна 2.82 2.61
Іспанія 5.75 6.03 Фінляндія 6.89 6.96
Кіпр - 6.25 Франція 5.76 6.28
Латвія - 3.98 Чехія 5.35 -
Люксембург 7.07 Швейцарія 6.24 6.59
Нідерланди 5.60 5.93 Швеція 5.21 5.84
Німеччина 4.73 4.40

За два роки оцінка дещо покращилася в Бельгії (максимальна оцінка). В Україні ж значення показника дещо зменшилося і демонструє невтішну стабільність – задоволеність станом охорони здоров’я залишилася на найнижчому серед європейських країн, що приймають участь у дослідженні, рівні.
Одним із найважливіших інтегральних показників становища людини в суспільстві є рівень її життєвої задоволеності. Саме цим показником багато в чому вимірюють також здатність держави забезпечити своїм громадянам гідне життя. Порівнюючи індекс життєвої задоволеності в Україні та країнах ЄС, мусимо, на превеликий жаль, констатувати, що за шкалою від 0 до 10 оцінка задоволеності життям в Україні є найнижчою в Європі — 4,4 бала. Понад те, лише в Україні ця оцінка перебуває в негативній частині шкали (нижче за 5 балів), а це означає, що в Україні переважають негативні оцінки. Найбільшою мірою задоволені життям громадяни Данії — 8,5. А найближче до українців за рівнем задоволеності перебувають болгари (4,7).
Із оптимізмом можна сприймати той факт, що особиста безпека в Україні далеко не найгірша в Європі. Так, за останні 5 років жертвами пограбування або фізичного насильства в Україні стали 18% громадян (або їхніх родичів), тоді як у вельми благополучній Швеції — 27% (у Данії — 26 %, у Франції — 27%, у Польщі — 21%), найбезпечнішим є життя громадян в Австрії й Німеччини, де від пограбувань і насильства за останні 5 років постраждало тільки 10%.
Таблиця 3 демонструє відсоток респондентів, які заявили, що можуть комфортно жити на той дохід, що має їх родина.
Таблиця 3.
F33. Відсоток тих, хто вважає, що його сім’я може жити комфортно на той дохід, що має зараз
2005 2007 2005 2007
Австрія 39.3 38.2 Норвегія 53.2 54.9
Бельгія 35.7 37.5 Польща 5.0 6.1
Болгарія - 1.0 Португалія 8.4 7.9
Велика Британія 37.9 42.3 Росія - 4.0
Греція 8.9 - Румунія - 7.7
Данія 63.1 65.4 Словаччина 6.0 10.8
Естонія 5.5 8.8 Словенія 39.3 44.4
Ірландія 49.9 - Угорщина 8.0 5.9
Ісландія 56.0 46.5 Україна 0.9 1.1
Іспанія 36.7 32.3 Фінляндія 22.1 22.6
Кіпр - 20.9 Франція - 31.3
Латвія - 6.1 Чехія 8.3 -
Люксембург 49.3 - Швейцарія 47.1 50.4
Нідерланди 45.0 47.5 Швеція 53.3 58.1
Німеччина 28.7 24.5

Як бачимо, і цей показник демонструє стабільність протягом двох років. Майже не змінився розмах (максимальне та мінімальне значення), майже не змінилося значення для України. Єдине, що потрібно зазначити, що відсоток задоволених доходом родини в Україні є стабільно найнижчим серед країн Європи, що розглядаються.
Отже, якщо підвести підсумок, стан задоволеності системою освіти, системою охорони здоров’я та доходом власної родини за два роки в Європі майже не змінився. Стабільність демонструє і Україна. Але це стабільність «аутсайдера», це стабільність найнижчих значень та найгірших оцінок. Цю стабільність не вразив навіть і загальний ентузіазм після виборів Президента 2004 року.
Звичайно, ми маємо справу із думками, ставленнями, оцінками. Можливо ситуація із освітою не настільки погана, як її оцінюють українці. Можливо що це дійсно так. Можливо і ситуація із системою охорони здоров’я не настільки безнадійна, як її оцінюють. Можливо і це є правда. Але ми (соціологи, соціальні психологи) пам'ятаємо теорему У.Томаса, а отже якщо людина визначає ситуацію як реальну, то ситуація дійсно стане реальною за своїми наслідками. Іншими словами, цілком «суб’єктивні» думки спроможні впливати на реальний «об’єктивний» стан речей. Оцінити (спрогнозувати) можливий вплив ми можемо саме на основі порівняльних досліджень. Дані для порівняльного аналізу накопичуються. Зроблено ряд публікацій (зокрема, див. [3]). Зараз потрібно ширше залучати до аналізу цих даних молодих дослідників, аспірантів, студентів. Ми на факультеті соціології використовуємо дані Європейського дослідження у викладанні бакалаврам і магістрам. Готується декілька дисертацій на даних цього дослідження. Ми використовували ці дані і під час роботи нашої літньої школи у вересні 2009 року та у квітні 2010 року. Потрібно, на мій погляд, якомога активніше популяризувати та пропагувати загальнодоступні дані великих міжнародних порівняльних проектів, в яких представлена Україна.

Література
1. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение - М.: Канон, 1995.- с. 152
2. М.Кон Міжнаціональні порівняльні дослідження як аналітична стратегія / Соціальні структури і особистість: Дослідження Мелвіна Л. Кона та його співпрацівників .- Видавничий дім "Києво-Могилянська академія" .- с. 300
3. Головаха Є., Горбачик А. Соціальні зміни в Україні та Європі: за результатами "Європейського соціального дослідження" 2005-2007 роки - К.: Інститут соціології НАН України, 2008 .- 127 c.


Горбачик Андрій Петрович
декан факультету соціології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка